4. Філософська думка в українській діаспорі

Уповні національна філософія розвивається за межами України. За кордоном створюються культурно-громадські, освітні, науково-дослідницькі центри, в тому числі у галузі філософії та її історії. 1921 р. у Празі був створений Український вільний університет, у 1945 році в м. Аугзбург – Українська вільна академія наук; у Мюнхені було відкрито Український Вільний університет і наукове товариство імені Т. Шевченка; у 70-ті роки починають діяти Гарвардський український дослідний інститут, Інститут українських студій у Канаді. Ці заклади створюють підгрунтя для досліджень у галузі філософії української національної ідеї як думки про суверенне життя українського народу. Певний внесок у її розвиток зробили В. Винниченко, В. Липинський, Д. Донцов, О. Кульчицький, Д. Чижевський.

Володимир Кирилович Винниченко (1880 – 1951) – письменник, публіцист, автор етико-філософської теорії конкордизму.

Основні ідеї

• Людина мусить любити все, що дає їй життя, що зберігає його, що відновлює життєві сили. Тому людина любить добу свого дитинства, юнацтва;

• створив теорію конкордизму. Конкордизм (злагода) – це принцип, за яким відбувається “усуспільнення” людиною самої себе, “узгодження” її із собою, іншими людьми, природою;

• методологія конкордизму – примирення протилежностей;

• соціальний характер конкордизму – власність трудових колективів на засоби виробництва;

• цивілізаційна спрямованість конкордизму – ідея “Світової федерації збратаного людства;

• конкордизм підпорядковує політику етиці.

В’ячеслав Казимирович Липинський (1882 – 1931) – мислитель, історик, соціолог.

Основні ідеї

• У суспільстві існують три джерела влади: матеріальна сила, або “войовники”, економічна сила – “продуценти” та інтелектуальна сила – “інтелігенти”, між якими можливі певні комбінації;

• кожний народ мусить пройти період монархії. Відсутність в Україні монархії не дала змоги створити свою власну державність;

• історію творять великі люди;

• постійні мешканці української землі, незважаючи на їхню соціальну приналежність, мову, віру, етнічне походження, мають бути повноправними громадянами України.

Дмитро Іванович Донцов (1883 – 1973) – філософ, ідеолог українського націоналізму.

Основні ідеї

• Світоглядна позиція близька споріднена з ніцшеанською ідеєю волі, яка тлумачилась ірраціоналістично;

• місце наукової істини посідає аксіологічна правда, яка може бути тільки “своєю”;

• підґрунтям національної ідеології є воля нації до життя, влади, поширення свого впливу;

• нація є самодостатньою цінністю. Нація творить державу, а не навпаки;

• національна ідея повинна стати, насамперед, справою еліти нації;

• суворе, неухильне підпорядкування особистого загальному;

• у житті існує одна засада: “Бути сильним”.

Олександр Юліанович Кульчицький (Олександр Шумило фон Кульчицький) (1895 – 1980) – філософ, автор численних праць зі світоглядної, гносеологічної та психологічної проблематики.

Основні ідеї

• Філософія – світоглядне, універсальне знання, спрямоване на дослідження сутності буття;

• філософське мислення спрямовується на охоплення позаявищної сутності буття, на виявлення прихованої внутрішньої “самості світу і душі”;

• логіка – основа становлення філософського мислення;

• методом осягнення людської сутності є персоналізм – визнання особистості первинною творчою реальністю і вищою цінністю буття;

• психологія – важлива філософська наука, оскільки в ній ідеться про одну з найважливіших для людини форм буття. Пізнання своєї душі сприяє пізнанню душ інших людей.

Дмитро Іванович Чижевський (1894 – 1937) народився на Херсонщині. За активну політичну діяльність він переслідувався як царатом, так і радянською владою. У 1922 р. Д. Чижевський був змушений виїхати за кордон, де отримав глибоку філософську освіту; згодом викладав філософію у Празі, Марбурзі, Мюнхені, Гарварді, переважно у вищих навчальних закладах, створених українською діаспорою.

Д. Чижевському належать багато оригінальних філософських праць: “Грецька філософія Платона”, “Гегель серед слов’ян”, “Філософія Сковороди”, “Нариси з історії філософії на Україні” та ін. У “Нарисах з історії філософії на Україні” Д. Чижевський ретельно проаналізував лінію кордоцентризму в українській філософії. Представниками цієї лінії він вважав Г. Сковороду, П. Юркевича, М. Гоголя, П. Куліша.

Досліджуючи витоки оригінальності української філософської думки, Д. Чижевський виділяв шляхи, на яких можна виявити її специфічні риси:

• дослідження народної творчості;

• аналіз творчості видатних представників нації;

• вивчення яскравих історичних періодів у житті народу.

Філософ активно пропагував у країнах Заходу українську філософську думку, підкреслюючи її оригінальний творчий характер.

Резюме

1. Некласичний період у розвитку української філософської думки започаткували представники українського романтизму (Кирило-Мефодіївське товариство). Основні погляди представників правого крила цього товариства (М. Костомаров, П. Куліш та ін.) ґрунтувалися на визнанні релігії, захисті ідеї провіденціалізму і "християнського соціалізму". Представники лівого крила кирило-мефодіївців (Т. Шевченко, М. Гулак, О. Навроцький) наполегливо обстоювали ідеї побудови суспільства без експлуатації та гноблення.

2. У другій половині ХІХ ст. спектр філософської проблематики розширився і поглибився, зокрема з'явилися ідеї соціал-демократичної перебудови суспільства. Так, соціалістичні переконання І. Франка базувалися на загальнолюдських, а не класових цінностях. Він уявляв майбутній соціалістичний лад як вільну федерацію громад, у яких реалізується принцип найширшого самоуправління.

3. Важливою ланкою в розвитку української філософської думки була "філософія мови" О. Потебні.

4. Важливий внесок у розвиток соціальної філософії, зокрема філософії української національної ідеї, зробив видатний діяч української культури, історик і етнограф М. Драгоманов. Основу його світогляду становить синтез ліберально-демократичних, соціалістичних й українських патріотичних ідей.

5. Західна українська діаспора займається важливою науковою та культурно-освітньою діяльністю. Значну увагу вона приділяє дослідженню філософських і соціально-політичних проблем.