1.4. Витрата теплоти на технологічні потреби

Визначається для кожного теплоносія, відповідно до його параметрів і схеми теплопостачання. Витрати теплоносіїв визначаються за питомими витратами теплоти на технологічні процеси, які нормуються для різних галузей промисловості і залежать від досконалості технологічного процесу, теплообмінного обладнання.

У випадку, коли теплоносієм є пара з поверненням конденсату, максимальна витрата теплоти, Вт, обчислюється за формулою

Q_т = D_т( i_n – с_в )- G_кс_вt_к , (1.16)

де D_т – масова витрата пари на технологічні потреби, кг/с; i_n – питома ентальпія пари, Дж/кг; с_в питома теплоємність води, Дж/(кг.К); G_к – масова витрата конденсату, що повертається, кг/с; t_к – його температура.

При повному поверненні конденсату формула 1.16 спрощується і набуває вигляду Q_т = D_т( i_n – с_вt_к), (1.17)

Якщо як теплоносій використовується вода з її поверненням від споживача, то максимальна витрата теплоти на технологічні потреби визначається за формулою Q_т = G_тс_в(t_т – t_c )- G_пс_в (t_п – t_c), (1.18)

де G_т, G_п –масові витрати води, яка, відповідно, подається на технологічні потреби і яка повертається, кг/с; t_т , t_п – температури води, відповідно, яка подається і яка повертається, ^оС.

У випадку повного використання води споживачем

Q_т = G_тс_в(t_т – t_c ), (1.19)

Річна витрата теплоти обчислюється за формулою

Q_{.т.річне} = ΣG_т n_т 24*3,6; (1.20)

де n_т – число діб використання теплової потужності технологічними установками за рік.

2. Проектування і гідравлічний розрахунок трубопроводів.

Перед початком гідравлічного розрахунку водяних, парових та конденсатних трубопроводів теплових мереж виконується їх трасування.

Водяні теплові мережі прокладаються від котельні до об’єктів, які в опалювальний період для потреб опалення, вентиляції та гарячого водо-постачання використовують гарячу воду, яка підготовлена водогрійними котлами

котельні, а влітку воду для гарячого водопостачання – від пароводяних підігрівників або окремих водогрійних котлів. Для теплових мереж систем опалення і вентиляції прокладається прямий і зворотний трубопроводи, в системах гарячого водопостачання – трубопроводи подачі та циркуляційний.

Парові теплові мережі прокладаються від котельні до споживачів пари, в першу чергу, технологічних, та складаються з паропроводу та конденсатопроводу.

При прокладанні теплових мереж слід враховувати наступне:

- траса мереж повинна бути прокладена по найкоротшому можливому шляху;

- спосіб прокладання – безканальний, в напівпровідних і непрохідних каналах, на високих опорах, - визначається умовами об’єкту та техніко-економічними міркуваннями;

- запірна арматура (засувки) встановлюється на відгалуженнях від основної магістралі, на вводах до споживачів; для встановлення арматури слід влаштовувати теплові камери;

Таблиця 2.1.

Відстань між нерухомими опорами трубопроводів

Умовний прохід труб dум,мм	Компенсатори		Само-компен сація	Умовний прохід труб dум,мм	Компенсатори		Само-компен сація
	П-подібні	сальни-кові			П-подібні	сальни-кові
	Відстань між опорами, м				Відстань між опорами, м
25	-	-	-	250	120	100	72
32	50	-	30	300	120	100	72
40	60	-	36	350	140	120	84
50	60	-	36	400	160	140	96
70	70	-	42	450	160	140	96
80	80	-	48	500	180	140	108
100	80	70	48	600	200	160	120
125	90	70	54	700	200	160	120
150	100	80	60	800	200	160	120
175	100	80	60	900	200	160	120
200	120	80	72	1000	200	160	120

- компенсатори (сальникові, П-подібні) на трубопроводах встановлюються з

кроком, який визначається способом прокладання труб та їх діаметром; рекомендовані відстані між опорами наведені в табл. 2.1.

Проектування теплових мереж слід виконувати з урахуванням рекомендацій МВ 056-180: конструювання мереж –п.5; побудова п’єзометричних графіків – п.8, підбір компенсаторів – п.11, та додатками МВ 056-181.

Розрахункова схема теплової мережі виконується в аксонометричній проекції. Мережа розбивається на розрахункові ділянки, які мають незмінну витрату теплоносія. На схемі проставляються порядкові номери вузлів ділянок, геодезичні позначки вузлів, довжини ділянок в м, витрати теплоносія, кг/с або т/год. Головною магістраллю визначається найдовша і найбільш навантажена послідовність ділянок від джерела тепла (котельні) до найбільш віддаленого споживача.