Побудова гіпотези і постановка завдань дослідження Розробка гіпотези дослідження

У процесі дослідження істотне значення має гіпотеза.

ГІПОТЕЗА (від грец. "hypothesis" — основа, припущення) — науково обґрунтоване припущення, яке вимагає по­дальшої експериментальної та теоретичної перевірки.

Гіпотеза має вигляд твердження припустимого характеру. Але не всі судження припустимого (імовірного) типу є науковими гіпотезами і можуть бути експериментально перевіреними або доведеними. Ними не можуть виступати твердження, справедливість яких очевидна без доказу, або судження, що на даному етапі розвитку науки ані довести, ані спростувати практично неможливо. Наукова гіпотеза завжди виходить за межі простої реєстрації фактів, служить їхньому поясненню і передбаченню.

Гіпотеза вважається науково обґрунтованою, якщо при її створенні дотримуються наступних вимог:

- формулювання гіпотези повинно бути максимально точним і порівняно простим. У ньому не повинно міститися невизначених, неоднозначних термінів і понять;

- гіпотеза повинна бути сформульована так, щоб її можна було перевірити і доказати справедливість ствердження експериментальним шляхом;

- гіпотеза повинна пояснювати все коло явищ, на які розповсюджуються твердження, що містяться в ній.

Формулювання гіпотез у психолого-педагогічному дослідженні – процес складний і безперервний; він супроводжується постійними перевірками У процесі зміни змісту дослідницької діяльності з'являються нові факти, які примушують переглядати первісні припущення.

Гіпотеза наукового дослідження за конструкцією — це розгорнуте речення, в якому досить докладно викладено модель і систему заходів, тоб­то нововведення, за рахунок якого сподіваються на отримання якихось результатів. Вона передбачає, які організаційні форми освітянської діяль­ності найкраще використати для розв'язання даного завдання, які умови є провідними, а які — коригуючими, який засіб розв'язання психолого-педагогічного завдання є ефективним тощо. Найбільш продуктивні гіпо­тези мають таку структуру: "Якщо має місце А, то має місце й В при ви­конанні умови С".

Наприклад:

Гіпотеза дослідження базується на припущенні щодо підвищення ква­ліфікації державних службовців, як одного із важливих їх функціональних обов'язків, яке суттєво актуалізується, об'єктивізується і буде особистісно-прийнятним, якщо зміст програми буде формуватися із залученням до її розробки майбутніх слухачів шляхом включення їх до соціально-психологічних досліджень певних елементів компонентності, сутність яких і має складати основні компоненти змісту підвищення їх кваліфікації.

Молодому досліднику, який здійснює розробку і перевірку гіпотез, стануть у нагоді наступні рекомендації:

1. Пам'ятайте, що висунути гіпотези — означає сформулювати при­пущення про найбільш можливі причини фактів і явищ, які знову спостерігаються, або передбачити найімовірніший хід і результати експерименту.

2. У першу чергу необхідно проаналізувати і уточнити, що може бути причиною того чи іншого явища, а що — наслідком.

3. Будь-яка гіпотеза знаходиться в певному зв'язку із наявними знан­нями: з відомою теорією, законом, правилом, раніше вирішеним завданням.

4. Логічний шлях формування гіпотези може бути різним:

а) індуктивний шлях: від спостерігання поодиноких фактів, явищ —> до висунення гіпотези —> до наступних індуктивних узагальнень;

б) дедуктивний шлях: від використання відомої теорії, законів, правил для пояснення явищ і фактів, які спостерігаються ––> до висунення гіпотези ––> до експериментальної перевірки гіпотези.

5. При використанні індуктивного шляху висунення гіпотези там, де це можливо, використовуйте висновок за аналогією.

6. При дедуктивному варіанті висунення гіпотези співвіднесіть Ваші попередні знання.

7. Іноді буває корисним висунути всі можливі гіпотези, а потім на основі критичного аналізу відібрати з них найбільш правдивіші.

8. Не бійтеся ризикованих міркувань, уникайте шаблонів у своїх міркуваннях.

9. У випадку труднощів при формулюванні гіпотези звільніть Ваше завдання від усіх зайвих уявлень, зведіть його до простішого пи­тання.

10. Іноді корисно поставити перед собою і відповісти на наступні пи­тання: що є невідомим; які умови є необхідними і недостатніми для того, щоб спостерігати нове для вас явище; чи є можливим виключити з розгляду ряд умов, частину даного?

11. Перевірити гіпотезу — значить встановити, що наслідки, які по­винні з неї витікати, дійсно співпадають з явищами, що спостері­гаються, з результатами експерименту.

12. Перевіряючи гіпотезу, необхідно з'ясувати, чи не суперечить вона законам і правилам, які були встановлені раніше.

Кожний дослідник прагне до того, щоб сконструйовані ним гіпотези підтвердилися, однак це не означає, що вони не можуть знайти свого підтвердження. У процесі психолого-педагогічного експерименту з кількох сформульованих дослідником гіпотез може підтвердитися лише одна, хоча може статися, що будуть відкинуті всі прийняті гіпотези.

У разі, коли гіпотези негіпотетичні, аксіоматичні або абсурдні і ніяк не можуть бути обґрунтовані, роботу над ними необхідно розпочати ще раз. Зрозуміло, що в процесі дослідження гіпотези можуть уточнюва­тися, доповнюватися, розвиватися, відхилятися.

У психолого-педагогічних дослідженнях нечасто йдеться про одер­жані негативні результати, хоча дуже рідко буває так, що всі поставлені завдання були успішно вирішені. Але іноді й негативні результати мо­жуть бути дуже корисними для розвитку психологічної або педагогічної науки. Негативні результати можуть бути особливо істотними за своїм науковим значенням, якщо ведуть до перегляду застарілих уявлень. Це можливо лише тоді, коли гіпотези мають конструктивний характер, про­цес дослідження, організований і проведений з належною коректністю, а отримані емпіричні дані є вірогідними.

Одна або кілька робочих гіпотез повинні мати пояснювальний і прог­ностичний характер, розкривати механіку функціонування психолого-педагогічного явища і передбачати перспективи його розвитку.

Таким чином, гіпотези наукового дослідження повинні:

• відповідати вихідним принципам загальнопедагогічних та загальнопсихологічних теорій;

• бути взаємопов'язаними і являти в сукупності систему доказів ви­сунутої проблеми;

• бути доступними для перевірки в процесі експериментального пси­холого-педагогічного дослідження;

• не суперечити відомим і перевіреним фактам, а також одне одному (хоча і можуть бути альтернативними);

• бути простими, розвиватися від загальних посилань до емпіричних наслідків, що інтерпретуються.

Постановка завдань дослідження

Гіпотетично представлені внутрішні механізми функціонування досліджуваного явища, сутнісні його характеристики, що описані як припущення співвідносяться із цілями дослідження, тобто кінцевими проективними результатами. Це співвідношення дозволяє перейти до формулювання завдань дослідження. Така теоретична робота спрямована на вироблення форми і змісту конкретних пошуків завдань, спрямованих на оптимізацію, варіювання умов (зовнішніх і внутрішніх, існуючих і створюваних експериментально), в результаті яких гіпотетичний причинно-наслідковий зв'язок набуває всіх рис об'єктивної закономірності.

ЗАВДАННЯ — передбачуваний локалі­зований результат дослідження, який містить у собі:

• вимоги (мету);

• умови, тобто відоме і шукане (невідо­ме), які сформульовані в питанні.

Ієрархічно організована послідовність завдань утворює програму діяльності.

Одним з основних завдань майже кожного психолого-педагогічного дослідження є експериментальна чи дослідно-експериментальна перевірка висловлених ідей, запропонованої системи роботи, створеної моделі, педагогічної технології, технології психодіагностики особистості та їх апробація на практиці. Для більшої частини досліджень обов'язковим має бути розробка на основі одержаних результатів конкретних рекомендацій для студентів, викладачів, психологів, менеджерів. Рекомендації спрямовані на поліпшення освітянського процесу. Щоб визначити завдання конкретного психолого-педагогічного дослідження, рекомендується відповісти на запитання: "Що необхідно зробити, щоб досягти мети дослідження?" Як правило, формують 4-5 завдань. Завдання, які є більш частковими, виступають підзавданням до одного з основних.

Єдиного стандарту у формулюванні завдань не може бути, але за­гальними тенденціями є такі:

• перше завдання пов'язують з виявленням, уточненням, поглиблен­ням, методологічним обґрунтуванням сутності, природи, структу­ри, законів функціонування і розвитку об'єкта, що вивчається;

• друге завдання спрямовують на аналіз реального стану предмета дослідження, динаміки, внутрішніх протиріч розвитку;

• третє завдання направлене на розкриття загальних способів пере­творення об'єкта, на побудову його моделей, виявлення умов ефек­тивного функціонування та їх дослідно-експериментальну пере­вірку;

• четверте завдання пов'язують із виявленням шляхів і засобів підви­щення ефективності досліджуваного явища, процесу тощо;

• п'яте завдання присвячують створенню, розробці конкретних мето­дик і технологій, практичних рекомендацій з їхнього використання.

Таким чином, завдання на відміну від мети — це всі послідовні етапи організації і проведення дослідження. Мета тут розгортається в комп­лексі взаємозв'язаних завдань.

Наприклад:

Припустимо, що дослідник ставить перед собою кінцеву мету — за­безпечити результативність соціально-психологічного підходу до визна­чення змісту програм підвищення кваліфікації державних службовців.

Відповідно до цієї мети він визначає такі завдання:

• встановити сутність підвищення кваліфікації державних службовців в ієрархічній системі видів освіти в контексті державного управ­ління;

• уточнити понятійно-термінологічний апарат, характерний для си­стеми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації держ­службовців;

• визначити комплексну методику соціально-психологічних аспектів діяльності державних службовців освітньої сфери;

• виявити провідні тенденції щодо прояву елементів соціально-пси­хологічної компетентності в діяльності держслужбовців;

• обґрунтувати методику визначення оптимального змісту програм підвищення кваліфікації держслужбовців освітньої сфери;

• розробити програму курсу підвищення соціально-психологічної компетентності держслужбовців освітньої сфери та здійснити його апробацією.

При визначенні завдань, як і при формулюванні мети, можна почи­нати з дієслів неозначеної форми або іменників:

• здійснити... — здійснення...

• провести... — проведення...

• визначити... — визначення...

• формулювати... — формулювання...

• скласти... — складання...

• розробити... — розробка...

Приклади методологічної розробки теми психолого-педагогічного дослідження наведені в додатку 1.