Теоретичні відомості

Функція – самостійний фрагмент тексту програми, призначений для виконання конкретної задачі.

Оголошення функцій користувача

Кожну функцію користувача перед викликом передусім необхідно оголосити (задекларувати, створити прототип, сигнатуру). За стандартом прототипи функцій оголошують у спеціальних файлах заголовків. У програму ці файли приєднуються за допомогою директиви #include. Прототипи стандартних функцій розміщені у папці INCLUDE. Синтаксис мови дає змогу розмістити прототип також і в основній програмі. Функцію користувача оголошують так:

<тип функції> <назва функції> (<список формальних параметрів>);

де тип функції - це тип даного, який функція повертає в ос­новну програму. Тип функції можна не зазначати. За замов­чуванням функція повертає у програму дане цілого типу int. Функцію, яка не повертає у програму жодного результату, оголошують з типом void. Для функції, яка не залежить від жодних параметрів, у круглих дужках записують службове слово void.

Назву функції надає користувач за правилом створення ідентифікаторів.

У списку формальних параметрів через кому записують змінні, зазначаючи їхні типи. Тип необхідно зазначати для кожної змінної окремо. Імена змінних можна опускати. Якщо функція не набуває жодних значень, то список формальних параметрів може бути відсутній. Круглі дужки опускати не можна.

Опис функцій користувача

Опис функції складається із заголовка без крапки з комою і тіла функції, записаного у фі­гурних дужках, а саме:

<тип функції> <назва функції>(<список формальних параметрів>)

{

<тіло функції>;

return (<назва змінної 1>);

}

У тілі функції записують команди, які задають дію функ­ції. Результат виконання функції повертається в основну програму (у точку виклику) за допомогою змінної_1 командою return. Тип змінної_1 має збігатися з типом функції. У тілі функцій типу void команду return не зазначають. У команді return круглі дужки можна не писати.

Виклик функцій користувача

До функції користувача звертаються з розділу команд основної програми (функції maіn()) або з іншої функції. Виклик функцій можна виконати двояко: або командою виклику, або з виразів так:

<назва функції>(<список фактичних параметрів>)

Список фактичних параметрів може містити сталі, змінні, посилання, вказівники, вирази. Списки формальних і фактич­них параметрів мають бути узгодженими за типами та кіль­кістю елементів. Якщо у списку формальних параметрів є проініціалізовані змінні, то у списку фактичних параметрів ці змінні можуть бути відсутні, їм будуть надані значення за замовчуванням.

Порядок виконання роботи:

5. Створити алгоритм (блок-схему) та програму для розв’язування завдання з вашого варіанту.

6. Відладити програму.

7. Запустити програму на виконання і перевірити правильність роботи програми.

8. Відповісти на контрольні запитання та оформити звіт.

Контрольні запитання

1. Дайте означення функції.

2. Як здійснюється оголошення функції?

3. Як здійснюється опис Функції користувача?

4. Як здійснюється виклик функцій користувача?

Звіт повинен містити:

7. Мету, обладнання лабораторної роботи.

8. Завдання згідно варіанту.

9. Текст програми.

10. Аналіз допущених під час роботи помилок.

11. Відповіді на контрольні запитання

12. Висновки.

Викладач Смерека А.Г.

Завдання до лабораторної роботи №6

Варіант	Функція fn(x)
1	9,2cos(2x)-|sin(x)-1,1|
2	12,4sin(|x/2,1|) – 8,3cos(1,2x)
3	|cos(x)/2,7| + 9,1sin(1,2x+1)
4	|sin(x)/3,12+cos(x2)| - 8,3sin(3x)
5	cos(|2x|)/1,2 –cos(3x-2) + 6,15
6	sin(x)cos2(x)sin(x+1,4)/0,85+7,14
7	|sin(2x-1,5)+3sin(4x)| + 2,38
8	cos(x2)sin(2x-1)+4,29
9	cos(x2,4+1) - |sin(2x)-5,76|
10	sin(x) – cos(x3)sin(x2-4,2) + 4,27
11	|sin(12x)cos(|2x|)/3| + 4,21

Протабулювати функцію y=f_i(x) на проміжку [0;i] з кроком h=0.1*i, де і –номер варіанта. Результати вивести у вигляді таблиці пар чисел x,y. Виконати завдання пошуку даних відповідно до вашого варіанту. Якщо шуканих даних немає вивести відповідне повідомлення.

Варіант 1. Яких значень функції більше: додатних чи від’ємних?

Варіант 2. Обчислити кількість та добуток тих значень функції у, для яких виконуються нерівності 1.3 < y < 5.

Варiант 3. Обчислити суму та кількість тих значень функції у, для яких виконується нерівність 0 < y < 0.

Варіант 4. Знайти мінімальне значення функції, а також значення аргументу для якого воно визначається.

Варіант 5. Знайти суму кубів усіх додатних значень та їхню кількість.

Варіант 6. Обчислити середнє арифметичне значення всіх від’ємних значень функції.

Варіант 7. Обчислити модуль добутку мінімально та максимального значення.

Варіант 8. Обчислити кількість та добуток усіх від’ємних значень функції

Варіант 9. Обчислити суму квадратів усіх додатних значень функції, визначити максимальне значення функції.

Варіант 10. Обчислити модуль різниці першого і максимального значення функції.

Варіант 11. Скільки було від’ємних значень? Визначити максимальне значення.