• А

  Основні ідеї епікуреїзму

  рістотелівському поділу світу на надмісячну і підмісячну його частини протиставляється вчення про матеріальну єдність світу;

• підтримка "закону збереження буття", згідно з яким ніщо не виникає з неіснуючого і ніщо не гине та не перетворюється на неіснуюче;

• усі зміни і перетворення обумовлені переміщенням атомів, для руху непотрібні ні світова душа Платона, ні першодвигун Арістотеля;

• етика є наукою про поведінку людей серед собі подібних. Мета етики – навчити людей бути щасливими;

• прикладом для людини може бути жива природа, де все живе намагається позбутися страждань і досягти насолоди;

• не варто боятися смерті, бо смерть і життя ніколи не зустрічаються. Доки людина живе – смерть для неї не існує, а коли людина мертва, то не існує життя;

• найбільше, чого може досягти людина в житті, – це звільнення від страху та неприємних відчуттів, отримання від життя насолоди;

• найбільшою насолодою є душевна рівновага, незворушність і безпристрасність – досягнення стану атараксії;

• на думку Лукреція, страхи виникають тому, що людина через незнання не відчуває свого місця в світі, не може пояснити природні процеси.

Систематизований виклад епікуреїзму являє собою зміст поеми Лукреція Кара "Про природу речей".

Резюме

1. Школи завершального етапу розвитку античної філософії були чітко орієнтовані на захист окремого індивіда в умовах поступового руйнування класичного античного полісу. Елліністично-римська філософія поставала індивідуалістичною, суб'єктивістською.

2. Характерною ознакою елліністично-римської філософської думки було епігонство. Філософи не стільки продукували нові філософські ідеї, скільки використовували вже наявні, які часто еклектично поєднували.

3. Кожний із напрямів елліністичної філософії вказує на наявність внутрішнього духовного світу особистості, в якому домінує непідвладність зовнішній необхідності. Звідси позиція "можливого відгородження" від світу зовнішньої необхідності та "втечі" від нього в глибини свого внутрішнього "Я" – атараксія (епікуреїзм, скептицизм), апатія (стоїцизм).

Теми рефератів

1. Проблема людини у філософії еллінізму.

2. Елліністично-римська філософія і сучасність.

3. Діоген Синопський як філософ.

4. Філософія стоїцизму про свободу та необхідність.

5. Філософія епікуреїзму про людську долю.

Питання для самоконтролю

1. Які основні риси елліністичної філософії?

2. Хто такі "кініки" і звідкіля походить ця назва?

3. У чому полягає суть стоїцизму?

4. Розкрийте основні ідеї скептицизму.

5. Що таке неоплатонізм і чим він відрізняється від платонізму?

6. Які ідеї пропагує епікуреїзм?

Проблемо-пошукові завдання і вправи

1. Який період в історії людства називають еллінізмом?

2. Які ідеї пропагували представники кінічної філософії?

3. Як розуміти одну з ідей стоїцизму про те, що і мудрець, і невіглас підкоряються необхідності, однак “мудрого необхідність веде, дурного ж волочить”?

4. Чи згодні ви з висловлюванням Сенеки, що завдяки знанням людина стає вченішою, але не кращою?

5. Чи згодні ви з висловлюванням Епіктета, що оскільки змінити об’єктивний світ людині не під силу, то й не слід прагнути цього?

6. Як ви ставитесь до висловлювання скептика Піррона, що все існує і не існує, однакове і неоднакове, постійне і непостійне?

7. У чому суть неоплатонізму як філософського напряму?

8. Що таке епікуреїзм і які його основні філософські ідеї?

9. Чи може етика епікуреїзму навчити людей бути щасливими?

10. Чи стає людина щасливою завдяки знанню?

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ЗА ТЕМОЮ

“Антична філософія”

І. Розквіт давньогрецької культури припадає на:

1. Кінець ІІ тис. до н.е.

2. Початок І тис. до н.е.

3. V – IV ст. до н.е.

4. ІІІ – ІІ ст. до н.е.

5. Перші століття н.е.

ІІ. Підвалини законотворчої діяльності в Афінах заклав:

1. Фалес.

2. Солоній.

3. Периандр.

4. Сократ.

5. Перикл.

ІІІ. Софісти були:

1. Нігілістами.

2. Анархістами.

3. Суб’єктивістами.

4. Сенсуалістами.

5. Законодавцями.

Одна відповідь неправильна.

IV. Першодвигун Арістотеля:

1. Перебуває в постійному русі

2. Пізнається тільки розумом

3. Нерухомий і перебуває в блаженстві

Одна відповідь неправильна.

V. Для давньогрецького мислення характерний:

1. Теоцентризм.

2. Антропоцентризм.

3. Космоцентризм.

4. Традиціоналізм.

VI. Для діяльності семи давньогрецьких мудреців характерні:

1. Філософування.

2. Наукові пошуки.

3. Подорожі.

4. Законотворчість.

5. Військова доблесть.

VII. Софісти й Сократ були однодумцями в:

1. Дотриманні законів.

2. Зверненні від космосу до людини й суспільства.

3. Дотриманні моральних норм.

4. Пошуках істини.

VIII. Для римсько-елліністичної епохи характерно:

1. Змішання культур.

2. Інтернаціоналізм.

3. Заглиблення у внутрішній світ людини.

4. Руйнування кордонів поліса.

5. Виникнення імперій.

6. Розвиток демократії.

Одна відповідь неправильна.

IX. Особливості влади в давньогрецьких полісах визначаються:

1. Деспотизмом.

2. Владою служителів культу.

3. Наявністю писаних законів.

4. Теократією.

Х. Давньогрецька афінська держава була:

1. Монархією.

2. Рабовласницькою демократією.

3. Тиранією.

4. Олігархією.

5. Арістократією.

6. Теократією.

ХІ. Арістотель критикував теорію ідей Платона за:

1. Подвоєння світу.

2. Винесення сутності речі за її межі.

3. Особливу умоглядність і недовіру до почуттєвої реальності.

4. Прагнення пізнати сутність світу і явищ.

Одна відповідь неправильна.

ХІІ. Доба еллінізму характеризується:

1. Інтернаціоналізмом.

2. Космополітизмом.

3. Пошуками безтурботного стану духу.

4. Перетворенням філософії на цілительку душ.

5. Пошуками абстрактного архе.

Одна відповідь неправильна.

ХІІІ. Відмову від підкорення будь-яким законам пропагували:

1. Орфіки.

2. Кініки.

3. Скептики.

4. Стоїки.

5. Неоплатоніки.

ХІV. “Зроби сам себе щасливим”, – закликав:

1. Зенон.

2. Епіктет.

3. Марк Аврелій.

4. Сенека.

5. Епікур.