XII. Визначальними рисами постпозитивізму є:

1. Інтерес до синергетики, як теорії, що вивчає найбільш загальні механізми самоорганізації складних систем.

2. Заміна принципу верифікації принципом фальсифікації – відмови від попередніх наукових теорій шляхом їх спростування.

3. Визнання пріоритету “філософії науки” над “історією науки”.

4. Сприйняття філософії як компоненту структури науки.

5. Оголошення філософії неавтентичним видом знання.

Одна відповідь неправильна.

XIII. Основними представниками філософської антропології були:

1. Карл Попер.

2. Макс Шеллер.

3. Томас Кун.

4. Гельмут Плеснер.

5. Арнольд Гелен.

Дві відповіді неправильні.

XIV. Філософська антропологія, за Шеллером, - це наука про:

1. Сутність і структуру людини.

2. Співвідношення релігії та моралі у людській свідомості.

3. Взаємопов’язаність людини із природою.

4. Духовні прояви людського у світі.

5. Основні тенденції біологічного, психічного, духовного й соціального розвитку.

Одна відповідь неправильна.

XV. З. Фрейд розглядав несвідоме як:

1. Підводну частину айсберга психіки людини.

2. Протилежне вимогам “Над-Я”.

3. Щось у принципі незбагненне й ірраціональне.

Одна відповідь неправильна.

XVI. Для постмодернізму характерні:

1. Асистемність.

2. Універсалізм і панлогізм.

3. Прогресизм.

4. Історизм.

XVII. Основними ідеями прагматизму були такі:

1. Мета філософії – вдосконалення людського досвіду.

2. Істинними є лише методи пізнання, які привели до певної мети.

3. Шляхами вдосконалення людського досвіду є:

а) удосконалення релігії;

б) удосконалення засобів виробництва.

4. Ознакою наукового методу є здатність до самовиправлення.

5. Основними благами людини є здоров’я, добробут, честь, дружба, справедливість.

Одна відповідь неправильна.

XVIII. Французький філософ Тейяр де Шарден стверджував:

1. Духовною силою, що спонукає Космос до еволюції, є енергія.

2. Космічна еволюція має свої стадії; “переджиття”, “життя”, “думки” та “наджиття”.

3. Основою подальшого вдосконалення світу є релігія, яка виникає на стадії “думки”.

4. Умовою переходу до стадії “наджиття” є людська самосвідомість.

5. Метою космічної еволюції є “пункт Омега”.

Одна відповідь неправильна.

Тема 11. Становлення та розвиток філософської думки в україні

1. Характерні риси українського світогляду. 2. Становлення філософської думки в Україні. 3. Філософсько-гуманістична думка в Україні ХV – ХVІІ ст. 4. Острозький культурно-освітній осередок (1576 – 1636). 5. Філософія Просвітництва у Києво-Могилянській академії. 6. Антропологічна спрямованість філософської думки Г.С. Сковороди.

Література:

• Андрущенко В.П. Історія соціальної філософії (Західноєвропейський контекст): Підруч. для студ. вищ. навч. закл. – К., 2000.

• Бондар С. Історико-філософські студії писемної культури Княжої доби України: завершення і перспективи // Філософська думка. – 2004 – № 2.

• Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. – К., 2001.

• Винниченко В. Відродження нації. – К., 1990.

• Вступ до філософії: Історико-філософська пропедевтика: Підручник / За ред. Г.І. Волинки. – К., 1999.

• Донцов Д. Дух нашої давнини. – Дрогобич, 1991.

• Історія філософії України: Хрестоматія. – К., 1993.

• Історія філософії Керівн. авт. кол. В.Г. Кремень. – Х., 2003.

• Качуровський М.О., Тарєлкін Ю.П., Цикін В.О. Історія філософії в запитаннях і відповідях. – Суми: СумДПУ, 2009.

• Новая философская энциклопедия: В 4 т. – М., 2000.

• Огородник І.В., Огородник В.В. Історія філософської думки в Україні: Курс лекцій. – К., 1999.

• Огородник І.В., Русин М.Ю. Українська філософія в іменах. – К., 1997.

• Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. – К., Львів, 2002.

• Сковорода Г.С. Пізнай у собі людину. – Львів, 1995.

• Філософія / За ред. І.Ф. Надольного. – К., 2001.

• Чижевський Д. Нарис з історії філософії на Україні. – К., 1992.

• Юркевич П.Д. Вибране. – К., 1993.