Питання для самоперевірки

1. Визначте об’єкт і предмет соціології управління.

2. Які основні етапи виділяють у розвитку соціології управління.

3. Які складові механізму соціального управління?

4. Які функції соціального управління у трудовому колективі?

5. У чому полягає значення соціології управління?

6. Яку роль відіграє соціальне прогнозування у процесі соціального управління?

7. Охарактеризуйте складові соціального управління.

8. Яке значення має соціологічний аналіз у соціальному управлінні?

Завдання з методичними рекомендаціями для самосійної роботи

Тема 1.9.

Соціологія конфлікту

2 години

Мета: розкривати зміст соціального конфлікту, визначати суб’єктів соціального конфлікту; розкривати основні методи розв’язання конфліктів та способи управління ними.

Зміст самостійної роботи

1.Суб’єкти соціальних конфліктів, їх характерні ознаки.

2. Методи управління соціальними конфліктами.

3. Наслідки соціальних конфліктів.

Література

Базова література

1. Городяненко В.Г.Соціологія. Підручник .- К.:ВУ «Академія», 2008.- 544с.

2. Вербець В.В. Соціологія. Курс лекцій. К.: Кондор, 2009.- 320с.

3. Волович В.І. Соціологія. Підручник для вищої школи.- Х.: Фактор, 2006.-768с

4. Кузьменко Т.М. Соціологія. Навч. Посібник.- К.: Центр учбової літератури, 2010.- 320с.

5. Лукашевич М.П. Соціологія. – К.: Каравелла, 2006.-406с

6. Піча М.В. Соціологія. Загальний курс. – К., 2011

Допоміжна література

1.Білоус В. С. Со ціологія у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях: Навч. посіб. - К., 2002.

2.Сурман Ю.П. , Туленков Н.В. Методология и методы соцылогических исследований. – К., 2000

Методологічні рекомендації

Питання 1. Суб’єкти соціальних конфліктів, їх характерні ознаки.

Основні суб´єкти конфлікту — це протидіючі сторони. Однак не всі учас­ники конфлікту в широкому розумінні безпосередньо беруть участь у проти­борстві. Кожний з них відіграє певну роль, яка визначається змістом дій учас­ника та його функцією у конфлікті. Вільні детально питання функціональ­ної ролі учасників регламентуються у сфері юридичних конфліктів, що має дуже велике практичне значення для вирішення юридичних справ, прийнят­тя обґрунтованих рішень. На загальному рівні за своїми ролями у соціально­му конфлікті слід розрізняти такі види учасників: підмовник, пособник, організатор.

Підмовник — особа, організація, держава, які підштовхують іншого учас­ника до конфлікту. Сам підмовник участі у конфлікті затим може й не брати. Його завдання обмежується тим, що він має спровокувати, розв´язати конфлікт між іншими особами (групами).

Пособник — особа, яка сприяє конфлікту порадами, технічною допомо­гою та іншими засобами.

Організатор — особа (група), що провокує конфлікт, визначає характер його розвитку, передбачає різні шляхи забезпечення та охорони учасників. Організатором може бути одна особа, що одночасно виконує роль протидію­чої сторони, а може бути і самостійна фігура.

У загальному розумінні учасником конфлікту може вважатись і посеред­ник, який, будучи нейтральною особою, прагне розібратися у причинах і об­ставинах протиборства, намагається своїми діями запобігти розвитку подій, розв´язати конфліктну ситуацію за допомогою власного авторитету або інших засобів, сприяє досягненню згоди.

Для визначення сутності конфлікту, прогнозування перспектив його роз­витку, визначення засобів подолання в теорії соціального конфлікту є певні підходи, що дають змогу визначити типологію як самого конфлікту, так і тип його учасників. Розрізняють три основні моделі поведінки у конфлікті й відповідно три типи суб´єктів:

1. Деструктивний тип. Це тип суб´єкта, схильного до розв´язування кон­флікту і посилення його аж до фізичного знищення або повного придушення супротивника. У побуті — це егоїст, призвідник свар, скандалів, в установі — наклепник, критикан, ініціатор безладдя, непокори, руйнівних дій.

2. Конформний тип. Суб´єкти цього типу в певному розумінні протилежні названому вище. їх позиція пасивна й об´єктивно є своєрідним доповненням поведінки деструктивного типу, хоч у конфлікті вони схильні скоріше по­ступитися, підкоритися, ніж продовжувати боротьбу. Така модель поведін­ки залежно від ситуації може відігравати негативну або позитивну роль. Не­безпечність її виявляється в тому, що вона часом сприяє, а то й заохочує чужі агресивні прояви. Але в інших випадках, особливо коли суперечності між суб´єктами не мають принципового характеру і виникли з дрібниць, схиль­ність до компромісу слугує мотивацією для припинення конфлікту.

3. Конструктивний тип. Принципово відрізняється від деструктивного типу, є його антиподом. Людина такого типу активно шукає варіанти взаємоприйнятного рішення, яке б сприяло вичерпанню конфлікту. Представ­ники цього типу охоче вступають у переговори, намагаються з´ясувати пред­мет розбіжностей, підшукують посередників, визначають засоби врегулюван­ня суперечки.