Періодизація філософії і. Канта

Докритичний період

Критичний період

Найважливіша праця докритичного періоду:

“Загальна природна історія і теорія неба”, в якій І. Кант:

• обґрунтував гіпотезу про виникнення Сонячної системи та Всесвіту з розпорошеної у просторі матерії;

• розробив теорію приливів і відливів;

• розкрив природні основи поділу людей на раси тощо.

	Основні філософські твори критичного періоду
“Критика чистого розуму” (1781)				“Критика практичного розуму” (1788)			“Критика здатності судження” (1790)

Основні положення праці “Критика чистого розуму”

• Існують два види знань:

1. Знання, що засновані на досвіді.

2. Апріорні знання (з лат. “до досвіду”, “те, що передує досвіду”);

   • І. Кант здійснив “коперниківський переворот” у філософії. Він дійшов висновку, що не знання мають узгоджуватися з предметами, а предмети зі знаннями;

   • апріорними формами мислення є філософські категорії, такі як кількість, якість, причина-наслідок, можливість-дійсність, необхідність-випадковість тощо;

   • завдяки філософським категоріям розум не бере свої закони з природи, а диктує їх природі;

   • речі навколишнього світу Кант називає трансцендентними (такими, що перебувають поза свідомістю і пізнанням);

   • речі, які існують самі по собі і розкриваються нам лише певною мірою, приховуючи в собі нескінченну кількість інших аспектів, Кант називає “речами в собі”;

   • трансцендентальний, за Кантом, – це такий, що зумовлює можливість пізнання;

   • всю річ у собі ми пізнати не можемо;

   • простір і час не є формами буття. Вони виникають тільки під час контакту людини з речами у собі.

“Критика практичного розуму” І. Канта (кантівське вчення про моральність)

• Кант сформулював “категоричний імператив”.

“Категоричний імператив” – це моральний закон, який має безумовний характер. Він формулюється так: “Чини так, щоб завжди ставився до людства ... як до мети і ніколи б не ставився до нього лише як до засобу”.

Іншими словами, І. Кант закликав чинити відповідно до того, яких вчинків щодо себе ти чекаєш від іншої людини.

“Критика здатності судження”

• І. Кант дійшов висновку, що без людини, поза людиною нема й не може бути ніяких естетичних предметів і явищ, що краса як така безвідносно до почуттів людини немає жодного значення;

• запропонував кілька визначень прекрасного. Одне з них формулюється так: “Прекрасне – це те, що подобається, не викликаючи інтересу”;

• утворюється серйозна система понять теоретико-ціннісного підходу до естетичних явищ;

• філософ порівняв вишукані мистецтва за їх естетичною цінністю.

Соціально-політичні погляди І. Канта

• Людина зла від природи;

• спасіння людини філософ убачає в моральному вихованні та дотриманні морального закону;

• був прихильником демократії;

• засуджував війни як тяжкий злочин;

• вважав, що в майбутньому війни будуть заборонені.

Історичне значення філософії І. Канта

• З наукової точки зору обґрунтував виникнення Сонячної системи;

• висунув ідею про межі пізнавальної здатності розуму людини (“речі у собі”);

• вивів дванадцять філософських категорій;

• сформулював “категоричний імператив” – моральний закон;

• висунув ідею демократії;

• засуджував війни.