Контроль вихідного рівня знань

1. Які фізіологічні закономірності визначають рух крові по судинам?

2. Що таке кров’яний тиск? Які основні фактори впливають на його величину?

3. Як змінюється величина кров’яного тиску в різних відділах кровоносної системи ?

4. Як вимірюють артеріальний тиск у людини?

5. Яка природа артеріального тиску? Якими методами його вивчають?

6. Якими судинами представлений ланцюг мікроциркуляції?

7. Назвіть фізіологічні властивості капілярів

8. Які особливості кровотоку у венах?

9. Чому дорівнює час кругообігу крові у людини?

10. Як здійснюється іннервація судин?

11. Як відбувається гуморальний вплив на судинний тонус?

12. Що розуміють під власними рефлексами системи кровообігу?

13. Що таке судиноруховий центр, де він розташований та яке його значення?

14. Які основні судинні рефлексогенні зони ви знаєте?

15. Які механізми забезпечують регуляцію тонусу судин?

Література

1. Нормальная физиология / Под ред. А.В. Коробкова. – М.: В. шк., 1980.

2. Физиология сердца / Под ред. Е.Б. Бабского .- Л.: Наука, 1980.

3. Физиология / Под ред. Г.И. Косицкого.- М.: Медицина, 1985.

4. Физиология системы крови / Под ред. А.Я. Ярошевского. − Л.: Наука, 1988.

5. Физиология человека / Под. ред. Р. Шмідта, Г. Тевса: в 3-х томах, 1996.

6. Косицкий Г.И. Цивилизация и сердце. – М., 1977.

7. Пирогова Н.А. Иващенко Л.Я. Влияние физических упражнений на работоспособность и здоровье человека. −М., 1986.

8. Посібник з нормальної фізіології / За ред. В.Г. Шевчука, Д.Г. Наливайка. − Київ: В.шк.,1995.

9. Виноградова Т. Инструментальные методы исследование сердечно-сосудистой системы. − М., 1986.

Практичне заняття 13 Тема. Фізіологія дихання. План вивчення теми

1. Сутність і значення дихання для організму. Біологічна необхідність дихання. Мертвий простір.

2. Склад повітря, що видихується, вдихується. Склад альвеолярного повітря.

3. Дихальний цикл. Механізм вдиху і видиху.

4. Легеневі об’єми. Легенева вентиляція.

5. Транспорт дихальних газів.

6. Дихальний центр, його локалізація, будова і регуляція активності.

7. Регуляція діяльності дихального центру. Дихальний центр. Рефлекторна регуляція дихання.

8. Дихання під час фізичного навантаження.

► Практична частина ◄ Робота 1. Термінологія, вживана у фізіології дихання

Мета і завдання. Засвоїти термінологію показників, використовуваних для характеристики дихальної функції, і методи обчислення їхніх теоретичних (належних) фізіологічних величин у людини.

Матеріали та обладнання: мікрокалькулятори, ваги, ростомір.

Питання для теоретичної підготовки. Сутність і значення дихання. Система органів дихання людини. Значення верхніх дихальних шляхів; «мертвий простір». Будова та функція легенів. Зовнішнє дихання.

Показники зовнішнього дихання. Їхня характеристика, засоби вимірювання величини та значення для оцінки дихальної функції.

Хід роботи

Вивчення показників зовнішнього дихання. 1. Дихальний об'єм (ДО) – об'єм повітря, що його людина вдихає і видихає у спокійному стані.

2. Резервний об'єм вдиху (РОВд) – максимальний об'єм повітря, яке можна вдихнути додатково після спокійного вдиху.

3. Резервний об'єм видиху (РОВид) – максимальний об'єм повітря, яке можна видихнути додатково після спокійного видиху.

4. Життєва ємкість легенів (ЖЄЛ) – .максимальний об'єм повітря, яке можна видихнути після максимального вдиху. ЖЄЛ = ДО + РОВд + РОВид.

5. Залишковий об'єм (ЗО) —об'єм повітря в легенях, після максимального видиху. Залишковим об'ємом вважають 1200 мл:

6. Функціональна залишкова; ємкість (ФЗЄ) —об'єм повітря в легенях, що залишається після спокійного видиху. Вона дорівнює сумі залишкового і резервного об'ємів. ФЗЄ==30+РОВид.

7. Загальна ємкість легенів (ЗЄЛ) — об'єм повітря в легенях після максимального вдиху. Визначається сумою величин ЖЄЛ і ЗО.ЗЄЛ = ЖЄЛ+З0.

8. Хвилинний об'єм дихання (ХОД) – об'єм повітря, яке проходить через легені за 1 хв. Його розраховують, підсумовуючи дихальні об'єми (ДО) за 1 хв. спокійного дихання, або спрощено:

ХОД мл/хв = ЧД х ДО

де ЧД —число дихальних рухів за 1 хв (частота дихання), ДО — дихальний об'єм, мл.

Величина ХОД залежить від ряду факторів: фізичного навантаження, вмісту СО₂, недостачі О₂ у повітрі, що вдихається. Збільшення легеневої вентиляції спостерігається при підвищеній потребі організму в кисні і може відбуватися шляхом поглиблення дихання та збільшення його частоти.

9. Максимальна вентиляція легенів (МВЛ) – об'єм .повітря, яке може пройти через дихальну систему протягом 1 хв. при максимально інтенсивному диханні. Досліджуваний повинен дихати якомога глибше і частіше. МВЛ визначають, підсумовуючи об'єми всіх дихальних рухів при форсуванні дихання за 15 хв. і потім перераховуючи на І хв.

Величина МВЛ значною мірою залежить від індивідуальній властивостей досліджуваного і тому її слід виражати не лише в абсолютних цифрах (л/хв), а й у процентах до належної величини.

Належна величина МВЛ (НМВЛ) розраховується за формулою:

НМВЛ = 0,5 НЖЄЛ х 35;

де НЖЄЛ – належна величина життєвої ємкості легенів, 35 – максимальна частота дихання здорової людини.

10. Резерв вентиляції (РВ) розраховують за різницею між МВЛ і ХОД. РВ=МВЛ—ХОД.

11. Альвеолярна вентиляція легенів (АВЛ) – об'єм вдихуваного повітря, яке надходить до альвеол за 1 хв. Для визначення треба знати дихальний об'єм, величину «мертвого простору» (МП) і частоту дихання. «Мертвий простір» – це простір повітроносних шляхів, у яких не відбувається газообмін. Величина його в середньому 150 мл. АВЛ = (ДО – МП)ЧД.

12. Коефіцієнт вентиляції легенів (КВЛ) – це відношення об'єму повітря, що надійшло в легені при вдиху, до об'єму повітря, яке вже знаходиться на цей час у легенях. КВЛ показує, яка частина альвеолярного повітря поновлюється (вентилюється) за один дихальний період. Обчислюється за формулою:

13. Життєвий показник (ЖП) —відношення ЖЄЛ до маси тіла. Обчислюється за формулою:

14. Процент використання ЖЄЛ – процентне відношення ДО до ЖЄЛ:

Належні величини. Оцінюють виміряні показники, зіставляючи їх із середніми величинами, одержаними при, обстеженні здорових людей (тобто по відношенню до норми). Однак діапазон такої норми досить великий через значні індивідуальні відмінності здорових людей, тому обчислюють нормальні показники для конкретного досліджуваного. З цією метою враховують максимально можливу кількість особливостей людини (зріст, масу, вік, стать та ін.) і теоретично розраховують його норму — належну величину.

Належну життєву ємкість легенів (НЖЄЛ) розраховують за формулами: для чоловіків: НЖЄЛ, л = (зріст, см * 0,052) – (вік * 0,022) – 3,60;

для жінок: НЖЄЛ, л = (зріст, см * 0,041) – (вік * 0,018) – 2,68.

НЖЄЛ можна також розрахувати, помноживши величину основного обміну енергії у джоулях, обчислену за таблицею, на коефіцієнт 2,6 для чоловіків і 2,3 для жінок.

Зріст вимірюють ростоміром, масу — за допомогою медичних ваг з точністю до 0,1 кг.

Обчислену належну величину приймають за 100 %, а фактичну, одержану під час дослідження (ФЖЄЛ), виражають у процентах до .належної: * *100. Відхилення ФЖЄЛ від НЖЄЛ у здорових людей, як правило, не перевищує ±10-15 %. У спортсменів ФЖЄЛ більша за належну.

Контрольне завдання. Назвати і схарактеризувати показники, що використовуються для оцінки зовнішнього дихання.