Питання для самоперевірки

Питання 3. Економічна поведінка . Економічна поведінка – система цілеспрямованих взаємопов'язаних дій і вчинків, що їх здійснюють люди в соціальній і економічній сферах, які, по-перше, відбуваються під впливом особистих та групових інтересів для задоволення своїх потреб, по-друге, спрямовані на ініціативне (добровільне, самостійне) виробництво різноманітних товарів чи послуг, по-третє, зорієнтовані на одержання користі ( вигоди, винагороди, прибутку) від їх обігу, по-четверте, обумовлені об'єктивними процесами, економічними інтересами та економічним мисленням. Економічна поведінка – це не лише економічна, а й історична категорія, що наповнюється якісно новим змістом в кожному історичному періоді розвитку суспільства. Існує багато видів соціально-економічної поведінки. Наприклад, демографічна поведінка пов'язана зі збереженням і відтворенням життя. Міграційно-мобільна поведінка проявляється у диктованих особистими інтересами переміщеннях працівників між сферами зайнятості, галузями, підприємствами, регіонами, населеними пунктами. Поведінка у сфері освіти виражається у виборі професії, форм спеціального навчання, певних способів підвищення кваліфікації, у вигляді навчання, ефективності засвоєння знань. Професійно-трудова поведінка працівників характеризується ставленням до праці, дисципліною, якістю праці, відповідальністю, творчою ініціативою. Суб'єктивний аспект діяльності населення у приватному секторі економіки демонструє особистісно-господарську поведінку. Важливе значення для розвитку економіки має так звана споживацька поведінка як у виробничій, так і сімейній сфері. У реальному житті немає чітких меж між видами трудової поведінки, існують певні їх комплекси. До порівняно малопоширених видів комплексної поведінки належить “господарський”. Для нього характерна не лише практична участь працівників в управлінні в процесі безпосередньої трудової діяльності, а й залучення їх до розпорядження фондом робочого часу і засобами виробництва, розподілу матеріальних благ у виробничих колективах. За умов переходу до соціального ринкового господарства актуалізуються дослідження іноваційної та підприємницької поведінки працівників. Інноваційна поведінка працівників являє собою систему дій та вчинків, що виконуються ними у процесі впровадження нововведень, які характеризують їхню реакцію на різку зміну умов (економічних, технологічних, організаційних тощо) трудової діяльності. Для інноваційної поведінки характерними є такі риси: цілеспрямованість (спрямована на реалізацію суспільно значущої мети), умотивованість (базується на зацікавленості і активності суб’єктів господарської діяльності), цілісність (сприяє розкриттю всіх складових інноваційного потенціалу особистості), ефективність (результатом інноваційної поведінки є соціальні, економічні, політичні, виробничі, та організаційні новації), організаційність (передбачає упорядкованість, зібраність, підпорядкованість певному порядку виконання дій, здатність діяти відповідно до заздалегідь розробленого плану).