1. Характерні риси українського світогляду

• Відкритість, здатність до творчого синтезу різноманітних ідей світової філософської думки;

• плюралізм філософської думки;

• несприйняття абстрактного, відірваного від життя філософування;

• антеїзм (давньогрецький міфічний герой Антей черпав силу в матері-Землі). "Українська душа" формувалася на шанобливому ставленні до рідної землі та природи;

• екзистенційна зорієнтованість на внутрішнє духовне життя людини (екзистенція – унікальне специфічно людське існування у світі);

• кордоцентризм. Істинна сутність людини зосереджена в серці. Серцю належать почуття, розум, інтуїція, воля, пам’ять тощо;

• етизація філософської думки і тяжіння до проблем конкретної людини. Філософія розуміється не лише як теоретизування, а й як практична мораль;

• інтегрованість у літературу, громадсько-політичну думку;

• естетизм – пошанування краси в усіх її проявах.

2. Становлення філософської думки в Україні

Основні теми філософування Києворуської доби (ХІ – ХІІ ст.)

• світобудова;

• сутність людини, її моральність, соціальна відповідальність;

• проблеми віри, величі й всемогутності Бога;

• співвідношення історії та вічності;

• взаємовідношення душі й тіла.

Основні представники

Іларіон Київський (? – бл. 1053) – перший митрополит з русів. Заклав теологічні та філософські підвалини християнства Київського.

Основний твір – “Слово про закон і благодать”.

Нестор (бл. 1050 – поч. ХІІ ст.) – літописець, чернець Київсько-Печерського монастиря, один з імовірних авторів “Повісті временних літ”, яка є важливим джерелом для вивчення історіософських поглядів давньоруських мислителів.

Володимир Мономах (1053 – 1125) – видатний державний і політичний діяч, талановитий письменник і мислитель. Його твір “Повчання” можна віднести до текстів практичної філософії, де розглядаються проблеми світобудови, державної влади, сутності та моральності людини.

Кирило Туровський (бл. 1130 – бл. 1182) – єпископ м. Турів, мислитель, філософ. З позиції християнського антропоцентризму вирішував проблему душі та тіла.

Данило Заточеник. Основний твір – “Моління”. Звеличував розум як найвищу якість людини, проголошував самоцінність людини як особистості.

3. Філософсько-гуманістична думка в Україні хv - хvіі ст.

Юрій Дрогобич (бл. 1450 – 1494) – мислитель-гуманіст. Одна з найвідоміших праць – “Прогностична оцінка поточного 1483 року”.

Основні ідеї

• Віра в силу людського розуму, його можливості щодо пізнання таємниць і закономірностей світу;

• людський розум є головною рушійною силою суспільного прогресу;

• у дусі неоплатонізму розробляв ідеї космічної любові, якою сповнений Всесвіт;

• людина здатна без Божого одкровення пізнавати світ;

• історія людства не є велінням Божим. Вона є людською драмою дій у лоні природних сил.

Павло Русин (бл. 1470 – 1517) – один із засновників гуманістичної культури в Україні.

Основні ідеї

• Спроможність людини власними силами за допомогою доброчесності досягти земного безсмертя;

• людина повинна мати право на повноцінне життя, на свободу совісті, слова, віри;

• найвищими якостями людини мають бути не багатства, титули та посади, а її розум, чесноти.

Станіслав Оріховський-Роксолан (1513 – 1566) – український і польський гуманіст, філософ, історик.

Основні ідеї

• Обстоював суспільно-договірне походження держави;

• обґрунтував ідею природного права (незалежного від держави права, яке випливає з “природи” людини). Основним принципом природного права є життя у злагоді із законами природи, які є запорукою свободи людини;

• незалежність світської влади від церкви;

• моральним обов’язком людини є праця на благо суспільства;

• головною рушійною силою історичного розвитку є розум, освіта.