Методичні рекомендації

Питання 1. Зв’язок соціології політики з іншими науками.

Соціологія політики взаємодіє з такими науками:

Філософія, як відомо, претендує на роль загальнометодологічної дисципліни, предметом її дослідження виступають найбільш універсальні принципи мислення та пізнання. Філософія розглядає найбільш загальні питання політики, визначає методологію світоглядної спрямованості аналізу політичних явищ та процесів. Філософське обгрунтування політики використовується політологією для формування загального погляду на політику, розуміння її взаємозв’зку з іншими секторами суспільного життя, аналізу політики. Політична історія досліджує процес розвитку політичного життя суспільства, державних інститутів, партій та рухів. Політологія – наука про політику, політичне життя, політичні відносини, діяльність політичних партій, організацій рухів тощо. Правова наука, як відомо, пов’язана з врегулюванням відносин та поведінки людей в процесі суспільного життя, в тому числі і в сфері політики. Право та політика – дві взаємопов’язані сфери суспільного життя. З одного боку, політична держава санкціонує та констатує систему права, роблячи її публічною, загальнообов’язковою, всезагальною, причому її порушення тягне за собою заходи державного впливу, але з іншого боку, сама держава підтримується та забезпечується правом. Політична економія, економічно обгрунтовуючи політичні процеси, дозволяє бачити в останніх боротьбу за реалізацію економічних інтересів. Економіка має вирішальний вплив на політичні явища шляхом вольових зусиль людини, яка , знаходячись в неоднорідних умовах (історичні, ідеологічні, культурні, природньо-географічні, інші), по-різному сприймає її вимоги, використовує різні засоби, форми та методи впливу. Але й політика має зворотний вплив на економічні процеси, закріплюючи, гальмуючи або стимулюючи їх розвиток. За допомогою політики та політичної влади соціальні шари, що займають в суспільстві домінуюче становище, закріплюють та помножують свій матеріальний стан, гарантують його незалежність від можливих посягань з боку інших членів суспільства. У зв’язку з цим економічну науку можна розглядати як одну з методологічних основ політології. Соціальна психологія вивчає закономірності та механізми формування, функціонування та розвитку суспільно-психологічних явищ, процесів та станів, суб’єктами яких є різні соціальні групи, шари, індивіди. Предмет її вивчення складають суспільно-психологічні явища, в тому числі в сфері політики.

Питання для самоперевірки

1. Що таке соціологія політики? Що вона вивчає?

2. Який зв’язок соціології політики з філософією? Що є об’єктом вивчення цих наук?

3. Як взаємодіє соціологія політики з політологією?

4. Що вивчають соціальна психологія та політична економіка?

Питання 2. Становлення та перспективи соціології політики

Політика — багатогранне поняття, вивченням якого займаються багато наук. Провідними серед них є політологія, що вивчає всі питання пов'язані з політикою, насамперед проблему утвердження і функціонування політичної влади у суспільстві, а також функціонування і розвиток пов'язаних з владою політичних інституцій; філософія — вивчає походження і розвиток держави, закономірності переходу від одного типу держави до іншого; теорія держави і права — форми правління і режими влади; правознавство — функціонування інститутів права, їх залежність від політики, теорія міжнародних відносин — вивчає взаємовідносини держав на міжнародній арені.

Після першої світової війни і в соціології виділяється галузь, яка поставила собі за мету вивчати відносини між суспільством і державою, між соціальним ладом і політичними інститутами. Ця галузь соціології — соціологія політики.

Фундаторами соціології політики прийнято вважати М. Вебера, що розробив власну концепцію влади, довівши, що саме влада (а не багатство як у Маркса) є основним чинником соціальної нерівності, досліджував роль бюрократії у політичній системі; італійських соціологів-політологів Г. Москута, В. Парето, що розробили теорію політичних еліт, проаналізували зв'язки еліти і маси, німецького вченого Р. Міхельса, що дослідив проблему співвідношення демократії та олігархії, сприяв становленню теорії політичного лідерства.

По закінченні Другої світової війни соціологія політики вийшла на сучасний щабель розвитку, особливістю якого є не тільки аналіз теоретичних засад політичної соціології, а й насамперед, емпіричні дослідження соціальних аспектів політичного життя. Так, сучасна соціологія політики, завдяки передусім американським дослідникам, займається вивченням особливостей розвитку демократичних процесів у світі (С. Ліпсет), впливу масових комунікацій на політичні процеси (Г. Ласуелл), взаємодії середнього класу та політичної еліти (Ч. Міллс), соціальних конфліктів у політиці (німецький вчений Р. Дарендорф).

Окремі вчені вбачають соціологію політики лише як складовою політології, мотивуючи це схожістю предметів їхніх досліджень. Проте, як доводить американський соціолог С. Ліпсет — один із провідних дослідників цієї галузі соціології, наука про політику виходить віл держави і вивчає, як вона впливає на суспільство, тоді як соціологія політики є похідною від суспільства і вивчає характер і глибину впливу суспільства на держав.Так чи інакше, соціальні інститути і держава, суспільство і політика тісно пов'язані між собою. Тому це й дало привід багатьом сучасним дослідникам соціології політики (зокрема, В. Андрущенку, М. Горлачу, В. Воловичу) трактувати її як галузь соціології, що вивчає взаємозв'язки і взаємовплив суспільства і держави, політичного життя та інших сфер суспільного життя, політичних інститутів з соціальними. Інші ж соціологи, виходячи з того, що політика є соціальним явищем, і водночас сферою діяльності соціумів щодо завоювання та реалізації влади, вважають що соціологія політики є галуззю соціологічних знань, що досліджує соціальні механізми здійснення влади в суспільстві (В. Гордяненко, В. Піча та ін.) . У будь-якому випадку, соціологія політики є самостійною галуззю наукових знань, здебільшого відмінною від політології, що вивчає насамперед соціальні аспекти функціонування політичної сфери суспільства. Хоч і об'єкт обох наук по-суті спільний, попи використовують різноманітні метоли, стратегію і тактику досліджень політичного життя.