5. Ф. Шеллінг

Фрідріх Шеллінг (1775 – 1854) народився в містечку Леонберг, поблизу Штутгарту в сім’ї диякона, закінчив духовну семінарію і вступив до Тюбінгенського богословського інституту, де познайомився і заприятелював із Гегелем. Згодом Шеллінг познайомився з Фіхте і став його палким послідовником.

Поділяючи уявлення про первинність природи, Ф. Шелінг прагнув зрозуміти цю природу, виходячи з неї самої. він сформулював тезу про діяльнісний, продуктивний характер природи, про її розвиток. Крім принципу розвитку, в природі панує принцип полярності, градації. Суть цього принципу полягає у тому, що природа розглядається як система сходинок. Нижча сходинка завжди є основою для вищої. Сходження від нижчого до вищого спричиняється боротьбою протилежностей.

Ф. Шеллінг вважає, що вихідним пунктом пізнання і виявлення будь-якої реальності є Я, що себе усвідомлює. Будь-які кроки такого самоусвідомлення постають як єдність, тотожність об’єкта і суб’єкта. Останні завжди співвідносні.

На думку Ф. Шеллінга, його філософія тотожності відрізняється від попередніх систем тим, що є всеохоплюючою; вона включає і природу, і Бога, і людину. Якщо Кант вивів знання про Бога за межі філософії, то Ф. Шеллінг, навпаки, ввів Бога до філософії. Для теології Бог – особливий предмет вивчення, для філософії Ф. Шеллінга – лише найвища основа сущого.

Як найвища основа сущого, Бог, за Шеллінгом, – єдність протилежностей. Він і особистість, і сам світ. У ньому існують дві “першосили” – егоїзм і любов. Егоїзм – реальне в Богові, любов – ідеальне, подолання егоїзму, віддання себе іншому. Саме божественною любов’ю, що долає божественний егоїзм, твориться світ – природа і людина – інобуття Бога.

	Основні праці Ф. Шеллінга
“Ідеї до філософії природи” (1797)							“Про світову душу” (1798)
		“Система трансцендентального ідеалізму” (1800)

Основні філософські ідеї Ф. Шеллінга

• Спробував встановити ступені розвитку протилежностей у природі;

• створив оригінальну систему філософії природи (натурфілософії). Природа сама по собі не матерія і не дух, не об’єкт і не суб’єкт, не буття і не свідомість. Вона і те й друге разом;

• до “Системи трансцендентального ідеалізму” (трансцендентальний – такий, що виходить за межі) входять чотири розділи:

1. теоретична філософія. Розглядається проблема, як знання та уявлення про речі можуть збігатися з незалежними від них речами;

2. практична філософія – вчення про свободу. Прагнення до свободи закладене у самій природі людини;

3. філософія природних цілей. Природа – витвір сліпих сил, але вона просякнута доцільністю;

4. філософія мистецтва. Саме мистецтву притаманна тотожність суб’єктивного і об’єктивного, свободи і необхідності. Найвищою основою світу є єдність, тотожність суб’єкта і об’єкта. Саме тому філософія Шеллінга отримала назву філософії тотожності.