Хід роботи

1. З ґрунтових монолітів із рослинами стерильним пінцетом і ножицями відібрати 1 г молодих коренів.

2. Стерильним пінцетом помістити наважку корінців у конічну колбу, що містить 99 мл стерильної дистильованої або водопровідної води і збовтувати протягом 2 хв.

3. Відмиті корінці стерильною металевою петлею або пінцетом обережно витягти з колби і перенести послідовно в другу, третю, четверту, п'яту, шосту та сьому колби, що містять по 99 мл стерильної водопровідної води. В кожній колбі корені відмивають по 2 хв.

4. Шосте та сьоме відмивання проводять у колбах, які містять стерильну дистильовану воду й 10 г добре відмитого стерильного кварцового піску.

5. З кожної колби окремо стерильною піпеткою взяти по 0.05 мл води, в якій видмивали корені, й зробити посів на чашки Петрі з м’ясо-пептонним агаром або іншим щільним поживним середовищем.

6. Чашки після посіву помістити в термостат із температурою 30° С.

7. Облік посівів зробити через 5—6 діб.

Питання для самоперевірки

1. Що називається ризосферою?

2. Що називається мікоризою?

3. Що називається ризопланою?

4. Чому на ділянці ґрунту, що прилягає до коренів рослин, мікроорганізмів у декілька разів більше, ніж у ґрунті, що знаходиться на деякій відстані від коренів?

Лабораторна робота № 6 Визначення каталазної активності грунтів

Мета роботи: визначити каталазну активність у досліджуваних зразках грунтів

Теоретична частина

Ферментативну активність грунту прийнято розглядати як сукупність процесів, які каталізуються позаклітинними (іммобілізованими на грунтових частинках і стабілізованими в грунтовому розчині) та внутрішньоклітинними ферментами грунтової біоти (Звягінцев, 1987). У грунті накопичується визначений «пул» ферментів, якісний і кількісний склад якого характерний для даного типу грунтів, однак інтенсивність ферментативных процесів залежить від конкретних умов: наявності й концентрації субстрату, температури, вологості, рН і ін. Ферментативная активність грунтів - один із показників потенційної біологічної активності грунтів, що характеризує потенційну здатність системи зберігати гомеостаз (Звягінцев, 1987). Оцінюючи біологічну активність грунтів, слід визначати активність декількох ферментів, які відносяться до різних класів. Найбільш добре вивченими в грунті є ферменти класів оксидоредуктаз і гідролаз, для них переважно й розроблені методи визначення.

Шкала для оцінки ступеня збагаченості грунтів каталазою, (Звягінцев, 1978)

(розрахунок на 1 г грунту)

Ступінь збагаченості грунтів	Дуже бідна	Бідна	Середня збагаченість	Багата	Дуже багата
Каталаза, О2 см3/г за 1 хв.	1	1 - 3	3 - 10	10 - 30	30

Ферменти, які відносяться до класу оксидоредуктаз, каталізують окисно-відновні реакції, що відіграють помітну роль у біохімічних процесах, які відбуваються у клітинах живих організмів, а також у грунті. Окисно-відновні реакції є головною ланкою в процесі синтезу гумусових речовин у грунті. Оксиредуктази беруть участь в утворенні солонців (Галстян,1974) і в деяких інших процесах у грунті. Найбільш поширені в грунтах такі оксидоредуктази, як каталаза, дегідрогенази, пероксидази, поліфенолоксидази й інші, активність яких є важливим показником біологічної активності грунтів, а також їх генезису.

Одним із характерних показників біологічної активності грунту є активність каталази. Каталаза розкладає отруйний для клітин перекис водню, що утворюється в процесі дихання живих організмів і в результаті різних біохімічних реакцій окислення органічних речовин, на воду й молекулярний кисень

каталаза

2Н₂О₂ 2Н₂О + О₂

Каталазна активність характерна для всіх живих організмів, у тому числі й мікроорганізмів. Каталаза широко поширена також у грунтах. Активність каталази визначають або газометричним методом, який грунтується на вимірюванні швидкості розкладання перекису водню при його взаємодії з грунтом, за об'ємом кисню, що виділився, або за кількістю нерозкладеного перекису, що обраховують шляхом перманганатометричного титрування колориметричним способом із утворенням забарвлених комплексів. Газометричний метод, як швидкий, точний, який не вимагає складної апаратури, найбільш широко застосовується на практиці

Обладнання і матеріали: 30% розчин Н₂О₂, СаСО₃, прилад для визначення активності каталази, грунт, колба або склянка ємкістю 100 мл, пінцет, піпетки, маленький стаканчик, секундомір.