Питання для самоперевірки

1. Що таке «соціальна стратифікація»?

2. Що таке соціальна нерівність?Назвіть основні типи соціальної нерівності.

3. Що таке касти і стани?

4. Які особливості такої типу соціальної нерівності як рабство?

5. Що таке середній клас? Чи є середній клас

Питання 4. Соціальні групи, їх види.

Під соціальною групою прийнято розуміти будь-яку сукупність людей, що мають загальний соціальний ознака..

Людина потребує групі і залежить від неї: люди виживають тільки спільно. Уже в первісному суспільстві люди жили соціальними групами: мобільні спільноти первісних мисливців і збирачів чисельністю в 20-30 чоловік, які ведуть бродячий спосіб життя, пересувалися по поверхні планети в пошуках їжі.

Все різноманіття соціальних груп можна класифікувати за різними підставами.

Соціальні групи ділять на:

1. номінальні і реальні;

2. великі і малі;

3. формальні і неформальні;

4. первинні та вторинні.

Номінальна група - штучно виділена за якоюсь ознакою сукупність людей, реально не мають жодних зв`язків між собою: виборці, покупці прального порошку певної марки, особи з вищою освітою та ін Номінальні групи виділяються для вирішення як наукових, так і практичних завдань. Великі номінальні групи, виділені за соціально значимими ознаками (стать, вік, професія і т.д.), називаються соціальними категоріями. Їх виділяють для цілей статистичного обліку населення та вирішення великих соціально-економічних проблем.

Реальна група - реально існуюча спільність людей, в якій є зв`язки і відносини між членами і яка взаємодіє з іншими групами. Сім`я, клас, спортивна команда, партія, нація - все це реальні групи. Члени реальної групи чітко ідентифікують себе з нею, відчувають свою приналежність до групи і усвідомлюють відміну від інших груп.

Проміжне становище між номінальними і реальними групами займають групи-агрегати, поєднують в собі риси тих і інших. Черга, пасажири поїзда - це групи-агрегати. Для таких груп характерні розмитість кордонів, спонтанність освіти, короткочасність і нестійкість взаємодій. Особливе місце займають такі групи-агрегати, як аудиторія і натовп. Аудиторія - це сукупність людей, об`єднана взаємодією (як правило, одностороннім) з джерелом інформації: лектор - студенти, телеканал - глядачі. Натовп - сукупність людей, об`єднаних в просторово-часових межах деяким загальним інтересом.

В залежності від розмірів виділяють великі і малі соціальні групи.

Великий групою називається велика сукупність людей, не мають між собою безпосередніх контактів, але об`єднаних усвідомленням приналежності до групи, способом життя, загальною психологією, звичаями і традиціями: нація, клас, стан, етнічна спільність.

Малої групою називається нечисленна (2-10 чоловік) спільність людей, об`єднаних спільною діяльністю і знаходяться в безпосередньому особистому спілкуванні: сім`я, дружня компанія, виробнича бригада.

За характером внутрішньогрупових відносин соціальні групи діляться на формальні і неформальні.

У формальній групі статус її членів і внутрішньогрупові відносини регламентуються офіційними правилами, взаємодії є безособистісних і функціональними, мета діяльності чітко визначена. Усі види соціальних організацій - формальні групи.

У неформальній групі статус членів і мета діяльності не завжди чітко визначені, взаємодії - міжособистісні і засновані на взаємній симпатії, спільний інтерес або звичкою. Сусіди, друзі, «тусовщики» - це неформальні групи. Неформальні групи можуть існувати як у рамках формальних груп, так і окремо і незалежно від них. Якщо мета формальної групи - задоволення будь-якої суспільної потреби, то неформальна задовольняє потребу її членів у спілкуванні.

Ч. Кулі (1864-1929) запропонував розрізняти первинні та вторинні соціальні групи.

Первинною групою Ч. Кулі називає кооперацію і асоціацію індивідів, безпосередньо взаємодіють один з одним обличчям до обличчя. Це невелике коло людей, що підтримують стійкі тісні відносини, які, як правило, відрізняються інтимністю, взаємною симпатією і розумінням. У первинну групу входять особи, про яких можна сказати: «Ми». Для первинних груп характерні емоційна близькість їх членів, тривалість існування, безпосередні взаємодії. Сім`я, компанія друзів - первинні групи. У первинних групах відбувається початкова соціалізація індивіда, в них найбільш ефективно засвоюються соціальні цінності та норми. Саме тут індивід вперше знаходить почуття соціальної приналежності і засвоює загальні ідеали. Первинні групи «не незалежні від більшого суспільства, але в деякій мірі відображають його дух», в них існує не тільки гармонія, але і суперництво, конкуренція, ворожнеча.

У вторинних групах відсутні безпосередньо міжособистісні відносини, її члени пов`язані між собою опосередковано, діяльністю по досягненню спільної мети. Але і всередині вторинних груп люди утворюють групи первинні. Наприклад, для школяра клас може бути первинною групою, а колектив школи - вторинною.

\

Питання 5. Соціальна еліта.

Елі́та (від французького «elite» — найкраще, вибране) — невід'ємна частина соціуму, вибрані, найкращі, панівна верства.

Теорія еліт відстоює соціологічну концепцію, згідно з якою суспільство поділяється на вибрану меншість - активну керуючу творчу верхівку з формальних і неформальних лідерів і пасивнішу масу. Розрізняють політичну, економічну, адміністративну, військову, духовну, технічну, бізнесову та ін. еліту. Виникнення елітарної верхівки пояснюється різними факторами - політичною владою (В. Парето, Р.Міхельс), технічним і технологічним розвитком (Дж.Берхнем), природною обдарованістю людей, які складають еліту (С.Дарлінгтон, Й.Шумпетер). Степан Вовканич, академік Папської академії соціальних наук (Ватикан) виділяє такі основні функції еліти:

• гарант вертикального (з покоління в покоління) передання нагромадженого людством і нацією інформації, що забезпечує ідентичність народу;

• носій і генератор нової інформації (примноження знань і соціального інтелекту, наукового потенціалу тощо), необхідної для здобуття більш високого рівня розвитку;

• творець розумної суспільної опозиції, регулятор адаптаційних суспільних процесів і провідник нації на шляху поступу, розвою;

• ініціатор поширення вітчизняного досвіду і знань, їх інтеграції до світового інформаційного простору;

• головний репрезентант нації, народу в системі світового співтовариства.

Крім того, всередині країни, еліта покликана виконувати роль вирівнювача рівнів окремих регіонів щодо державних і духовних цінностей, національної свідомості, історичної пам'яті, традицій, а також роль консолідатора нації в політичному, регіональному, мовно-культурному аспектах. За елітою, звичайно, залишається функція керівництва державою (а при її відсутності функція керівника боротьби народу за свою державність). Вельми важливою є також функція самовідтворення еліти. В розвинутих країнах формування національної еліти починається з дитячих елітарних садочків (або аналогів), шкіл, гімназій, ліцеїв тощо, елітарних вищих шкіл, факультетів, кафедр.

Питання для самоперевірки

1. Що таке соціальна група?

2. Які бувають види соціальних груп за різними критеріями?

3. Наведіть приклади соціальних груп, у життєдіяльність яких Ви включені.

4. Які фактори обумовлюють виникнення еліти в суспільстві?

Завдання з методичними рекомендаціями для самостійної роботи

Тема 1.3

Особистість у системі соціальних зв’язків

2 години

Мета: ознайомитись з поняттям соціалізація особистості, вміти виділяти основні чинники та інститути соціалізації; знати суть поняття «соціальна активність» особистості.

Зміст самостійної роботи

1. Соціалізація особистості, її етапи, структура, чинники та канали.

2. Види та рівні соціальної активності особистості.

Література

Базова література

1. Городяненко В.Г.Соціологія. Підручник .- К.:ВУ «Академія», 2008.- 544с.

2. Вербець В.В. Соціологія. Курс лекцій. К.: Кондор, 2009.- 320с.

3. Волович В.І. Соціологія. Підручник для вищої школи.- Х.: Фактор, 2006.-768с

4. Кузьменко Т.М. Соціологія. Навч. Посібник.- К.: Центр учбової літератури, 2010.- 320с.

5. Лукашевич М.П. Соціологія. – К.: Каравелла, 2006.-406с

6. Піча М.В. Соціологія. Загальний курс. – К., 2011

Допоміжна література

1.Білоус В. С. Соціологія у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях: Навч. посіб. - К., 2002.