- •Тема 1. Актуальні проблеми нормативно-правового забезпечення туризму.
- •Проблеми правового забезпечення діяльності туристичних підприємств.
- •1.1.Закон України “Про внесення змін до закону “Про туризм”
- •Фінансове забезпечення цивільної відповідальності для здійснення туроператорської діяльності у сфері міжнародного туризму становить аж 20 тис. Євро.
- •Аналіз зу «Про внесення змін до закону «Про туризм»
- •Закон України “Про курорти” від 5 жовтня 2000 року.
- •Податкова політика та напрямки податкового заохочення інвестицій.
- •2. Фіскальні:
- •3. Державно-приватне партнерство та його можливості використання у туристичній сфері.
- •Поняття про інвестиційний податковий кредит в туризмі
Фінансове забезпечення цивільної відповідальності для здійснення туроператорської діяльності у сфері міжнародного туризму становить аж 20 тис. Євро.
Зрозуміло, що такі не зовсім виправдані високі обсяги фінансової гарантії не лише спричиняють “тінізацію” туристичної діяльності, але прямо й безпосередньо активізують процеси монополізації на вітчизняному ринку туристичних послуг, що створює значні перешкоди у розвитку малого та середнього підприємництва в туризмі, не сприяє стимулюванню суб’єктів туристичного бізнесу до створення додаткових робочих місць.
6. У законі (ст. 4) перелік видів туризму не повний і несистематизований, не вказано класифікаційних їх ознак, тощо.
7. У законі (ст..5) до суб’єктів, які можуть здійснювати туристичну діяльність, не включені фізичні особи, які надають послуги з тимчасового розміщення та харчування туристів. Частина наданих туристичних послуг переходить у тіньовий сектор.
Ця редакція закону України “Про туризм”, у більшій мірі спрямована на розвиток внутрішнього та виїзного туризму, і лише декларативно проголошує розвиток іноземного туризму пріоритетним напрямом державної політики у галузі туризму, не закладаючи конкретних правових механізмів його реалізації.
Напрямки вдосконалення:
Доцільно внести правову норму, у якій би було задекларовано зменшення розмірів обов’язкового фінансового забезпечення цивільної відповідальності для туроператорів та турагентів з метою “детінізації” діяльності суб’єктів туристичного підприємництва та зменшення кількості суб’єктів господарювання, які повинні гарантувати таку відповідальність. Крім цього, для стимулювання розвитку в’їзного туризму у вітчизняному туристичному бізнесі необхідно суттєво зменшити величину фінансової гарантії для здійснення діяльності у цій сфері;
До переліку установ, які можуть надавати фінансові гарантії туроператорам та турагенствам, доцільно внести страхові компанії, оскільки такий підхід повністю відповідає як світовій практиці, так і чинному законодавству України [135];
Потрібно запровадити реальний механізм податкового стимулювання розвитку в’їзного туризму для вітчизняних суб’єктів туристичного підприємництва, а саме ― необхідне термінове відновлення нульової ставки ПДВ на обслуговування іноземних туристів або зменшення рівня оподаткування для тих суб’єктів господарювання, які працюють у сфері іноземного туризму.
Узагальнення основних проблемних положень ЗУ «Про внесення змін до закону «Про туризм»» та напрямків їх вдосконалення представлено у табл..1
Табл.1
Аналіз зу «Про внесення змін до закону «Про туризм»
№ |
Проблемні положення закону |
Напрями вдосконалення |
1. |
Більшість положень закону не сприяють створенню якісних туристичних послуг і не враховують положень Директиви Ради 90/314/ЄЕС від 13 червня 1990 р. про комплексний туризм, комплексний відпочинок та комплексні тури. |
Врахування положень Директиви Ради 90/314/ЄЕС від 13 червня 1990 р. про комплексний туризм, комплексний відпочинок та комплексні тури з метою гармонізації до європейського законодавства та створення комплексного туристичного продукту. |
2. |
Положення закону про “виключну туроператорську діяльність”, яке не дозволяє туроператорам здійснювати діяльність в інших секторах туристичної галузі. |
Заохочення туроператорів до здійснення діяльності в інших секторах туристичної галузі. |
3. |
Відсутність податкового стимулювання вітчизняних туристичних підприємств до придбання та модернізації об’єктів туристичної інфраструктури України. |
Наприклад, надання різних податкових пільг, таких як зниження ставки ПДВ на період модернізації та реконструкції туристичних об’єктів, зменшення до мінімуму бюрократичної процедури отримання різноманітних дозволів, ліцензій, узгоджень, звільнення від сплати ПДВ на імпортне обладнання та ін.. |
4. |
Положення, які забороняють турагенствам проводити операції на користь нерезидентів, тобто, в’їзних туристів. |
Необхідно суттєво зменшити величину фінансової гарантії для здійснення діяльності у сфері в’їзного туризму. |
5. |
Фінансове забезпечення цивільної відповідальності для здійснення тур операторської діяльності у сфері міжнародного туризму становить аж 20 тис. євро.
|
|
6. |
Перелік видів туризму не повний і несистематизований, не вказано ознак їх класифікацій. |
Розробити розширену класифікацію видів туризму з метою розвитку їх на території країни. |
7. |
У законі (ст..5) до суб’єктів, які можуть здійснювати туристичну діяльність, не включені фізичні особи, які надають послуги з тимчасового розміщення та харчування туристів.
|
Включити до переліку суб’єктів туристичної діяльності фізичних осіб, , які надають послуги з тимчасового розміщення та харчування туристів та інші турпослуги. |
8. |
У законі пріоритетним напрямком туризму визначено розвиток сільського зеленого туризму. Однак, формування законодавчої бази у цій сфері здійснюється повільно і про СЗТ згадується у ЗУ «Про особисте селянське господарство». |
Прийняття окремого закону прямої дії «Про сільський зелений туризм», проект якого розроблено за ініціативою Спілки сприяння розвитку СЗТ в Україні та Інституту сільського розвитку. |