Робота 3. Визначення гостроти слуху

Мета і завдання. Визначити гостроту слуху у людини.

Матеріали та обладнання: мовний аудіометр.

Питання для теоретичної підготовки. Будова слухового аналізатора (звукопровідна та звукосприймальна частини, провідниковий відділ, кірковий центр). Електричні явища в завитці. Механізм сприйняття звукових коливань.

Мовний аудіометр являє собою прилад, що складається з магнітофона, аудіометричної приставки, телефонів повітряної та кісткової провідності, контрольного телефона, а також магнітофонної стрічки, на якій записано тексти, складені із стандартних слів. Аудіометрична приставка дає змогу змінювати та вимірювати в децибелах рівень інтенсивності звука, що подається з магнітофона на приставку і телефони повітряної та кісткової провідності, переключати телефони правого та лівого вуха, регулювати силу звука в контрольному телефоні.

Хід роботи

Готують апаратуру до роботи згідно з інструкцією по експлуатації. У магнітофон вставляють обрану касету з текстом. Досліджуваний сідає на деякій відстані від приладу, йому пропонують надіти навушники телефона повітряної провідності. Встановлюють на аудіо-метричній приставці найменшу інтенсивність звука і пропонують повторити почуті через телефон слова. З початком руху магнітофонної стрічки поступово підсилюють звук доти, доки досліджуваний не повторить правильно два-три слова підряд. При цьому стрілка індикатора інтенсивності звука на аудіометричній приставці вказує ступінь втрати слуху в децибелах. Контрольний телефон використовують для перевірки правильності повторюваних слів.

Так перевіряють бінауральний слух і слух кожного вуха окремо спершу по повітряній провідності, а потім, змінивши навушники, по кістковій.

Оформити протокол досліду. Записати в протокол хід дослідження. Порівняти результати виміру гостроти слуху у різних досліджуваних.

Контрольні запитання: 1. Який діапазон звукових частот сприймає вухо людини? 2. В яких одиницях визначають інтенсивність звука? 3. Яка величина порога звукового дискомфорту? 4. Яке значення високої інтенсивності звукових подразнень для здоров'я людини?

Робота 4. Дослідження функцій вестибулярного апарату

Мета і завдання. Дослідження статичної рівноваги.

Питання для теоретичної підготовки. Вестибулярний апарат, його відділи. Подразники вестибулярного апарату. Наслідки порушення функцій вестибулярного аналізатора.

Хід роботи

1. Досліджуваного становлять на фоні вертикальної лінії (край шафи, одвірок тощо) із зімкнутими п'ятками і носками та витягнутими вперед руками. Очі мають бути заплющені. Відмічають відхилення тулуба від вертикальної лінії (у який бік, на скільки сантиметрів).

2. «Крокуючий» тест. Для його проведення на підлозі кімнати на спеціальному клейончатому килимку рисують три концентричні кола діаметром 25, 50 і 100 см. Кола ділять на 8 секторів по 45° кожний. Досліджуваний стає у центр кола спиною до світла і під власну лічбу робить 50 кроків на місці з заплющеними очима, високо піднімаючи ноги. Коли він зупиниться, оцінюють ступінь його повороту навколо власної осі, який у нормі не перевищує 45°. Лінійне зміщення вперед допустимо до позначки 100 см.

3. На підлозі проводять дві паралельні лінії на відстані 20 см одна від одної. Лінія довжиною 5 м закінчується з обох боків стартово-фінішними прямокутними площадками 30Х40 см. Досліджуваному пропонують пройти по розмічених лініях смуги (доріжки) спершу з відкритими, а потім із заплющеними очима – вперед і назад. Відхилення має не перевищувати 15 см.

Оформити протокол досліду. Записати результати спостереження і зробити висновки щодо функції вестибулярного апарату.

Контрольне завдання. Пояснити роль вестибулярного апарату у здійсненні статокінетичних рефлексів.