2. Порівняльний аналіз

Порівняльний фінансовий аналіз базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних фінансових показників між собою. У процесі здійснення цього аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників. У фінансовому менеджменті найбільше поширення одержали наступні форми порівняльного аналізу:

1. Порівняльний аналіз фінансових показників підприємства і середньогалузевих показників. У процесі цього аналізу виявляють ступінь відхилення основних результатів фінансової діяльності даного підприємства від середньогалузевих з метою подальшого підвищення її ефективності.

2. Порівняльний аналіз фінансових показників даного підприємства і підприємств-конкурентів. У процесі цього аналізу виявляють слабкі сторони діяльності підприємства з метою розробки заходів щодо підвищення його конкурентної позиції.

3. Порівняльний аналіз фінансових показників окремих структурних одиниць і підрозділів даного підприємства. Такий аналіз проводиться в розрізі сформованих на підприємстві центрів економічної відповідальності з метою порівняльної оцінки ефективності їхньої фінансової діяльності.

4. Порівняльний аналіз звітних і планових (нормативних) фінансових показників. У процесі цього аналізу виявляється ступінь відхилення звітних показників від планових (нормативних), визначаються причини цих відхилень і вносяться відповідні корективи в наступну фінансову діяльність.

2. Аналіз фінансових коефіцієнтів R-аналіз

Аналіз фінансових коефіцієнтів (R-аналіз) базується на розрахунку співвідношення різних абсолютних показників між собою. У процесі здійснення цього аналізу визначаються різні відносні показники, що характеризують окремі аспекти фінансової діяльності:

1. Аналіз фінансової стійкості. У процесі цього аналізу виявляється рівень фінансового ризику, зв'язаного зі структурою джерел формування капіталу підприємства, а відповідно і ступінь фінансової стабільності майбутнього розвитку підприємства.

2. Аналіз платоспроможності. У процесі цього аналізу виявляється можливість підприємства вчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями в залежності від стану ліквідності його активів. Проведення такого аналізу вимагає попереднього угруповання активів підприємства за рівнем ліквідності, а його зобов'язань - по терміновості погашення

3. Аналіз оборотності активів. У процесі цього аналізу встановлюється наскільки швидко засоби, вкладені в активи, обертаються в процесі діяльності підприємства.

4. Аналіз рентабельності. У процесі цього аналізу встановлюється рівень прибутковості використання капіталу в цілому або окремих його частинах, а також рівень прибутку стосовно інших показників господарської діяльності підприємства.

***

5. Моделі фінансового аналізу

Аналіз фінансового стану переслідує кілька цілей: ідентифікацію фінансового становища; виявлення змін у фінансовому стані в часовому-тимчасовому-просторово-тимчасовому розрізі; виявлення основних факторів, що викликала зміни у фінансовому стані; прогноз основних тенденцій у фінансовому стані.

Фінансовий аналіз проводиться за допомогою різного типу моделей, що дозволяють структуризувати і ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками.

Моделювання – це процес вивчення об’єкта за допомогою побудови аналізу і застосування відповідних моделей, які повинні врахувати всі можливі взаємозв’язки, закономірності та умови розвитку об’єкта.

Модель – це матеріальний або уявний об’єкт, який у процесі дослідження замінює об’єкт – оригінал так, що його безпосереднє вивчення надає нових знань про об’єкт – оригінал.

Економіко – математичні моделі – формалізований опис економічного об’єкта, який досліджується. Серед таких моделей можна виділити три основних типи: дескриптивні, предикативні і нормативні.

Дескриптивні моделі, відомі також, як моделі описового характеру, є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них відносяться: побудова системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Усі ці моделі засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі — це моделі прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів підприємства і його майбутнього фінансового стану. Найбільш розповсюдженими з них є: розрахунок точки критичного обсягу продажів, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерминированные факторні моделі і регресійні моделі), моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі. Моделі цього типу дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розрахованими по бюджету. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому фінансовому аналізі. Їхня сутність зводиться до встановлення нормативів по кожній статті витрат по технологічних процесах, видам виробів, центрам відповідальності і т.п. і до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів. Аналіз у значній мірі базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

***

1. Для проведення такого аналізу використовуються наступні основні фінансові коефіцієнти:

а) коефіцієнт автономії (КА). Він показує в якому ступені використовувані підприємством активи сформовані за рахунок власного капіталу. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:

б) коефіцієнт фінансування (КФ). Він показує яка сума позикових засобів залучена підприємством у розрахунку на одиницю власного капіталу. Розрахунок цього показника проводиться по формулі:

в) коефіцієнт заборгованості (КЗ). Він показує яка сума позикових засобів приходиться на одиницю усього використовуваного капіталу. Цей показник розраховується по формулі:

г) коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності (КДН). Цей показник визначається по формулі:

2. Для здійснення аналізу платоспроможності використовуються наступні основні фінансові коефіцієнти:

а) коефіцієнт абсолютної платоспроможності або "кислотний тест" (КАЛ). Він показує в якому ступені невідкладні зобов'язання підприємства можуть бути задоволені за рахунок наявних активів у ліквідній формі. Розрахунок цього показника проводиться по формулі:

б) коефіцієнт проміжної платоспроможності (КПП). Він показує якою мірою всі поточні зобов'язання (невідкладні і короткострокові) можуть бути задоволені за рахунок активів у ліквідній формі й швидкореалізуємих активів. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:

в) коефіцієнт поточної платоспроможності (КТП). Він показує якою мірою всі поточні зобов'язання підприємства можуть бути задоволені за рахунок усіх його поточних (оборотних) активів. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:

Групування активів підприємства за рівнем ліквідності та його зобов’язань – за строками погашення
Активи		Зобов’язання
Групи активів за рівнем ліквідності	Види активів, що входять у групу	Групи зобов’язань за строками погашення	Види зобов’язань, що входять у групу
A1 –Активи у ліквідній формі	Грошові засоби в касі та на розрахунковому рахунку; короткостро-кові фінансові вкладення	O1 – Невідкладні зобов’язання	Кредиторська заборго-ваність за поточними господарськими зобо-в’язаннями, перед бюд-жетом та з оплати праці
А2–Швидкореалі-зовані активи	Дебіторська заборгова-ність за поточними гос-подарськими операціями
		O2 –Короткостро-кові зобов’язання	Короткострокові позикові засобі; короткострокові кредити банків; креди­торська заборгованність (крім тих видів, які входять в першу групу)
А3 – Повільнореа-лізовані активи	Запаси товарно-матері­альних цінностей; неза­вершене виробництво; витрати майбутніх періодів
А4–Активи у трудноліквідній та неліквідній формах	Основні засоби; не­матеріальні активи; незавершені капі­тальні вкладення; довгостроко-ві фінансові вкладення	О3–Довгострокові зобов’язання	Довгострокові позикові засоби; довгострокові кредити банків

3. Для проведення аналізу оборотності активів використовуються наступні основні фінансові коефіцієнти:

а) коефіцієнт оборотності усіх використовуваних активів (КОа). Він визначається по формулі:

Середня вартість використовуваних активів розраховується при цьому за той же період, що й обсяг реалізації. Для розрахунку середньої вартості активів (A’) використовується наступна формула:

де An – сума активів у n-періоді;

n - число періодів (кварталів, місяців).

б) коефіцієнт оборотності оборотних активів (КОоа). Він розраховується по формулі:

в) тривалість обороту використовуваних активів (ПО а)-Для розрахунку цього показника використовується формула:

де Д - число днів у періоді (360 - у році; 90 - у кварталі).

г) тривалість обороту оборотних активів (ПОоа). Вона визначається по формулі:

Коефіцієнт оборотності і тривалість обороту можуть бути розраховані і по окремих видах оборотних активів (коштам, товарно-матеріальним запасам і т.п.).

4. Для проведення аналізу рентабельності використовуються наступні основні фінансові коефіцієнти:

а) коефіцієнт рентабельності усіх використовуваних активів або коефіцієнт економічної рентабельності (Ра). Він показує рівень прибутковості усіх використовуваних активів (або усього використовуваного капіталу). Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:

б) коефіцієнт рентабельності власного капіталу або коефіцієнт фінансової рентабельності (Рк). Він показує рівень прибутковості власних засобів підприємства. Розрахунок цього показника проводиться по формулі:

в) коефіцієнт рентабельності реалізації продукції (Рр). Його розрахунок здійснюється по формулі:

г) коефіцієнт рентабельності поточних витрат (Рз). Для визначення цього показника використовується формула:

Коефіцієнт рентабельності може бути розрахований також і по окремих видах активів (оборотним, позаоборотним).

Вище були приведені лише найважливіші фінансові коефіцієнти, використовувані в практиці фінансового аналізу.

Можливе угруповання коэфициентов у наступні чотири основні категорії (другий підхід).

1. Коефіцієнти рентабельності: рентабельність капіталів власника; рентабельність загальних інвестицій у підприємство; леверидж; доход на одну акцію; рентабельність продажів.

2. Коефіцієнти ліквідності: коефіцієнт працюючого оборотного капіталу; коефіцієнт швидкої ліквідності; коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості; коефіцієнт оборотності виробничих запасів.

3. Коефіцієнти платоспроможності: коефіцієнт позикового і власного капіталу; частка власного капіталу у фінансуванні активів підприємства; частка позикового капіталу у фінансуванні активів підприємства.

4. Ринкові індикатори: співвідношення ринкової і бухгалтерської вартості (ціни) однієї акції підприємства; співвідношення дивідендів, виплачуваних на одну акцію, і ринкової вартості однієї акції.

Рентабельність капіталів власника = Накопичений прибуток за аналізуємий період : Капітал власника в середньому за період.

Рентабельність загальних інвестицій у підприємство = (Накопичений прибуток за аналізований період + Відсотки, виплачені за кредит, скоректовані на ставку податку на прибуток) : Середньорічна вартість інвестицій підприємства в активи.

Леверидж являє собою різницю значень рентабельності власних капіталів і загальних інвестицій в активи підприємства. Леверидж характеризує приріст прибутковості капіталів власників підприємства за рахунок залучення в оборот позикових ресурсів кредиторів.

Доход на одну акцію = Накопичений прибуток за період, що аналізується : Середня кількість випущених акцій.

Рентабельність продажів являє собою відношення накопиченому прибутку і вартості реалізованої продукції.

Величина «робочого капіталу» відбиває суму фінансування оборотних активів власними капіталами власників підприємства, являє собою різницю між поточними оборотними активами і короткостроковими боргами. Відносна забезпеченість підприємства «робочим капіталом» розраховується як відношення поточних оборотних активів і короткострокових зобов'язань.

Коефіцієнт швидкої ліквідності являє собою відношення високо(швидко) ліквідних активів (які можуть бути в. найбільш стислі строки використані для погашення боргу - кошти і фінансові вкладення в короткострокові цінні папери) і поточних зобов'язань.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення вартості товарів, реалізованих у кредит, до середньої вартості дебіторської заборгованості.

Тривалість одного обороту дебіторської заборгованості визначається як частка кількості календарних днів у періоді (у році) і коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості. (Одним із приблизних емпіричних критеріїв «нормальності» терміну обороту дебіторської заборгованості є неперевищення їм полуторного значення одержуваних підприємством позичок. Наприклад, якщо середня тривалість кредитів складає 30 днів, то максимально припустима тривалість розрахунків з дебіторами дорівнює 45 дням).

Коефіцієнт оборотності виробничих запасів розраховується по тим елементам запасів, що є основним натурально-речовинним компонентами готової продукції підприємства і являє собою відношення вартості прямих витрат матеріальних ресурсів, списаних на витрати реалізованої продукції, і середньорічної вартості запасів за балансом.

Тривалість одного обороту запасів як відношення календарного числа днів у році і коефіцієнта оборотності.

Коефіцієнт позикового і власного капіталу характеризує співвідношення між фінансовими зобов'язаннями підприємства і його власних капіталів. І інші коефіцієнти.

Наступні групи фінансових коефіцієнтів (третій підхід):

1. Коефіцієнти ліквідності .

2. Коефіцієнти ділової активності.

3. Коефіцієнти рентабельності.

4. Коефіцієнти платоспроможності або структури капіталу.

5. Коефіцієнти ринкової активності.

4.5. Інтегральний аналіз

Інтегральний фінансовий аналіз (у тому числі "Дюпонівська система фінансового аналізу") базується на системі взаємозалежного використання окремих фінансових коефіцієнтів. Принципова схема проведення такого аналізу приведена на малюнку.

В основі проведення інтегрального фінансового аналізу лежить "Модель Дюпона", відповідно до якої коефіцієнт рентабельності використовуваних активів визначається добутком коефіцієнта рентабельності реалізації продукції і коефіцієнта оборотності усіх використовуваних активів:

Ра=Рр x Коа .

Для інтерпретації результатів інтегрального фінансового аналізу може бути використана спеціальна матриця, За допомогою зазначеної матриці можна виявити основні резерви подальшого підвищення ефективності фінансової діяльності підприємства (росту коефіцієнта рентабельності використання його активів). За результатами проведеного фінансового аналізу складається зазвичай пояснювальна записка, у якій викладаються причини і фактори, що вплинули на зміну кількісних значень розглянутих показників фінансової діяльності.

Існує безліч систем інтегрального аналізу. Так, фактично рахунки прогнозування банкрутства – це інтегральні коефіцієнти і т.д.

На Україні існує «Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості», розроблена Агентством по запобіганню банкрутства підприємств (програма «Інтеграл»)