Питання для самоперевірки

1. Кого відносять до суб’єтів конфлікту?

2. Хто такі підмовник, пособник і організатор?

3. Які моделі поведінки виділяють у конфлікті ?

Питання 2. Методи управління соціальними конфліктами

Управління конфліктами — це цілеспрямований вплив відповідних державних органів, громадських організацій на характер відносин між соціальними суб'єктами з метою:

• уникнення їх конфліктної взаємодії,

• усунення чи мінімізації причин ймовірних конфліктів,

• а у разі їх виникнення — корегування поведінки учасників конфлікту у напрямку пошуку взаємоприйнятних шляхів його конструктивного розв'язання.

Розробка технологій управління соціальними конфліктами, регулювання конфліктних відносин у суспільстві є однією з центральних проблем сучасної соціології конфлікту. Такі технології спираються на використання апробованих практикою науково обґрунтованих методів розв'язання конфліктів.

Метод уникнення конфлікту дозволяє виграти час, мобілізувати ресурси, об'єктивно оцінити ситуацію, скорегувати свої цілі, однак не усуває причини, а, отже — ї ймовірності виникнення конфлікту у майбутньому.

Метод переговорів дозволяє уникнути насильницьких методів, зняти гостроту конфлікту, зрозуміти аргументацію опонента, об'єктивно оцінити реальне співвідношення сил та умови примирення. Переговори дозволяють розглянути альтернативні ситуації, прийти до взаєморозуміння, відкрити шлях до співробітництва.

Метод використання посередництва. Практика доводить, що вдало підібраний посередник може швидко врегулювати конфлікт там, де без його участі згода була б неможливою. Метод третейського розгляду передбачає, що аналіз конфлікту здійснюється у чіткій відповідності нормам закону, у тому числі, й міжнародного права.

Використання зазначених методів, або їх поєднання дозволяє учасникам конфлікту успішно реалізувати ту чи іншу стратегію виходу з конфлікту.

Питання 3. Наслідки соціальних конфліктів.

Наслідки соціального конфлікту вельми суперечливі. Конфлікти, з одного

боку, руйнують соціальні структури, приводять до значних необґрунтованих

витрат ресурсів, а з іншою - є тим механізмом, який сприяє розв'язанню

багатьох проблем, гуртує групи і зрештою служить одним з способів

досягнення соціальної справедливості. Подвійність оцінки людьми

наслідків конфлікту привела до того, що соціологи, що займаються теорією

конфліктів, або, як ще кажуть, конфліктологією, не пришли до загальної

точки зору з приводу того, корисні або шкідливі конфлікти для

суспільства. Так багато хто вважає, що суспільство і окремі його

складові частини розвиваються внаслідок еволюційних змін, і внаслідок

цього передбачають, що соціальний конфлікт може носити тільки

негативний, руйнівний характер.

Але існує група вчених, що складається з прихильників діалектичного

методу. Вони визнають конструктивний, корисний зміст всякого конфлікту,

оскільки внаслідок конфліктів з'являється нова якісна визначеність.

Передбачимо, що в кожному конфлікті існують як дезинтегративні,

руйнівні, так і інтегративні, творчі моменти.

. Кажучи про позитивні сторони конфлікту, потрібно зазначити, що

обмеженим, приватним наслідком конфлікту може з'явитися посилення

групової взаємодії. Конфлікт може виявитися єдиним виходом з напруженої

ситуації.

Питання для самоперевірки

1.Що таке управління соціальними конфліктми?

2. Назвіть методи управління конфліктами.

3. В чому суть методу переговорів?

4. Які можуть бути наслідки соціальних конфліктів?

Завдання з методичними рекомендаціями для самосійної роботи

Тема 10.

Соціологія сім’ї і соціологія молоді

2 години

Мета: давати визначення науковим дисциплінам «соціологія сім’ї» і «соціологія молоді»;розкривати зміст основних функцій соціології молоді; характеризувати сучасний стан студентської сім’ї.

Зміст самостійної роботи

1. Суть поняття «молодіжна культура».

2. Функції соціології молоді.

3. Студентська сім’я, її суттєві особливості.

Література

Базова література

1. Городяненко В.Г.Соціологія. Підручник .- К.:ВУ «Академія», 2008.- 544с.

2. Вербець В.В. Соціологія. Курс лекцій. К.: Кондор, 2009.- 320с.

3. Кузьменко Т.М. Соціологія. Навч. Посібник.- К.: Центр учбової літератури, 2010.- 320с.

4. Лукашевич М.П. Соціологія. – К.: Каравелла, 2006.-406с.

5. Піча М.В. Соціологія. Загальний курс. – К., 2011

6. Соціологія.Підручник за ред.. М.П.Требіна.- К.,2010

7. Танчин І.З Соціологія.- Львів: Українська академія друкарства, 2009.- 358с.

Допоміжна література

1. Білоус В. С. Соціологія у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях: Навч. посіб. - К., 2002.

2. Бех В.П. Соціальний організм країни. – Запоріжжя: ЗПУ.- 1999.- 306с.

3. Головаха Є. Головні тенденції розвитку українського суспільства у світлі результатів соціологічного моніторингу 1994-2003 років // Українське суспільство: соціологічний моніторинг 1994-2003. - К., 2003.