Класифікація трудових процесів

Ознаки класифікації	Види процесів
Характер предмета і продукту праці	- матеріально-енергетичні: характерні для робітників, оскільки предметом і продуктом праці для них є матеріальні речі (сировина, матеріали, деталі, машини або енергія); - інформаційні: характерні для працівників розумової праці (спеціалістів, керівників, технічних виконавців), у яких основним предметом і продуктом праці є інформація; - віртуальні, що пов’язані з інформаційним обслуговуванням за допомогою комп’ютерних систем та мереж.
Виконувані функції	- трудові процеси робітників, технічних виконавців, спеціалістів, керівників; - основні: що безпосередньо змінюють форму і стан предметів праці, виробляють продукцію; - допоміжні: які створюють необхідні умови для ефективного здійснення основних.
Ступінь механізації праці	- ручні; - машинно-ручні; - машинні; - автоматизовані.
Повторюваність процесів	- повторюються; - не повторюються; - періодично повторювані; - різноманітні.

Сучасні науковці за характером предмета і продукту праці виділяють речовинно-енергетичні та інформаційні трудові процеси. Перші характерні для робітників, другі – для службовців. Предметом і продуктом праці робітників є речовина (сировина, матеріали, деталі машин) або енергія (електрична, теплова, гідравлічна тощо). Предмет і продукт праці службовців – інформація (економічна, конструкторська, технологічна і т.п.). Подальша диференціація трудових процесів проводиться за їх функцій.

За ступенем участі людини у впливі на предмет праці трудові процеси поділяються на ручні, машинно-ручні, машинні і автоматизовані. Ручними називаються процеси, в яких працівники впливають на предмет праці без застосування додаткових механізмів або за допомогою ручного інструменту. До машинно-ручних відносяться процеси, при яких вплив на предмет праці проводиться за допомогою механізмів, але є і ручні роботи. При машинних процесах весь процес здійснюється без фізичних зусиль працівника, а установка, зняття деталі і управління за його допомогою. При автоматичному процесі працівник тільки контролює роботу.

Отже, трудовий процес – це процес впливу працівника на предмет праці з метою виготовлення продукції або виконання робіт, що супроводжується витратами фізичної та нервової енергії людини.

У результаті прискорення науково-технічного прогресу на перший план висуваються питання ефективної взаємодії людини і техніки. У цих умовах підвищення продуктивності та привабливості праці залежить переважно від побудови трудового процесу в цілому.

Трудовий процес є складовою частиною технологічного процесу та одночасно має власну структуру. Структурно будь-який трудовий процес складається з технологічних операцій – частини трудового процесу, що виконується одним або групою працівників на одному робочому місці над одним предметом праці без переналагодження обладнання. Кожна операція має свою структуру, до якої входять трудові рухи, дії та прийоми.

Трудовий рух – це одноразове переміщення робочих органів людини при виконанні трудової дії (наприклад, «взяти інструмент», «натиснути кнопку» тощо) [54, с. 62]

Трудова дія – це логічно завершена сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви одним або кількома робочими органами люди при незмінних предметах і засобах праці (наприклад, дія "вимкнути комп’ютер" виконується очима і руками людини з одним комп’ютером за допомогою кількох трудових рухів – натиснення на кнопки) [54, с. 63].

Трудовий прийом – це певна сукупність трудових дій і рухів працівника з незмінними предметами і засобами праці, що послідовно виконуються один за одним і мають конкретне цільове призначення (наприклад, зробити копію документа за допомогою розмножувальної техніки).

Трудові прийоми в залежності від призначення поділяються на:

• основні (технологічні) прийоми призначені для безпосереднього здійснення (реалізації) цілі даного технологічного процесу по зміні фізико-хімічних властивостей, форми або положення предмета праці;

• допоміжні – цільове призначення допоміжних прийомів – забезпечення підготовки до виконання основних прийомів.

Прийоми об’єднуються в комплекси прийомів. Якщо прийоми об’єднуються в їх технологічної послідовності, то створюються технологічні комплекси прийомів (наприклад, прийоми «встановити деталь у патроні» і «затиснути деталь в патрон» можна об’єднати в один технологічний комплексі «встановити деталь у патроні і затиснути»). Якщо прийоми об’єднуються не за принципом послідовності їх виконання, а за ознакою єдності (спільності) якого-небудь фактора, що впливає на їх тривалість, то мова йде про розрахункові комплекси.

Ефективність будь-якого трудового процесу, більша або менша економія матеріальних і трудових витрат, якість продукції і послуг значною мірою залежать від прийомів і методів праці, що застосовуються на підприємстві. Знаючи склад трудових прийомів у структурі операцій та послідовність їх виконання, можна визначити способи здійснення процесу праці, тобто методи праці. Таким чином, метод праці – це спосіб здійснення працівником трудового процесу, що характеризується складом прийомів, послідовністю операцій та їх взаємозв’язком. Високі результати праці окремих працівників, більша або менша економія матеріальних і трудових витрат є не тільки наслідком особистих здібностей, а й результатом раціональності застосовуваних прийомів і методів праці.

Прийоми і методи праці слід вважати раціональними, якщо їх застосування дає ефективні результати при забезпеченні високої якості продукції, дотриманні вимог щодо правил використання обладнання, норм витрат матеріалів та енергії, інтенсивності праці виконавців. Раціоналізація трудового процесу передбачає послідовне проведення таких етапів: виявлення, вивчення, аналіз, узагальнення, проектування та освоєння раціональних прийомів та методів праці.

Основний напрямок раціоналізації прийомів і методів праці – це оптимізація структури технологічної операції і трудових прийомів за рахунок скорочення кількості трудових рухів і вдосконалення способів їх виконання. Звідси випливає важливість аналізу трудових прийомів, дій і, перш за все, трудових рухів, як первинного, вихідного і найбільш універсального елемента трудового процесу, з метою виявлення зайвих, менш ефективних рухів, встановлення можливості їх поєднання, зміни траєкторії і т.п. і на основі їх вдосконалення раціоналізувати сам трудовий процес в цілому і метод його виконання.

Численні системи раціоналізації праці та мікроелементного нормування засновані на ретельному вивченні і аналізі трудових рухів. Для вивчення та аналізу трудових рухів необхідно знати основні їх характеристики, параметри, які залежать від виду рухів. У цих цілях проводиться класифікація трудових рухів.

Робота з удосконалення трудового процесу вимагає його деталізації, тобто розчленування на складові частини. Зміст і структура трудового процесу залежать від виробничого завдання, застосовуваної технології і використовуваних матеріальних і технічних засобів. З розвитком техніки і технології в змісті праці робітників відбуваються суттєві зміни: зменшується безпосередній фізичний вплив на предмет праці, переважаючими стають функції спостереження, керування і т.п.

Отже, усі види технологічних процесів на підприємстві можуть здійснюватися лише в результаті праці його працівників. Розглядаючи складові трудового процесу слід зазначити, що основним елементом трудового процесу є операція – закінчена частина виробничого процесу з обробки одного або одночасно декількох предметів праці, яка виконується на одному робочому місці одним або групою робітників або без їхньої участі. Операція є основним об’єктом планування, обліку, контролю виробничого процесу, а також нормування праці.

Організація трудового процесу включає проектування і впровадження прогресивних методів, прийомів праці і раціональних умов його здійснення. Критеріями оптимальності трудових процесів є висока продуктивність праці при повному використанні устаткування, дотримання встановлених вимог до якості продукції, правильне поєднання елементів фізичної і розумової праці.