2. Закон України “Про курорти” від 5 жовтня 2000 року.

Його основним завданням визначено саме правове регулювання суспільних відносин у сфері організації і розвитку курортів, виявлення та облік природних лікувальних ресурсів, забезпечення їх раціонального видобутку, використання і охорони з метою створення сприятливих умов для лікування, профілактики захворювань та відпочинку людей.

Крім цього, у цьому законі відображено такі норми, які конкретно пов’язані з діяльністю самих курортів і працюючих у цій галузі, передбачено ряд важливих правових заходів щодо раціонального використання, збереження та відновлення природних лікувальних та курортних туристичних ресурсів України.

Недоліки:

• більшість його важливих положень є не реалізованими та не розроблено механізму їх реалізації;

• не призначено органів, відповідальних за реалізацію основних положень цього закону. Законом не встановлені, які органи уповноважені управляти курортами державного значення, як і взагалі не тлумачиться поняття «управління курортами». Не встановлено також відповідальності органів, які здійснюють управління у сфері курортів.

• не має належного фінансування та контролю за використанням фінансових ресурсів.

Так, ще і досі не створено Державного кадастру природних лікувальних ресурсів України, що не дає змогу їх ефективно та раціонально використовувати, охороняти чи просто розробляти будь-які проекти для залучення інвестицій у їх розвиток. Не сформовано і Державного кадастру природних територій курортів України. Не встановлені межі округів та зони санітарної охорони курортів, що абсолютно унеможливлює розроблення та затвердження генеральних планів курортів та призводить до порушення чинного законодавства у процесі використання курортних та рекреаційних земель України.

Державний кадастр лікувальних ресурсів

Ведення кадастру здійснюється відповідно до Закон України від 05 жовтня 2000 р. №2026-III «Про курорти», Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. N 872 «Про затвердження Порядку створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів»[28], наказу Міністерство охорони здоров'я України від 23 вересня 2009 р. N 687 «Про затвердження Інструкції по створенню і веденню Державного кадастру природних лікувальних ресурсів» [29], наказу Міністерства охорони здоров'я України від 02 листопада 2007р. №685 «Про створення Центру ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів» [30].

 Державний кадастр природних лікувальних ресурсів України відповідно до ч.1 ст. 37 зазначеного Закону є системою відомостей про кількість, якість та інші важливі з точки зору лікування та профілактики захворювань людини характеристики всіх природних лікувальних ресурсів, що виявлені та підраховані на території України, а також можливі обсяги, способи та режими їх використання [26]. 

 Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. N 872 до Кадастру включаються відомості у формі текстових, цифрових та графічних (картографічних) матеріалів щодо видів (типів) природних лікувальних ресурсів: мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об'єкти і комплекси із сприятливими для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань кліматичними умовами. 

Ведення кадастру покладається Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. N 872 на Міністерство охорони здоров'я. Фактично його здійснює Український науково-дослідного інститут медичної реабілітації та курортології, створений відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 02.11.2007 №685.

 Для оперативного задоволення потреб користувачів кадастру створюється автоматизована система його ведення, яка базується на використанні ГІС-технологій.

Державний кадастр природних територій курортів України (відповідно до ч. 1 ст. 36 вказаного Закону) є системою відомостей про правовий статус, належність, режим, географічне положення, площу, запаси природних лікувальних ресурсів, якісні характеристики цих територій, їх лікувальну, профілактичну, реабілітаційну, природоохоронну, наукову, рекреаційну та іншу цінність.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 №562 «Про затвердження Порядку створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів» відомості кадастру формуються зрізних документованих джерел інформації, зокрема, серед яких – дані Державного земельного кадастру (щодо властивостей земель), дані Державного картографо-геодезичного фонду (про географічне положення територій курортів). Відомості кадастру формуються у текстовій, цифровій та графічній (картографічній) формі. Для оперативного задоволення потреб користувачів створюється автоматизована система ведення кадастру, яка базується на використанні ГІС-технологій.

  Вказана Постанова покладає ведення цього кадастру на Держтурадміністрацію, яка нині не функціонує, тому незрозуміло який орган наразі здійснює ведення кадастру.

Отже, невиконання вищезазначених заходів закону України “Про курорти” спричиняє неефективне використання природних ресурсів України, що відчутно позначається на їх поступовому знищенні та руйнації. До того ж, варто зазначити, що наявна ситуація із дотриманням дії чинного закону просто унеможливлює створення національного конкурентоспроможного туристичного продукту, оскільки вона не сприяє створенню сприятливих умов для лікування, профілактики захворювань та відпочинку внутрішніх та іноземних туристів.

Тому, вважаємо, що для подолання такої кризової ситуації у курортній галузі України необхідно вжити рішучі заходи, зокрема, це передбачає:

Створення єдиного національного кадастру природних лікувальних туристичних ресурсів України та, відповідно до цього, розроблення цілісної системи їх раціонального використання та відновлення. Створення Державного кадастру природних територій курортів України. В цьому напрямку вже здійснені деякі напрацювання. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 224 затверджено, що відтепер Міністерство економічного розвитку повинно забезпечувати створення та ведення Державного кадастру природних територій курортів.

3. Необхідним є розроблення ряду бізнес-проектів як на місцевому, так і на обласному рівнях щодо відновлення та раціонального використання природних лікувальних ресурсів та курортних територій України із одночасним наданням таких бізнес-пропозицій внутрішнім та зарубіжним інвесторам, а отже для зацікавлення потенційних інвесторів доцільно надати різноманітні податкові пільги, які досить широко практикуються у європейських країнах;

4. Утворення спеціального уповноваженого органу виконавчої влади з питань діяльності курортів, який має визначати як пріоритетні напрями розвитку та освоєння природних лікувальних туристичних ресурсів і курортних територій України, так і здійснювати належний контроль за їх раціональним використанням на місцевому та обласному рівнях.

На наш погляд, такі заходи у значній мірі дозволять вирішувати проблеми, пов’язані із діяльністю курортів на території України. Це сприятиме як пристосуванню курортних територій для їх відвідування іноземними та вітчизняними туристами, так і дозволять ефективно використовувати природні лікувальні ресурси України із одночасним забезпеченням сприятливих умов для лікування, профілактики захворювань та відпочинку людей.