4. Методи оцінки функціонального стану печінки.

Дослідження функції печінки необхідне в першу чергу для оцінки тяжкості ураження, подальшого визначення прогнозу захворювання і можливості компенсації функцій печінки в період терапії і після неї [10].

Серед лабораторних методів дослідження при різних хірургічних захворюваннях печінки важлива роль відводиться біохімічному аналізу крові, визначення рівня трансаміназ, лужної фосфатази, факторів згортання крові, які відображають функціональний стан печінки. Разом з тим слід підкреслити, що грубі зміни зазначених параметрів спостерігаються лише при дуже виражених морфологічних змінах органу, так як компенсаторні можливості печінки дуже великі.

Основні біохімічні показники крові, що характеризують функціональний стан печінки.

Концентрація білірубіну та активність лужної фосфатази підвищуються при холестазі і в меншій мірі при первинному ураженні гепатоцитів.

Гама-глутамілтранспептидаза (ГГТ) – активність зростає при холестатичному і паренхіматозному ураженні печінки. При холестазі ГГТ підвищується паралельно з лужною фосфатазою, а при метастатичному ураженні ГГТ підвищується частіше, ніж лужна фосфатаза.

Трансамінази – аспартатамінотрансфераза (мітохондріальний фермент АСТ) – активність ферменту підвищується при гострому пошкодженні паренхіми печінки та інших органів (міокард, нирки, скелетні м’язи); аланінамінотрансфераза (АЛТ) – підвищення більш специфічне для ураження саме паренхіми печінки.

Лактатдегідрогеназа (ЛДГ) – значне підвищення активності спостерігається при пухлинах печінки.

Альбумін – зниження концентрації свідчить про зменшення білковосинтетичної функції печінки.

Фібриноген – білок гострої фази. Концентрація зростає при гострому запаленні печінки. При хронічному перебігу гепатиту зазвичай знижується.

Зростання протромбінового часу характеризує дифузні ураження паренхіми органу різної етіології.

Підвищення концентрації альфа 2-глобуліну, бета-глобуліну, гама-глобуліну відмічають при різноманітних ураженнях печінки, в т.ч. холестазі.

Сечовина – зниження її концентрації вказує на пригнічення синтезу сечовини в гепатоцитах з амінокислот.

Амінокислоти (метіонін, фенілаланін, тирозин) – їх концентрація зростає при всіх патологіях органу.

Жовчні кислоти – високочутливий індикатор запального процесу печінки, дозволяє оцінити її функцію виділення і наявність порто-системного шунтування крові.

Глюкоза – зниження може вказувати на фульмінантну печінкову нестачу та некротичні процеси паренхіми.

Норми показників складу крові і біохімічні показники сиворотки крові собак наведено в таблицях 1 і 2.

 Таблиця 1

Норми показників складу крові собак (за ч. Колодієвим, 1996)

Показник	Одиниця виміру	Значення в нормі
Гемоглобін	х 10 г/л	12-18
Еритроцити	х 1012/л	5,5-8,5
Лейкоцити	х 109/л	6,0-17,0
Сегментоядерні нейтрофіли	% х 109/л	60-703,0-11,4
Паличкоядерні нейтрофіли	% х 109/л	0-30-0,3
Лімфоцити	% х 109/л	12-301,0-4,8
Моноцити	% х 109/л	3-100,15-1,35
Еозинофіли	% х 109/л	2-100,1-0,75
Базофіли	-	рідко
Бікарбонати (резерв. Лужність)	ммоль/л	18,1-24,5
Альбумін	г/л	25,8-39,7
Альбумін/глобулін	співвідношення	0,7-1,9
Глобулін	г/л	20,6-37,0

 

 

 

Таблиця 2

Норми біохімічних показників сиворотки крові собак (за М.Філіпповим, 2001)

Назва	Одиниця виміру	Норма
Глюкоза	Ммоль/л	3,3-6,0
Білок	г/л	54-77
Альбумін	г/л	25-37
Холестерин	Ммоль/л	3,3-7,0
Білірубін загальний	Мкмоль/л	0-7,5
Аланінамінотрансфераза	U/л	10-55
Аспартатамінотрансфераза	U/л	10-55
Лактатдегідрогеназа	U/л	50-495
Лужна фосфатаза	U/л	10-150
Гамма-глутамілтрансфераза	U/л	1-10
Амілаза	U/л	300-2000
Сечовина	Ммоль/л	4,3-8,9
Креатінін	Мкмоль/л	35-133
Фосфор неорганічний	Ммоль/л	0,7-1,8
Кальцій	Ммоль/л	2,0-2,7
Магній	Ммоль/л	0,72-1,2
Сечова кислота	Мкмоль/л	до 160 (по П.Ф.Сутеру,2001)
Тригліцериди	Ммоль/л	0,56 (по П.Ф.Сутеру2001)
Електроліти
Калій (K+)	Ммоль/л	4,0-5,7
Натрій (Na+)	Ммоль/л	141-155
Хлориди (Cl-)	Ммоль/л	103-115

 

Фізико-хімічні характеристики сечі

Колір.

Норма: у собак і кішок сеча має солом'яно-жовтий колір різної інтенсивності.

Колір сечі змінюється в залежності від її відносної щільності, добового обсягу і присутності різних фарбувальних компонентів, що надходять в організм з їжею, лікарськими препаратами, вітамінами.

В нормі, чим інтенсивніше жовтий колір сечі, тим вище її відносна щільність і навпаки. Концентрована сеча має більш яскравий колір. Однак не виключена наявність захворювання навіть при нормальному кольорі сечі.

При захворюваннях печінки і жовчного міхура – колір міцного чаю.

Прозорість.

Норма: сеча собак і кішок – прозора, допускається невелике помутніння.

Виражене помутніння сечі може бути викликане наявністю в ній еритроцитів, лейкоцитів, жиру, епітелію, бактерій, значної кількості різних солей (уратів, фосфатів, оксалатів). Причини помутніння сечі з'ясовуються при мікроскопії осаду і за допомогою хімічного аналізу.

Відносна щільність.

Норма: собаки - 1, 010 - 1, 025; кішки - 1, 015 - 1, 030.

Відносну щільність сечі визначають рефрактометром. Вимірювання питомої ваги сечі – це простий тест, що дозволяє судити про здатність нирок концентрувати сечу і розводити сечу. Зниження концентраційної здатності нирок відбувається одночасно зі зниженням інших ниркових функцій.

Для нормально функціонуючих нирок характерні широкі коливання питомої ваги сечі протягом доби, що пов'язано з періодичним прийомом їжі, води і втратою рідини організмом (потовиділення, дихання).

Питома вага підвищена

Олігурія.

Велика втрата рідини (тривала блювота, діарея).

Мале вживання рідини.

Внутрішньовенне вливання маннітолу, декстрану, рентгеноконтрасних засобів.

Ліки або їх метаболіти в сечі.

Гломерулонефрит, нефротичний синдром.

Неконтрольований цукровий діабет (при виділенні глюкози з сечею).

Серцева недостатність, що супроводжується набряками.

Захворювання печінки.

Питома вага знижена

Нецукровий діабет (нефрогенний, центральний, ідіопатичний).

Хронічна ниркова недостатність.

Гостре ураження ниркових канальців.

Поліурія (прийом сечогінних, рясне пиття)

pH (кислотність).

Норма: собаки, кішки (м'ясоїдні) - рН 4, 5 - 8, 5

Нирки виділяють з організму "непотрібні" і затримують необхідні речовини для забезпечення обміну води, електролітів, глюкози, амінокислот і підтримки кислотно-основного балансу. Реакція сечі - рН - значною мірою визначає ефективність і особливості цих механізмів, вона залежить від багатьох факторів: віку, дієти, температури тіла, фізичного навантаження, стану нирок тощо. Найбільш низькі значення рН - вранці натщесерце і найбільш високі - після їжі. При вживанні переважно м'ясної їжі - реакція більш кисла, при вживанні рослинної - лужна. При стоянні сечі значення рН має тенденцію до збільшення внаслідок утворення амонію мікроорганізмами (рН 9 свідчить про неправильне збереження зразка).

Коли підвищується рН (рН> 7):

- Метаболічний і респіраторний алкалоз.

- Нирковий канальцевий ацидоз.

- Бактерійне розщеплення сечовини при інфекціях сечовидільної системи.

- Після прийому рослинної їжі.

- Гіперкаліємія.

- Хронічна ниркова недостатність.

- В результаті дії цитрату натрію, бікарбонатів, адреналіну, альдостерону.

- Гіперфункція паращитовидної залози.

- Тривала блювота.

- Новоутворення органів сечостатевої системи.

Коли знижується рН (рН <5):

- Метаболічний і респіраторний ацидоз.

- Дієта з високим вмістом м'ясного білка.

- Голодування.

- Гіпокаліємія.

- Зневоднення.

- Цукровий діабет.

- Виражена діарея.

Білок.

Норма: у собак і кішок відсутній або є його сліди.

Протеїнурія (поява в сечі білка) може бути:

1. фізіологічна (ортостатична, переохолодження, після підвищеного фізичного навантаження). Для фізіологічної протеїнурії характерний вміст білка нижче, ніж 0, 3 г / л.

2. патологічна. При підвищеному вмісті білка в сечі говорять про патологічну протеїнурію.

Глюкоза.

Норма: у собак і кішок - 0, 0 - 1, 5 ммоль / л.

Коли підвищується рівень глюкози (глюкозурія)?

- Прийом з їжею великої кількості вуглеводів.

- Вагітність.

- Тубулоінтерстиціальні ураження нирок.

- Опіки, важкі травми.

- Інфаркт міокарда.

- Демпінг-синдром, синдром Кушинга.

- Стероїдний, нирковий діабет.

- Гіпертиреоїдизм.

- Гострий панкреатит.

- Цукровий діабет.

Білірубін.

Норма: в сечі собак і кішок – відсутній

Коли білірубін з'являється в сечі?

- Підвищений розпад гемоглобіну (гемолітична анемія, поліцитемія, розсмоктування масивних гематом).

- Механічна жовтяниця, інфекції біліарної системи, порушення функції печінки (вірусний гепатит, хронічний гепатит, цироз печінки).

- В результаті дії токсичних речовин (органічних сполук, інфекційних токсинів).

- Вторинна печінкова недостатність (серцева недостатність, пухлини печінки).

- Збільшення утворення стеркобіліногену в шлунково-кишковому тракті (ілеїт, коліт, обструкція кишечника).

Уробіліноген.

Норма: сліди уробіліногена.

Рівень уробіліногена підвищений (уробіліногенурія)

При гемолітичних станах:

- Гемолітична анемія;

- Внутрішньосудинний гемоліз (при гемотрансфузійних реакціях, інфекціях, укусах отруйних змій),

- Розсмоктування масивних гематом.

- При ураженні паренхіми печінки:

- Вірусний гепатит;

- Хронічний гепатит;

- Токсичне ураження печінки;

- Рак печінки і метастази пухлин у печінку.

При захворюваннях кишечника:

- Ентероколіти;

- Тривалі закрепи;

- Кишкова непрохідність;

- Інвагінація;

- Посилені гнильні процеси в товстій кишці.

Кетонові тіла.

Норма: собаки і кішки – відсутні.

Коли підвищуються значення кетонових тел (кетонурія)?

Первинні кетонурії:

- Цукровий діабет;

- Кома і предкоматозний стан;

- Гострий панкреатит.

Вторинні кетонурії:

- Тиреотоксикоз;

- Хвороба Іценко-Кушинга; гіперпродукція кортикостероїдів (пухлина передньої долі гіпофіза або надниркових залоз);

Гемоглобін.

Норма: собаки, кішки – відсутній.

Гемоглобінурія характеризується виділенням сечі червоного або темно-бурого (чорного) кольору, дизурією. Гемоглобінурію необхідно відрізняти від гематурії, алкаптонурії, меланінурії, порфірії. При гемоглобінурії еритроцити в осаді сечі відсутні, виявляється анемія з ретикулоцитозом і підвищення рівня непрямого білірубіну в сироватці крові.

Коли в сечі з'являється гемоглобін або міоглобін (гемоглобінурія)?

- Гемолітична анемія.

- Важкі отруєння (сульфаніламідами, фенолом, аніліновими барвниками)

- Після епілептичного припадку.

- Переливання несумісної групи крові.

- Піроплазмоз.

- Сепсис.

- Важкі травми.

Мікроскопії сечового осаду.

В сечовому осаді розрізняють організований осад (клітинні елементи, циліндри, слиз, бактерії, дріжджові грибки) і неорганізований (кристалічні елементи).

Еритроцити.

Норма: собаки, кішки - 1 - 3 еритроцита в полі зору.

Усе, що вище - це гематурія.

Макрогематурія (коли колір сечі змінений)

Мікрогематурія (коли колір сечі не змінений, а еритроцити виявляються тільки під мікроскопом).

Епітеліальні клітини.

Норма: собаки і кішки - поодинокі або відсутні.

Епітеліальні клітини мають різне походження:

- Клітини плоского епітелію (змивається нічною сечею з зовнішніх статевих органів);

- Клітини перехідного епітелію (вистилають слизову оболонку сечового міхура, сечоводів, мисок, великих проток передміхурової залози);

- Клітини ниркового (тубулярного) епітелію (вистилають ниркові канальці).

Підвищення клітин перехідного епітелію:

- Інтоксикації;

- Непереносимість наркозу, лікарських препаратів, після операцій;

- Жовтяниці різної етіології;

- Сечокам'яна хвороба (в момент проходження каменю);

- Хронічний цистит

Кристали (неорганізований осад).

Сеча - це розчин різних солей, які можуть при стоянні сечі випадати в осад (утворювати кристали). Наявність тих чи інших кристалів солей в сечовому осаді вказує на зміну реакції в кислу або лужну сторону. Надлишковий вміст солей в сечі сприяє утворенню каменів і розвитку сечокам'яної хвороби.

Коли і які в загальному аналізі сечі з'являються кристали?

- Сечова кислота і її солі (урати): в нормі можуть зустрічатися у далматинів і англійських бульдогів, у собак інших порід і кішок пов'язані з печінковою недостатністю і поротосистемними анастомозами.

- Трипельфосфати, аморфні фосфати: часто зустрічаються в слабокислій або лужній сечі у здорових собак і кішок; можуть бути пов'язані з циститами.

Оксалат кальцію:

- Важкі інфекційні захворювання;

- Пієлонефрит;

- Цукровий діабет;

- Отруєння етиленгліколем;

Цистин:

- Цироз печінки;

- Вірусний гепатит;

- Стан печінкової коми

Розділ 2 Дослідження біохімічних процесів в організмі котів та собак для оцінки стану їх здоров'я і з'ясування механізму розвитку жовтяниці