2.2. Основні аспекти розвитку культури в епоху неоліту

Людність епох мезоліту, неоліту – бронзи значною мірою зберег духовні здобутки попередньої епохи і розвинула культуру далі.

Приблизно до 12 тис. років до н. е. палеоліт в Україні переходит епоху мезоліту. Найсуттєвішим здобутком епохи мезоліту було вин; дення лука і стріли, що поліпшило якість полювання та дало змс створювати запаси їжі. Мисливство стало провідною галуззю госг дарства. Лук і стріли використовувалися при індивідуальному й обл. ному полюванні. На Волині і Прикарпатті полювали головним чином північних оленів, а в степовій зоні України – на биків-турів, дик коней, свиней та інших тварин. Значно вдосконалилася техніка виго" влення кам’яних знарядь праці, що зробило їх більш спеціалізований Крім того, був зроблений крок до скотарства. Людина приручила с баку – першу домашню тварину. В різних регіонах Землі було одомсґ нено свиню, вівцю, козу, корову, як про це свідчать археологічні мате али, знайдені на численних мезолітичних стоянках в Україні та інш країнах світу.

Найцікавіші з них Журавська стоянка на Чернігівщині, Кирилівська у Києві, Гребеники на Одещині, Фатьма-Коба і Мурзак-Коба в Криму. У Прикарпатті і Подністров’ї також виділяються кілька культурних мезолітичних типів, зокрема Кунін, Вороців-Старуня, Камениця-Баранне, вивчення яких щойно розпочалося.

У цю епоху формуються деякі особливості різних культур, що слід розцінювати як прояви палеоетнографічних рис окремих етнічних спільностей. У мезоліті палеоетнографічні відмінності між окремими етнічними спільностями визначаються контрастніше. В цей час поряд із подальшим розвитком продуктивних сил відбуваються і значні демографічні зміни, збільшується чисельність населення. Невеликі родові колективи палеолітичної епохи швидко розростаються, сегментуються, розселюючись на нові території, освоюючи їх і зберігаючи свою мову, звичаї, культуру. Процес етногенетичного розвитку в мезоліті охопив усю те-

ориторію України, як і інші райони Землі, сприятливі для життя людей. На думку вітчизняних і зарубіжних істориків, у мезоліті відбуваються суттєві зміни і в суспільній організації людей, яка набула вищої форми цієї організації – племінної. З появою племен завершується тривалий процес формування родоплемінного ладу, що грунтувався на общинній власності на засоби виробництва і зрівняльному розподілі про’ дуктів серед членів роду племені. Тому його й називають первісним, або докласовим, суспільством.

28

Розквіт родоплемінного ладу припадає на добу неоліту, який почався в Україні приблизно 7 тис. років тому, оскільки сприятливі екологія, клімат і родючі землі створювали ідеальні умови для розвитку господарства.

Велике значення для розвитку продуктивних сил первісного суспільства мало зародження землеробства і тваринництва, що сприяло виникненню суспільного поділу праці.

Перший великий суспільний поділ праці – виділення пастуших племен – значно підвищив продуктивність праці і створив можливості для виробництва додаткового продукту й розвитку обміну.

Другий великий суспільний поділ праці – виділення ремесла – сприяв подальшому вдосконаленню та підвищенню її продуктивності. Нові знаряддя праці (мотика, плуг) були розраховані не на колективне, а на індивідуальне використання. Почали використовувати індивідуальну працю, на основі якої поступово виникли приватна власність і приватне господарство, що зумовило майнову нерівність і експлуатацію. Першою формою експлуатації була експлуатація рабів, яких брали у полон під час міжплемінних сутичок, війн. Згодом, у зв’язку із зростанням майнової нерівності, на рабів почали перетворювати не лише полонених, а й своїх сородичів, які потрапляли в боргову залежність.

Утвердження родоплемінного ладу сприяло розвиткові не лише ма-_а теріальної культури, а й духовного життя первісної людини. Значних , успіхів було досягнуто в розвитку мислення, мови, мистецтва, основ _х прикладних знань та елементів ідеологічних уявлень.

У становленні людини, генезі суспільної організації, розвитку культури д важливу роль відіграли мислення і мова. Цілком очевидно, що мислення

и мова – дві сторони того самого процесу в становленні людини, про-цесу походження й розвитку трудової діяльності, виробництва й оволо-діння людиною силами природи. Неправильно було б ставити запитан-

ня, що виникло раніше в історії найдавнішого людства – думка чи

слово, яке виражає її.

Мислення й мова виникли одночасно, адже цілком зрозуміло, що свідомо виготовлені найпростіші знаряддя праці ознаменували виникнення найпростіших уявлень, а вони, в свою чергу, мали передаватися або від одного члена колективу іншому або як сума набутого досвіду переходити до наступного покоління. Отже, поряд з появою найпрості-ших уявлень виникла й найпростіша форма передавання інформації – звукові сигнали.

Основою для виникнення таких звукових сигналів стали звукові сигнали гоміноїдів – безпосередніх предків людини. У сучасних лю-ноподібних мавп запас їх досить великий і становить, наприклад, у шимпанзе більш як 20 різних звуків, що виражають емоції і стан

29