Оформлення окремих видів ілюстративного матеріалу

Результати психолого-педагогічного дослідження подаються за до­помогою як тексту, так і ілюстрацій. При виборі виду ілюстрацій врахо­вують загальний задум роботи. Це допомагає уникнути пропусків ілюст­рацій до важливіших положень у тексті і одночасної появи випадкових Ілюстрацій, які пов'язані з другорядними деталями в тексті. Кожна ілюс­трація повинна відповідати тексту, а текст — ілюстрації. Усі ілюстрації в науковій роботі повинні бути пронумеровані; нумерація їх буває на­скрізною, тобто через всю роботу. Якщо в тексті використовується лише одна ілюстрація, то вона не нумерується.

У тексті на ілюстрації даються посилання, які містять порядкові но­мери, за якими ілюстрації розміщені в науковій роботі.

Не рекомендується оформлювати посилання як самостійні фрази, в яких міститься лише повторення підпису в ілюстрації. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читача необхідно відісла­ти до неї, вміщують посилання або у вигляді взятого в круглі дужки ви­разу "(рис. 3)", або у вигляді обороту типу "... як видно з рис. З", "як це показано на рис. З".

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідністю ілюстрації доповнюють підрисунковими підписами, які повинні відпові­дати основному тексту і самій ілюстрації.

Підпис під ілюстрацією включає чотири основні елементи:

• найменування графічного сюжету, яке позначається скороченим словом "Рис";

• порядковий номер ілюстрації, який вказується арабськими цифра­ми без знака "№";

• тематичний заголовок ілюстрації у вигляді тексту, який в найбільш короткій формі характеризує зображення;

• експлікацію, яка створюється так: деталі сюжету позначають циф­рами, потім ці цифри виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба пам'ятати, що експлікація не замінює загального наймену­вання сюжету, а лише пояснює його.

Наприклад:

Рис. 25. Темп розвитку запам 'ятовування словесного і наочного матеріалу:

1. — абстрактні слова;

2. — конкретні слова;

3. — малюнки.

Основними видами ілюстративного матеріалу в науковій роботі є:

• діаграма;

• графік;

• фотографія;

• креслення;

• технічний рисунок;

• схема.

Значно поліпшує сприйняття інформації, що представлена у число-вираженні, її графічне оформлення,— тобто зображення у вигляді зам і графіків, які найчастіше використовуються при підготовці звітів, доповідей, оформленні статей, дипломної і магістерської роботи або дисертації. Через те, що таблиці є складними для сприйняття в процесі публічних виступів, в документах, які при здійсненні доповіді або виступу тобто презентації) планується проектувати на екран, використовують-кольорові діаграми.

ДІАГРАМА(від грец. "diagramma"— зображення, рисунок, креслення) — гра­фічне зображення, яке наочно показує співвідношення будь-яких величин.

У залежності від форми побудови розрізняють діаграми:

• площинні;

• лінійні;

• об'ємні.

• Найбільш поширеним варіантом діаграми виступає гістограма (від histos", тут — стовп і ...грама), тобто стовпчикова діаграма, один вдів графічного зображення статистичних розподілів будь-якої величини за кількісною ознакою.

Гістограма — це сукупність суміжних прямокутників (стовпчиків) однакової ширини, які побудовані на одній прямій. Довжина (висота), а отже і площа кожного з них пропорційна частоті знаходження даної величини в інтервалі, на якому побудовано даний прямокутник. . При вертикальному розміщенні прямокутників діаграма називається стовпчиковою, при горизонтальному — стрічковою. Секторна діаграма — це круг, поділений на сектори, розміри яких порційні величинам частин зображеного об'єкту або явища. Для представлення відсоткового співвідношення зручно використовувати кругову діаграму.

Для побудови лінійних діаграм використовують координатне поле. На осі абсцис в обраному масштабі відкладають час або факторіальні оз­наки (незалежні), на осі ординат — показники на певний момент чи пері­од часу або розміри результативної незалежної ознаки. Вершини орди­нат з'єднуються відрізками, в результаті чого отримують ламану лінію. На лінійні діаграми одночасно можна наносити декілька показників.

У наукових роботах найбільшого розповсюдження набули лінійні діаграми, а з площинних — стовпчикові (стрічкові) і секторні.

Результати обробки числових даних можна подати у вигляді графіків.

Графік — умовне зображення величин та їх співвідношень через гео­метричні фігури, точки і лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстративного матеріалу.

Окрім геометричного зображення, графік повинен містити допоміжні елементи:

• загальний заголовок графіка;

• словесне пояснення умовних знаків і смислу окремих елементів гра­фічного образу;

• осі координат, шкалу з масштабами і числові сітки;

• числові дані, що доповнюють або уточнюють величину нанесених на графік показників.

Осі абсцис і ординат графіка викреслюють суцільними лініями. На кінцях координатних осей стрілок не ставлять. У деяких випадках графі­ки мають координатну сітку, яка відповідає масштабу шкал по осям абс­цис і ординат. При оформленні графіків можливо замість сітки по осям короткими рисками наносити масштаб. Числові значення масштабу шкал осей координат пишуть за межами графіка (зліва від осей ординат та нижче осі абсцис). Якщо при оформленні графіка вісь абсцис або вісь ординат служить загальною шкалою для двох величин, тоді цифрові зна­чення масштабу для другої величини часто пишуть у середині графіка або проводять другу шкалу (в разі іншого масштабу). Слід уникати дрібних значень масштабних поділок по осях координат.

По осях координат повинні вказуватися умовні позначки і розмір­ності відкладених величин у прийнятих скороченнях. На графіку слід писати тільки прийняті в тексті умовні літерні позначення. Надписи, що відносяться до кривих і точок, залишають лише у тих випадках, коли їх небагато і вони є короткими. Багатослівні підписи замінюють цифрами, а розшифровку наводять у підрисунковому підписі. Якщо надписи не­можливо замінити позначками, то їх пишуть посередині осі знизу уверх. Так само роблять із складними літерними позначками і розмірностями, які не укладаються на лінії числових значень по осях координат.

Якщо крива, що зображена на графіку, займає невеликий простір, для економії місця числові поділки на осях координат можна починати не з нуля, а обмежити тими значеннями, в межах яких розглядається а функціональна залежність.

Графічне представлення даних психолого-педагогічного дослідження виступає цінним доповненням до статистичного аналізу і узагальнення. Графік або діаграма мають за мету привернути увагу читача. Можливо, рядовий читач не зверне необхідної уваги, якщо результати наукового до­ения будуть оформлені з використанням лише одного тексту і на нього і справить враження маса таблиць, які надруковані в кінці повідомлення, е його погляд може затриматися на якому-небудь рисунку або діаграмі, і це можливо, пробудить його інтерес до всього дослідження.

Графік часто виступає ефективним засобом виявлення точки зору. Звичайні кількісні дані часто абсолютно абстрактні. Рисунок або графік дають більш конкретне представлення.

Можливі варіанти наочного подання даних наведені в додатку 5.

Фотографія — найбільш переконливий і достовірний засіб наочної дачі дійсності. Вона використовується тоді, коли необхідно з документальною точністю зобразити предмет або явище зі всіма його індивідуальними особливостями. У психолого-педагогічних дослідженнях фотографія може виступати не тільки ілюстрацією, але й науковим документом (відтворення емоцій, порядку розташування об'єктів, тестами ефективної психологічної методики). Якщо фотографія виступає доказом існування чого-небудь в певному місці, тоді знімок робиться з документацій ним фоном. У науковій роботі обов'язковими вимогами до фотографії є чіткість зображення, якість розпечатків та інші технічні вимоги.

Креслення використовується тоді, коли необхідно максимально точно відобразити конструкцію машини, механізму або їх частин. Будь-яке креслення повинно бути виконане згідно з правилами креслення і відповідних стандартів. Але в науковій роботі воно не виступає робочим креслення, за яким виготовляється деталь або агрегат. Це — лише ілюстрація, порівняно з робочим кресленням значно спрощують, позбавляються багатьох зайвих деталей. Головне, що вимагається від такого креслення— це розуміння конструкції об'єкта або характеру його дії чи будови. Назви вузлів і деталей на такому кресленні не пишуться. Якщо за вмістом тексту треба вказати окремі деталі, то їх нумерують на кресленні рабськими цифрами за годинниковою стрілкою зліва направо. Розшифровку цих цифр (позицій) подають або в тексті за ходом викладу, або підписі під кресленням.

Технічні рисунки використовуються в науковій роботі тоді, коли не­обхідно відобразити явище або предмет таким, яким ми його сприймає­мо зором, але тільки без зайвих деталей і подробиць.

За допомогою технічного рисунка можна з великим ступенем наоч­ності відобразити форму, структуру і розміщення предметів. Він допо­магає легко відокремити все зайве, що заважає зрозуміти сутність спра­ви та виділити основні частини того, що зображається, показати механізм або його деталь у розрізі. Особливо доцільно використовувати техніч­ний рисунок, коли необхідно показати монтаж пристрою або окремі де­талі його вузлів. Незважаючи на його простоту, технічний рисунок має широкі пізнавальні можливості.

Схема — це зображення, яке передає за допомогою умовних позна­чень і без дотримання масштабу основну ідею будь-якого пристрою, пред­мета, споруди або процесу і показує взаємозв'язок їх головних елементів.

На схемах різних пристроїв вся вимірювальна і комунікаційна апа­ратура: електричні, електронні, кінематичні, теплові та інші види при­ладів і механізмів — повинна бути зображена з використанням позна­чень, установлених відповідними стандартами.

На схемах усіх видів повинна бути витримана товщина ліній зобра­ження основних і допоміжних, відкритих і закритих від спостереження деталей і товщина ліній їхнього зв'язку.

Просторові схеми в науковій роботі нерідко зображуються у вигляді прямокутників із простими зв'язками-лініями. Такі схеми називають блок-схемами. Однак для більшої ясності і наочності при викреслюванні блок-схем необхідно прагнути до натурного зображення приладів і апаратів і приблизно витримувати їх розміри. При такому способі зображення схем відпадає необхідність включення до рукопису окремих рисунків із зоб­раженням приладів і апаратів, що є частиною схеми.

Таким чином, наочне представлення даних психолого-педагогічного дослідження, виступаючи цінним доповненням до текстового і таблич­ного матеріалу, переслідує такі цілі:

1. Більш глибоке розуміння даних у порівнянні з можливостями тексту та цифр.

2. Детальніший, у порівнянні з текстом, аналіз предмету дослідження.

3. Контроль точності.

Розробка ілюстрацій здійснюється через наступні етапи:

• визначення суттєвої інформації в даних;

• ознайомлення з усіма способами представлення інформації;

• прогнозування вимог аудиторії-споживача інформації і здійснення правильного вибору наочного представлення даних;

• розробка докладних і чітких інструкцій виконавцю ілюстрацій;

• осмислення отриманих результатів.