3. Фінансова звітність: національні та міжнародні стандарти

Розвиток міжнародних економічних зв'язків, глобалізація економічних процесів потребують розробки єдиних підходів до формування економічної інфор­мації, а саме— до визначення її, визнання та оцінювання. Це потребує уніфікації методів, форм обліку та фінансової звітності. Процес такої уніфікації називається стандартизацією обліку.

Стандартизація обліку (accounting standardization) — це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, визна­чення та оцінювання об'єктів обліку у фінансових звітах.

Усе більшого поширення набувають Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ — International Financial Reporting Standards — IFRS), які з 1973 p. розроб­лялися Комітетом з МСБО (International Accounting Standards Committee — IASC), a зараз — Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (International Accounting Standards Board— IASB).

У 1993 р. Міжнародна організація комісій з цінних паперів підготувала певний перелік Міжнародних стандартів, які обов'язково слід застосовувати під час підго­товки фінансових звітів компаній, залучених до випуску цінних паперів на міжна­родний фондовий ринок. З визнанням цього рішення фактично було визнано пріо­ритетність МСБО, а тому сфера їх застосування постійно розширюється.

Українські банки застосовують МСФЗ з 1998 р. Передбачено використання МСФЗ емітентами, цінні папери яких допущені до торгівлі на організаційно офор­млених ринках, професійними учасниками фондового ринку, інститутами спільно­го інвестування. Акціонерні товариства з 2005 р. складають та подають фінансову звітність за МСФЗ.

3. Види фінансової звітності та їх характеристика Баланс підприємства

Бухгалтерський баланс підприємства (Balance sheet) — це звіт про фі­нансовий стан підприємс тва, який відображає на певний момент часу його активи (А), зобов'язання (3) та власний капітал (ВлК). Основне рівняння балансу:

А = ВлК + 3.

Активи підприємства (Assets) — це ресурси, що контролюються підприємст­вом внаслідок минулих подій та використання яких, як очікується, забезпечить збі­льшення економічних вигод у майбутньому.

Майбутня економічна вигода (Future economic benefit) — це потенційна здат­ність активу сприяти (прямо або непрямо) надходженню до підприємства грошових коштів або їх еквівалентів.

Зобов'язання (Liabilities) — це теперішня заборгованість підприємства іншим юридичним або фізичним особам, що виникла внаслідок здійснення у минулому господарських операцій чи інших подій, погашення якої в майбутньому, як очіку­ється, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економі­чні вигоди.

Власний капітал (Equity) — це частка в чистих активах, яка залишається після вирахування зобов'язань. Величина власного капіталу визначається за балансовим рівнян­ням:

ВлК = А - 3.

За цим рівнянням визначають як вартість чистих активів підприємства, які є об'єктом розподілу між засновниками (акціонерами) при закритті (ліквідації) під­приємства, та ринкову вартість власного капіталу.

За МСФЗ існує два альтернативних підходи до подання статей у балансі:

• розмежування активів і зобов'язань на поточні та непоточні;

• подання активів і зобов'язань у порядку їх ліквідності.

За НП(С)БО 2 «Баланс» статті розподіляються на поточні та непоточні, активи будують у порядку зростання ліквідності, а пасиви — в порядку зменшення ступе­ня погашення.

Бухгалтерський баланс підприємства має визначені форму і структуру:

Таблиця 1

СТРУКТУРА БАЛАНСУ ПІДПРИЄМСТВА

Активи	Власний капітал і зобов'язання
№ розділу та назва розділу	№ розділу та назва розділу
І. Необоротні активи. II. Оборотні активи. III. Необоротні активи, утримувані для продажу та групи вибуття	І. Власний капітал. II. Довгострокові зобов'язання і забезпечення. IV. Поточні зобов'язання і забезпечення. V. Зобов'язання, пов'язані з Необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття
Валюта балансу	Валюта балансу