Методичні рекомендації

Питання 1. Соціалізація особистості, її етапи, структура, чинники та канали.

Соціаліза́ція — комплексний процес засвоєння індивідом певних соціальних ролей і/або інтеграція до певної соціальної групи. Соціалізація виступає одним із основоположних соціальних процесів, що забезпечує існування людини в середині суспільства. Соціалізація являє собою процес входження людини в суспільство, включення її в соціальні зв'язки та інтеграції її з метою встановлення її соціальності.

Соціалізація — це процес, через який безпорадне дитя поступово перетворюється на особу, яка розуміє і саму себе, і навколишній світ, адаптується до нього, набуваючи знань та звичок, притаманних культурі (цивілізації тощо) певного суспільства, в якій він (або вона) народився (народилася). Крім того, соціалізацією є також процес пристосування (адаптації) дорослої людини, яка з причини певних обставин (перебування в певній «антисоціальній» групі, довготермінове перебування у в'язниці тощо) довгий час була поза суспільством, або перемістилася з одного суспільства в інше (зміна громадянства тощо.)

Процес соціалізації проходить відповідно до статі та етапів життя, які поділяються на:

1.Дитинство

2.Юність

3. Молодість

4. Зрілість

5. Старість

Соціалізація може бути первинною і вторинною

Первинна соціалізація — охоплює дитинство, юність та молодість і є характерною тим що людина соціалізується через своє безпосереднє оточення (родина, друзі, родичі). Інститутами соціалізації є сім'я та освіта.

Вторинна соціалізація- охоплює зрілість та старість і характеризується тим що людина соціалізується через вплив вторинних соціальних груп та соціальних інститутів. Інститутами соціалізації є ЗМІ (ЗМК), виробництво, культура, економіка, право тощо.

Питання для самоперевірки

1. Що таке «соціалізація особистості»?

2. Назвть етапи соціалізації.

3. Що таке первинна соціалізація? Хто є учасниками цієї соціалізації?

4. Що таке «вторинна соціалізація»?

Питання 2. Види та рівні соціальної активності особистості.

Соціальна активність особистості — системна соціальна якість, у якій виражається і реалізується рівень її соціальності, тобто глибина і повнота зв'язків особистості із соціумом, рівень перетворення особистості в суб'єкт суспільних відносин. Найважливішими ознаками соціальної активності особистості є сильне, стійке, а не ситуативне прагнення впливати на соціальні процеси і реальна участь у суспільних справах, що диктується прагненням змінити, перетворити, чи навпроти, зберегти, зміцнити існуючий соціальний порядок, його форми, сторони. По своєму змісту, з орієнтованістю на визначені цінності, а також за рівнем їхнього осмислення, по характеру і рівню реалізації соціальна активність дуже різноманітна. Вважається, що аналіз її зв'язку із соціальністю дає можливість визначити типи соціальної активності. Виходячи з особливостей цього зв'язку, можна виділити три основних критерії соціальної активності: широту цінностей особистості; міру, глибину прийняття, засвоєння особистістю цінностей; особливості реалізації цінностей особистості. Перший критерій дає можливість визначити широту, діапазон цінностей особистості, рівень соціальності в плані орієнтації на інтереси не тільки однієї соціальної групи, але і всього суспільства в цілому, людства. Соціальна активність може мати езопову спрямованість, замикаючи людину в просторі її особистої суб'єктивності; альтероцентричну, що підкоряє життя служінню близьким; соціоцентричну, спрямовану на реалізацію суспільних потреб різного рівня. При використанні такого критерію, як глибина засвоєння цінностей вихідним методологічним принципом є виділення трьох сторін особистості: раціональної, чуттєво-емоційної, вольової. Особистість може приймати цінності на рівні почуттів, настроїв, чи знань вольових устремлінь. Як правило, на рівні емоцій особистість засвоює цінності поверхово, хоча й у яскравій емоційній формі. На рівні знань відбувається більш глибоке і конкретне засвоєння цінностей. На рівні вольових устремлінь формуються соціальні установки, тобто готовність до дії, до реалізації потреб, цінностей. Тільки в єдності всі ці рівні дають дійсно повне і глибоке прийняття цінностей. Яскравим вираженням органічного зв'язку знань, почуттів і волі, що забезпечує справжню соціальну активність, є переконання особистості, її соціальні установки. Показниками рівня реалізації цінностей виступають характер і масштаби, результати, форми діяльності. При аналізі характеру особливо важливо з'ясувати, чи реалізуються інтереси, соціальні ролі чисто формально, чи стандартно творчо, який рівень творчості, новацій у методах, способах реалізації. Чи є реалізація внутрішньо несуперечливим процесом, коли реалізуються ціннісні орієнтації особистості, її соціальні установки, чи існує розрив між цінностями, ціннісними орієнтаціями особистості, її соціальними установками і діяльністю, коли на базі ситуаційних мотивів реалізуються інші цінності. Виявлення внутрішньої єдності процесу реалізації досягається в результаті зіставлення ціннісних орієнтацій, соціальних установок і діяльності особистості. При вивченні масштабів необхідно виявити, чи бере особистість на себе в зв'язку з орієнтацією на визначені цілі, додаткові зобов'язання, більш вагомі спеціалізовані ролі чи лише сумлінно або ініціативно виконує раніше їй властиві. При вивченні форм активності найважливіше виявити одноплановість чи різноплановість проявів соціальної активності. Чи реалізуються визначені цінності, інтереси, цілі в одній чи різноманітних формах? Тісний зв'язок, взаємопроникнення форм соціальної активності є необхідною умовою її існування і розвитку. І, навпаки, активність буває неповноцінною, коли форми не доповнюють, а суперечать одна одній. Наприклад, зараз у нашій країні особливо гостро стоїть протиріччя між політичною і моральною активністю.

Питання для самоперевірки

1. Яка мета процесу соціалізації?

2. Яку роль відіграє соціальна активність особистості у процесі соціалізації та становленні особистості?

3. Які існують види соціальної активності.

Завдання з методичними рекомендаціями для самостійної роботи

Тема 1.4

Соціологія культури

2 години

Мета: знати поняття «масова культура», «субкультура», вміти виділяти основні ознаки сучасних культур.

Зміст самостійної роботи

1. Масова культура. Субкультура.

2. Основні культури сьогодення.

3. Спадкоємність культури сьогодення.

4. Особлива роль особистості, людської індивідуальності в культурному процесі.

Література

Базова література

1. Городяненко В.Г.Соціологія. Підручник .- К.:ВУ «Академія», 2008.- 544с.

2. Вербець В.В. Соціологія. Курс лекцій. К.: Кондор, 2009.- 320с.

3. Волович В.І. Соціологія. Підручник для вищої школи.- Х.: Фактор, 2006.-768с

4. Кузьменко Т.М. Соціологія. Навч. Посібник.- К.: Центр учбової літератури, 2010.- 320с.

5. Лукашевич М.П. Соціологія. – К.: Каравелла, 2006.-406с

6. Піча М.В. Соціологія. Загальний курс. – К., 2011

Допоміжна література

1.Білоус В. С. Соціологія у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях: Навч. посіб. - К., 2002.