Характеристика окремих представників складних ліпідів

Глицерофосфоліпіди є похідними фосфатидної кислоти. Лецитини, кефаліни і фосфатидилсерини містять в своєму складі гліцерин, жирні кислоти, фосфатну кислоту та нітрогеновмісні сполуки: холін, етаноламін, серин, відповідно.

В комплексі з білками ці сполуки входять до складу печінки, серцевого м'яза, нервової тканини, статевих залоз, мембран клітин, забезпечуючи їх проникність; беруть участь у процесах згортання крові; сприяють кращому використанню білка й жиру в тканинах, беруть участь у біосинтезі білка. Попереджають жирове переродження печінки.

Гліцерофосфоліпіди є антиоксидантами, вони захищають інші речовини від окислення, наприклад, вітаміни А і Е; відіграють важливу роль у профілактиці атеросклерозу.

Гліцерофосфоліпіди містяться в нерафінованій рослинній олії, вершковому маслі, яєчному жовтку. Г ліцерофосфоліпіди природного і синтетичного походження широко застосовують у хлібопекарській, маргариновій, кондитерській промисловості в якості емульгаторів.

Ф осфатидилінозитоли.

Ці ліпіди також відносяться до групи похідних фосфатидної кислоти, але не містять в своєму складі Нітрогену. Радикалом в цьому підкласі гліцерофосфоліпідів є циклічний спирт інозитол, що містить в своєму складі шість атомів Карбону. Фосфатидилінозитоли дуже поширені в природі. Вони знайдені в організмах тварин, рослин, мікробів.

При гідролізі сфінголіпіди (сфінгомієліни) утворюють одну молекулу жирної кислоти, одну молекулу двухатомного ненасиченого спирту сфінгозину, одну молекулу нітрогеновмісної сполуки (холіну) і одну молекулу фосфатної кислоти. В основному сфінгомієліни входять до складу мембран тваринних і рослинних клітин та субклітинних структурних одиниць; у великій кількості вони містяться у нервовій тканині, нирках, печінці.

Головною формою гліколіпідів в тканинах тварин є цереброзиди. При гідролізі цереброзиди утворюють спирт сфінгозин, одну молекулу жирної кислоти, один або декілька залишків вуглеводів. Гліколіпиди входять до складу нервової тканини, клітин крові, відіграють важливу роль у функціонуванні біологічних мембран.

стерини, стериди

жовчні кислоти

стероїдні гормони

стероїдні вітаміни

Характеристика окремих представників

Стериди – це ефіри ВЖК і поліциклічних спиртів, найбільш важливим серед яких є спирт холестерин.

Холестерин – містить в своєму складі циклопентанпергідрофенантренове ядро і є ненасиченим спиртом.

Холестерин міститься в кожній клітині в організмі людини і тварин. Він є попередником жовчних кислот, стероїдних гормонів (статевих та гормонів коркового шару наднирників); вітамінів групи D; холестерин входить до складу клітинних мембран і забезпечує їх вибіркову проникність. Крім того, холестерин підвищує стійкість еритроцитів до гемолізу, бере участь у проведенні нервових імпульсів.

При порушенні обміну речовин в організмі людини холестерин у вигляді комплексів з білками відкладається на стінках судин, зменшуючи в такий спосіб їх діаметр і еластичність (атеросклеротичні зміни). Нормалізують обмін холестерину ліпотропні речовини (фосфатиди, вітаміни й ін.).

Добова потреба в холестерині складає 0,5-1,0 г

Із харчових продуктів найбільш багаті холестерином (в перерахунку на 100 г продукту) сметана (0,002 г), вершкове масло (0,03 г), яєчний жовток (0,18 г), яловича печінка (0,44 г).

Холестерин не міститься в складі рослинної олії. В рослинах та дріжджах містяться близькі за структурою сполуки, але вони дуже погано всмоктуються стінкою кишечнику.