1.2. Витрати теплоти на вентиляцію

Максимальний тепловий потік на вентиляцію, Вт, громадських будівель (вентиляція з обмеженням) визначають як частину витрат теплоти на опалення за формулою Q_в.max = q_o K₁ K₂ A; (1.4)

де К₂ - коефіцієнт, що враховує тепловий потік на вентиляцію громадських будівель (за відсутності даних К₂ слід приймати рівним: для громадських будинків, побудованих до 1985 р. - 0,4, після 1985 р. - 0,6).

Максимальна витрата теплоти, у Вт, на вентиляцію окремих громадських і виробничих будівель може бути визначена також за питомою вентиляційною характеристикою q_v будівлі (див. табл..2.1, 2.2). Для виробничих будівель, які мають значні виділення шкідливих речовин і для яких не допускається навіть короткочасне зменшення вентиляції, коли не допускається рециркуляція повітря та є місцеві відсмоктування шкідливих викидів (вентиляція без обмежень), Вт, – за формулою

Q_в.max = q_v V_зовн (t_вн – t_р.о), (1.5)

Для виробничих будівель із таким характером і кількістю шкідливих речовин, при яких допускається короткочасне (на кілька днів) послаблення вентиляції при температурі, нижчій за розрахункову температуру t_р.в вентиляції (вентиляція з обмеженням) – за формулою

Q_в.max = q_v V_зовн (t_вн – t_р.в), (1.6)

Середній тепловий потік на вентиляцію, Вт, визначається аналогічно середньому тепловому потокові на опалення:

Для вентиляції без обмеження (1.7)

Для вентиляції з обмеженням (1.8)

Річна витрата теплоти, кДж, на вентиляцію для всіх випадків визначається за усереднене за опалювальний період число годин роботи системи вентиляції Z_v:

Q_в.pічне = Q_в n_o.п Z_v 3600, (1.9)

Для розрахунку систем вентиляції цивільних і виробничих приміщень в теплий період року як розрахункові температуру t_р.в приймають параметри категорії А, для систем кондиціонування повітря - параметри категорії Б, а для систем опа­лення, систем вентиляції і систем кондиціонування повітря в холодний період року - параметри категорії Б.

1.3.Витрата теплоти на гаряче водопостачання.

Середній тепловий потік на гаряче водопостачання, Вт, побутових приміщень промислових підприємств, житлових, адміністративних і гро­мадських будівель, для опалювального періоду визначають за формулою

(1.10)

де а - норма витрати води, кг, на гаряче водопостачання при температурі 55 °С на одного жителя за добу, що проживає в будинку з гарячим водопостачан­ням, яка приймається в залежності від ступеня комфортності будівель у від­повідності до СНиП 2.04.01-85, л; b - норма витрати води на гаряче водо­постачання, що споживається у громадських будівлях, при температурі 55 °С, яка приймається в розмірі 25 л на І жителя; т - число жителів (споживачів); с_в -пито­ма теплоємність води, яка в розрахунках приймається рівною 4,187 кДж/(кг.°С); Т₁- температура холодної (водопровідної) води в опалюваль­ний період (при відсутності даних приймається рівною 5 °С).

Середній тепловий потік на гаряче водопостачання житлових і гро­мадських будівель для опалювального періоду може також визначатись за формулою Q_г.в = q_г.в m, (1.11)

де q_г.в - укрупнений показник середнього теплового потоку на гаряче водо­постачання на одного жителя, Вт, що приймається за додатком 3 СНиП 2.04.07-86 в залежності від норми витрати води на гаряче водопостачання (див. табл. 1.4).

Таблиця 1.4.

Характеристики норм гарячого водопостачання

Середня за опалювальний період норма витрати гарячої води b, кг при температурі 55оС на 1 людину за добу	Укрупнений показник середньої витрати теплоти на гаряче водопостачання qг.в , в розрахунку на 1 людину, Вт/чол.
85	320
90	331
105	378
115	407

Середній тепловий потік на гаряче водопостачання споживачів у неопалювальний період, Вт, визначають за формулою

(1.12)

де t^s_c - температура холодної (водопровідної) води в неопалювальний період (при відсутності даних приймається рівною 15 °С); Т₁- температура холод­ної (водопровідної) води в опалювальний період (при відсутності даних при­ймається рівною 5 °С); β- коефіцієнт, що враховує зміну середньої витрати води на гаряче водопостачання в неопалюваний період по відношенню до опалювального періоду, який приймається при відсутності даних для житло­во-комунального сектора рівним 0,8 (для курортів β = 1,2- 1,5), для підпри­ємств β = 1,0.

Максимальний тепловий потік, Вт, на гаряче водопостачання житло­вих і громадських будівель визначається за формулою Q_г.в.max = (2…2,4) Q_г.в, ; (1.13)

а максимальна витрата теплоти на гаряче водопостачання душових приміщень промпідприємств –за формулою

(1.14)

де t_h - розрахункова температура гарячої води, m_д- кількість людей, які користуються душем, m_с – кількість людей на 1 душову сітку, a_д – норма витрати гарячої води в кг на одного працівника в годину найбільшого водоспоживання (8,4 кг/люд для цехів з надлишком явної теплоти більш як 23,2 Вт на 1 м², 4,4 кг/люд для інших цехів), T_а – число годин заряджання баків-акумуляторів. Теплота Q^душ_max витрачається протягом T_а годин і називається видатковою теплотою для заряджання баків-акумуляторів, які встановлюються якщо кількість душових сіток більша за 10. Значення T_а залежить від кількості сіток: для 10-20 сіток T_а =2, для 20-30 сіток -3, при кількості сіток понад 30–4 год.

Середні Q_г.в і максимальні годинні Q_г.в.max теплові потоки на гаряче водо-постачання житлових і громадських будівель та промислових підприємств слід визначати за нормами витрати гарячої води у відповідності до вимог [4].

Річні витрати теплоти, кДж, на гаряче водопостачання ви­значаються за формулою: Q_{г.в.річне} = 86,4 Q_г.в n_o + 86,4 Q_г.в^s (n_h – n_o); (1.15)

де п_h - розрахункове число діб роботи системи гарячого водопостачання за рік (за відсутності даних слід приймати 350 діб з урахуванням 15-денної перерви на ревізію і ремонт теплових мереж).