8. Залежно від стратегії розширення:

- мультибренди – додаткові торгові суббренди в категорії товару, з метою виділення різних характеристик продукту для полегшення специфічної мотивації покупців. Стратегія мультибрендів дозволяє створити компанії демонстраційний обсяг у дистриб’юторів та захистити основний бренд фланговими. Недоліки: невелика ринкова ніша, розпилення ресурсів компанії, проблема канібалізації всередині портфелю, невелика довіра споживача;

- комбіновані, подвійні бренди передбачають поєднання двох чи більше відомих брендів;

- компонентні комбіновані бренди передбачають заяву, що під час виробництва товарів під однією маркою використовується інший як сировина чи складова під другою маркою. Наприклад, в Україні Макдональдс повідомляє, що використовує як сировину для виготовлення морозива молоко Білоцерківського заводу;

- комбіновані бренди однієї компанії;

- комбіновані бренди спільних підприємств;

- загальні комбіновані бренди передбачають створення нового бренду для кількох підприємств.

9. З точки зору впливу на свідомість споживача:

- природні – обрані в результаті рефлексії тобто свідомо. Наприклад, бренди СРСР;

- штучні – результат цілеспрямованого системного впливу на споживача з моменту появи продукту на ринку.

10. За особливостями споживача:

- споживчий бренд, орієнтований на кінцевого споживача товару;

- промисловий бренд є актуальним для використання у роботі з партнерами по виробництву.

11. Історичний критерій:

- дореволюційні бренди, що виникли за часів існування Російської імперії («Боржомі», «Смирнов»),

- радянські, що з’явились у період соціалізму у СРСР («Київський торт», «Вечірній Київ»),

- новітні – бренди, утворені після 1991 року.

Отже, проаналізувавши основні підходи у вивченні брендів, мусимо констатувати, що концептуальна відмінність бренду й торговельної марки понять лежить у площині комунікації бренд-споживач, на відміну від документально зареєстрованої торговельної марки бренд є широким концептом, основним критеріїм виділення якого є наявність широкої парадигми у відносинах виробник/споживач.

2. Позиціонування бренду

Початок роботи над будь-яким брендом це його позиціонування на ринку. Позиціонування бренду (Brand Positioning) визначає місце на ринку, займане брендом стосовно конкурентів, а також набір купівельних потреб і сприйняття; частина індивідуальності бренду, яка має активно використовуватися для "відбудування" від конкурентів. Відповідно, позиція бренду (Brand Positioning Statement) – це те місце, яке займає бренд у розумінні цільового сегмента щодо конкурентів. Вона фокусується на тих позитивах бренду, які виділяють його з числа конкурентів.

зверніть увагу

Зазвичай використовується така схема: "Для цільового сегмента бренд Х це бренд, який серед ... виділяється ...". Позиціонування проводиться як щодо конкуруючих товарів, так і щодо своїх власних. Більшість компаній-виробників шампунів виробляють чимало продуктів, навіть цілі товарні лінії – "для жирного волосся", "для ламкого", "для сухого", "для частого миття" тощо.

Особливого значення набуває позиціонування товару в стадії зрілості, коли ринок насичується, й кількість нових покупців невелика, а компанії збільшують частки продажів тільки як виклик конкурентам.

Вдале позиціонування дозволяє не тільки визначити місце свого товару на ринку, але й надати йому додаткову конкурентну перевагу. Так, наприклад, шампуні, призначені "для довгого волосся" і "для світлого волосся", опинилися у вигіднішому положенні щодо своїх побратимів на полицях косметичних магазинів, оскільки зверталися до конкретної аудиторії.

Занадто докладне позиціонування, з іншого боку, може привести до негативних наслідків – дрібне дроблення ринку на сегменти звужує ємність кожного з них, занадто широкий модельний ряд ускладнює вибір покупця (тобто фірма повертається до проблеми, від якої вона намагалася піти з допомогою бренду).