Змістовний модуль 9. Подання текстового матеріалу План

1. Загальні вимоги до тексту наукової роботи

2. Мова і стиль наукової роботи

3. Оформлення ілюстративного та табличного матеріалу

4. Подання формул і символів

5. Оформлення списку використаних джерел

6. Використання і оформлення цитат

7. Упорядкування додатків

Якісно виконане літературне оформлення наукової праці не тільки підводить підсумок психолого-педагогічному дослідженню, висвітлює весь шлях виконаної роботи, але й робить результати цього дослідження більш виразними, доступними для широкого кола науково-педагогічних працівників вищого фармацевтичного та медичного навчального закладу.

Основними вимогами до тексту наукової роботи є точність та зро­зумілість мови і стислість викладу матеріалу. У науковій праці мова виступає засобом вираження понять і доказів висунутих положень. Тому найважливішими ознаками наукового викладу необхідно вважати глибокий взаємозв'язок і сувору логічну послідовність положень, що опи­суються. Разом з тим мова наукової праці повинна бути точною, зрозумілою, стислою і дохідливою.

Точність мови в наукових роботах дуже необхідна. Кожна фраза повинна точно висловлювати думку автора, забезпечувати послідовність викладу і логічний розвиток змісту праці. Наслідком невдало побудова­ної фрази або невдало підібраних слів може бути подвійне тлумачення того чи іншого положення. Цьому запобігає точність мови.

Точність мови наукової праці — це правильний, без логічних супере­чок, виклад матеріалу дослідження і безпомилкове використання спеці­альної, прийнятої в науковій літературі, психолого-педагогічної термінології. Науковцю завжди треба пам'ятати, що науковий термін — це не просто слово, а втілення сутності даного явища. Правильне використання наукової психолого-педагогічної термінології позбавляє твір від зайвих пояснень, робить його доступним читачеві.

Але слід мати на увазі, що термінологія не є постійною. З часом вона оцінюється, уточнюється, з'являються нові терміни і поняття. Тому в наукових працях необхідно використовувати найбільш сучасну термінологію і витримувати єдність термінів при викладі всього матеріалу дослідження. Використовуючи сучасну термінологію, потрібно також враховувати, що деякі з нових термінів ще не закріпилися, не отримали загально­визнаного тлумачення і в різних джерелах застосовуються в різному значенні. Використовувати такі терміни не рекомендується, а якщо цього не можна запобігти, то необхідно надавати їм пояснення. З цих пояснень повинно бути знадно, яке поняття вкладає автор в той термін, що використовує.

Пропонувати в науковому дослідженні нові терміни раціонально лише в двох випадках:

• якщо в процесі дослідження пощастило встановити нове явище або поняття, які потребують відповідного термінологічного позначення;

• якщо запропонований термін точніше відтворює сутність поняття, що визначається, порівняно з тим, що було раніше.

Ясність мови — одна з основних вимог до літературного оформлення наукової праці. Автор повинен прагнути до найбільшої ясності викладу своїх думок і описання матеріалів виконаного дослідження, щоб зробити анкет такого твору простим і зрозумілим читачеві.

Ясність мови наукової праці обумовлюється перш за все ступенем ерудиції автора з тих проблем або питань, що викладаються. Якщо він оволодів фактичним матеріалом, що складає основу наукового твору, всебічно його осмислив і глибоко розуміє сутність питання, яке висвітлює, то, без сумніву, він здатний чітко і ясно сформулювати і свої думки і систему наукових доказів. І, навпаки, важко чекати ясності викладу в роботі, автор якої не володіє глибокими пізнаннями з наукових проблем і питань, які висвітлює.

Неясність викладу іноді може залежати і від слабкої розробки проблеми, коли запропоновані автором гіпотези і теоретичні розробки ще не мають під собою переконливих фактичних доказів. У цьому випадку неясність мови обумовлюється, головним чином, непереконливістю і необ­ґрунтованістю висунутих положень.

Але є й інша причина, від якої залежить ясність мови наукової праці — Це літературний стиль викладу. Автор наукової роботи, безумовно, повили добре володіти літературним стилем викладу матеріалу. Необхідною умовою цього є великий запас слів і вміле поєднання цього запасу зі спеці­альною науковою і психолого-педагогічною термінологією. Практика показує, що особливо багато неясностей виникає там, де автори замість точних кількісних значень використовують слова і словосполучення з невизначеним або занадто узагальненим значенням. Так, чи може задо­вольнити читача наукової роботи, який сподівається побачити конкретні й точні дані, фраза: "Після проведення деяких коригувальних заходів успішність навчання студентів значно зросла".

Дуже часто автори наукових творів пишуть "і т. ін.", не знаючи, як продовжити перелік, або вводять до тексту словосполучення "цілком очевидно", коли не можуть сформулювати інших аргументів. Звороти "відомим чином" або "спеціальною методикою" нерідко свідчать про те, що автор у першому випадку не знає, яким чином, а у другому - якою саме методикою. Причиною неясності висловлювання може стати непра­вильне розміщення слів у реченні.

На ясність мови і доступність її для широкого кола читачів нега­тивно впливає також надмірне використання іноземних слів. Багато з них увійшли в основний словниковий фонд нашої національної мови і в спеціальну наукову, у тому числі й психолого-педагогічну, терміно­логію. Не слід зловживати іншомовними словами, особливо тоді, коли можна обійтися без них або коли іноземне слово може невірно сприй­матися.

Завдання дослідника полягає в тому, щоб уміло використовувати все багатство мови та її словниковий запас, не засмічувати текст зайвими або непотрібними словами і неправильними зворотами мови. Щоб цього уникнути, автор повинен вміти знаходити синоніми потрібних слів.

Головне в мовно-стилістичному оформленні тексту наукової роботи полягає в тому, щоб її зміст за формою свого викладу був доступний для того кола вчених, на яких вона розрахована.

Стислість викладу теж відноситься до найважливіших переваг нау­кового твору. Дослідник повинен вміти висловлювати свої думки і ви­кладати матеріали дослідження не тільки точно і ясно, але й коротко. Для цього необхідно вдосконалювати стиль викладу тексту, вилучати з нього все зайве, що не поліпшує розуміння викладеного питання, а лише його затуманює. Рекомендується залишати в рукописі тільки найнеобхідніше, не перевантажувати текст даними, які не мають прямого відношення до питання, що викладається.

Багатослівності або мовній надмірності сприяють:

• вживання зайвих слів;

• накопичення словосполучень, які містять однозначні, зайві слова.

Вони свідчать не тільки про мовну недбалість його автора, а й часто вказують на нечіткість його уявлення про предмет дослідження або на те, що він просто не розуміє точного значення слів, узятих із чужої мови, наприклад "пізнавальна когнітивна діяльність особи";

• вживання без потреби іншомовних слів, які дублюють українські слова і тим самим дуже ускладнюють вислів. Неправильне або па­ралельне використання чужомовної лексики призводить, як пра­вило, до зайвих повторень;

• повторення одного і того ж іншими словами — тавтологія. Багато наукових творів переповнено повтореннями однакових або близь­ких за значеннями слів.

Слова і словосполучення, які не несуть жодного смислового навантаження, повинні повністю виключатися з тексту наукової роботи. Необхідно слідкувати за тим, щоб у тексті рукопису не було різних повторень. Запобігти збільшенню обсягу тексту наукової роботи допоможе ви­дання таких рекомендацій:

• не допускати будь-яких відхилень від теми, бо вони відволікають увагу читача і заважають сприйняттю основної ідеї;

• не включати в роботу дані, які висвітлені в підручниках, посібни­ках, енциклопедіях, відомих монографіях;

• уникати повторень, бо цінність кожної думки визначається її но­визною і кожне її повторення необхідно обґрунтувати;

• навіть в дрібницях потрібно обмірковувати необхідність їх для цієї роботи і можливість довести їх стисліше і простіше;

• пам'ятати, що інколи спрощення фрази не тільки веде до її скоро­чення, але й сприяє її виразності.

Але в прагненні до стислості викладу матеріалів дослідження потрібно дотримуватися почуття міри. Працюючи над удосконаленням стилю викладу своєї роботи, автор повинен усунути його композиційне перевантаження і багатослівність, але разом з тим зберегти послідовність розкриття теми, повноту і переконливість системи доказів.

Дохідливість викладу наукового твору забезпечується логічним, по­зовним розвитком теми дослідження, конкретністю його змісту, доказовістю положень. Цьому сприяє і правильний вибір стилю викладу, 5стота мови. Довгі, складні речення, що мають дієприкметникові і дієприслівникові звороти, утруднюють читання. Але, з іншого боку, якщо в роботі використовуються дуже короткі фрази, то виклад втрачає свою образність і виразність. Речення треба формулювати так, щоб вони правильно відтворювали думку автора і легко сприймалися читачем.

Науковий твір стає більш дохідливим, якщо автор пояснює свою дум­ку або будь-яке теоретичне положення, що важко сприймається, вміло підібраним прикладом. При цьому особливу цінність мають приклади, в основі яких лежать оригінальні дані, які зібрані самим автором. Таку ж задачу виконує й-ілюстративний матеріал дослідження — фотографії, схеми, рисунки, діаграми, які в ряді випадків не тільки пояснюють, але й розвивають і доповнюють текст. Це сприяє більшій дохідливості змісту наукового твору.