- •Передмова
- •1.1. Предмет і завдання курсу
- •1.2. Методологічні принципи і джерела вивчення культури як історичного процесу
- •2.1. Становлення первісного суспільства та початкові стадії зародження і розвитку культури в епоху палеоліту
- •2.2. Основні аспекти розвитку культури в епоху неоліту
- •2.2. Основні аспекти розвитку культури в епоху неоліту
- •3.1. Шумеро-вавилонська культура
- •3.2. Культура Стародавнього Єгипту
- •3.3. Хеттська культура. Культура Східного Середземномор’я й Ассирії
- •3.4. Культура Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю
- •4.1.Історико-культурний феномен античності: теоретичний аспект
- •4.2. Етапи розвитку давньогрецької культури
- •4.3. Піднесення і падіння давньоримської культури
- •5.1. Основні тенденції розвитку культури середньовіччя
- •5.2. Культура східних слов’ян дохристиянської доби
- •5.3. Культура України-Русі
- •Європейське відродження та українська культура
- •6.1. Епоха Відродження – важливий етап у культурному розвитку Європи
- •6.2. Українське культурне піднесення (кінець XV – початок XVII ст.)
- •Д оба бароко та II особливості в україні
- •7.1. Західноєвропейська культура XVII-XVIII ст.
- •7.2. Українська культура другої половини XVII–XVIII ст.
- •Епоха просвітительства в європі і в україні
- •8.1. Зарубіжна культура епохи Просвітительства
- •8.2. Українське національне відродження
- •8.3. Культура України в умовах колонізаторської політики царату
- •9.1. Основні тенденції розвитку зарубіжної культури в умовах завершення промислового перевороту
- •9.2. Українська культура в боротьбі за утвердження етнічної і культурної самобутності народу
- •9.3. Образотворче мистецтво, театр та архітектура у другій половині
- •9.4. Культура в роки боротьби за державну незалежність України
- •10.1. Тенденції розвитку і досягнення зарубіжної культури
- •10.3. Національна культура в умовах тоталітаризму 30-х років
- •11.1. Зарубіжна культура в роки другої світової війни
- •12.1. Відбудова матеріальної бази культури, розвиток освіти і науки
- •12.2. Літературні і мистецькі процеси в умовах ідеологічних репресій і хрущовської “відлиги”
- •12.3. Культура повоєнного зарубіжжя
- •13.1. Зарубіжна культура та особливості її розвитку
- •13.2. Українська культура в другій половині 60 – 80-х років
- •14.1. Проблеми української культури в контексті світового розвитку
- •14.2. Культура України на етапі становлення незалежності
- •Післямова
- •Історія української та зарубіжної культури
Серія
“Київському національному університету
імені Тараса Шевченка – 165 років”
Автори
доктори історичних наук
Б.І. Білик, Ю.А. Горбань, Я.С. Калакура, С.М. Клапчук,
О.В. Кузьменець, В.Ф. Остафійчук, А.Г Слюсаренко, В.Я. Хоменко;
кандидати історичних наук
І.С. Гриценко, 1.1. Дробот, А.П. Конашевич, B.C. Крижаиовський,
В.Є. Кругляков, Л.В. Марфлюк, В.В. Пилипеико, Д.Ф. Розовик,
Н.В. Терес, В.І. Червінський
Рецензенти
A.M. Гордієнко, доктор історичних наук, професор
(Київський національний університет культури),
Б.П. Ковальський, кандидат історичних наук, професор
(Національний технічний університет України (КПІ))
Редакція літератури з історії, права, економіки Редактор О.В. Василенко
Розкрито закономірності, характерні ознаки, напрями та особливості світового культурного процесу від давніх часів до сучасності. Аналіз зроблено з позицій досягнень гуманітарних наук наприкінці XX ст. Особливу увагу приділено розгляду української культури як системи національних цінностей в раціональному поєднанні з розвитком світового культурного процесу. Вперше в навчальній літературі подано відомості про видатних діячів освіти, науки, літератури і мистецтва.
Для студентів вищих закладів освіти. Може бути корисним усім, хто цікавиться питаннями історії культури.
Історія української та зарубіжної культури: Навч. посіб./ Б.І. Білик, Ю.А. Горбань, Я.С. Калакура та ін.; За ред. С.М. Клапчука, В.Ф. Остафійчука. – К.: Вища шк.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – 326 с – (Київському національному університету імені Тараса Шевченка – 165 років).
ISBN 5-11-004739-1 (Вища шк.)
ISBN 966-7293-64-5 (Т-во “Знання”, КОО)
Розкрито закономірності, характерні ознаки, напрями та особливості світового культурного процесу від давніх часів до сучасності. Аналіз зроблено з позицій досягнень гуманітарних наук наприкінці XX ст. Особливу увагу приділено розгляду української культури як системи національних цінностей в раціональному поєднанні з розвитком світового культурного процесу. Вперше в навчальній літературі подано відомості про видатних діячів освіти, науки, літератури і мистецтва.
Для студентів вищих закладів освіти. Може бути корисним усім, хто цікавиться питаннями історії культури.
ББК 63.3(0)я73
Передмова
Курс “Історія української та зарубіжної культури” спрямований на збагачення і розширення гуманітарної підготовки студентів, формування творчої активності майбутніх фахівців. Ця навчальна дисципліна дає уявлення про етапи історичного розвитку, забезпечує розуміння системного зв’язку всіх складових культури – мистецтва, етнографії, матеріальної культури, наукового знання, усіх форм духовних цінностей, формує світогляд.
Курс передбачає висвітлення проблем розвитку культури українського народу в контексті зарубіжної культури, а також аналіз культур у їхньому взаємозв’язку. Така орієнтація відповідає крилатому вислову великого Т. Шевченка: “...і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь”.
Розвиток культури як процесу, як пізнання цього процесу має бути орієнтований на формування таких якостей людини, як різнобічна освіченість, фізична досконалість, висока свідомість, моральність, розвинене почуття обов’язку. На них грунтується життєва та суспільна активність людини.
Великі мислителі неодноразово зауважували, що зло, агресивність, насильство можна приборкати не лише покаранням, інтернуванням, а передусім мудрістю, совістю, красою вчинків. Ця проблема набуває особливої актуальності в умовах економічної, політичної та духовної кризи. Проте добро, краса мають перемогти зло і потворність, під якими б гаслами вони не виступали.
Нехтування загальнолюдськими цінностями та надбаннями пояснюється браком духовної культури. Зарадити цьому всепланетарному лихові може навернення людей, особливо молодого покоління, якому належить майбутнє, до культури у її глибокому розумінні.
Духовність є не що інше, як співвідношення добра і зла, гріха і спокути, сповіді й каяття. Найпоширеніше вона виявляється в гуманному ставленні до людини й природи. Через це у навчальних програмах чільне місце мають посісти проблеми вивчення людини з її прагненнями мати право на вільне виявлення своїх думок та обдарувань, земне Щастя, чуттєві радощі.
Актуальність і значення курсу “Історія української та зарубіжної культури” полягають передусім у тому, що він формує науковий світогляд студентів, загальноосвітній, фаховий і культурний рівень майбутнього спеціаліста. Саме цим керувалися державні органи України, прийня-
вши рішення запровадити у вищій школі курс поглибленого вивчення історії української та зарубіжної культури. При цьому не ставиться завдання зробити наших студентів професіоналами у царині літератури, образотворчого мистецтва, музики, вокалу, моралі, етики тощо. Однак не може бути кваліфікованим фахівець, який не має поняття про справжню культуру виробництва, дизайн, культуру управління, мовлення тощо. Розуміння суті художнього слова, образу, краси мелодії, гуманного вчинку, пізнання історії культури того чи іншого народу, тієї чи іншої епохи збагачує особистість, формує духовність. Водночас зростає рівень інтелектуального, морально-етичного, естетичного та емоційного розвитку суспільства в цілому і окремого індивіда, його душі, сумління, свідомості, інтуїції.
Розвиток культури в Україні потребує пильної опіки держави. Духовна ж культура, у свою чергу, покликана оживити економіку та політику на рівні з етикою, естетикою та педагогікою, сформувати моральні передумови для суспільного прогресу.
розділ
Розділ 1
ПРЕДМЕТ
І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
КУРСУ
к
ультура як термін, як поняття походить від лат. culture – обробіток, освіта, розвиток. Це надзвичайно багатозначне і різнопланове поняття.
У широкому розумінні культура – це все, що створено людиною, людським суспільством, фізичною і розумовою працею на благо людини, у більш вузькому значенні – ідейний і моральний стан суспільства, що визначається матеріальними умовами його життя (хоч і не завжди) і виявляється у його побуті, ідеології, освіті, свідомості, життєвій активності, досягненнях науки, мистецтва, літератури, в фізичному та моральному вихованні.
Поняття “культура” неоднозначне. Це стиль і рівень досконалості, що досягаються в опануванні тією чи іншою галуззю знання чи діяльності, вміння (культура праці, культура мови, культура поведінки тощо), сам процес творення і розподілу матеріальних та духовних цінностей, їх використання.
