Прості білки містять у своєму складі лише амінокислоти.

Альбуміни. Дуже розповсюджені в органах і тканинах тварин. У плазмі крові виконують транспортну функцію.

Глобуліни містяться в насінні (бобових і олійних), у плазмі крові, біологічних рідинах.

Проламіни містяться в злаках, виконують роль запасних речовин.

Глютеліни – білки рослинного походження (пшениця, рис, тощо), складають основну масу клійковини.

Протаміни. Дуже поширені в природі, особливо багато в статевих клітинах риб, ссавців, людини.

Гістони. Присутні в ядрах клітин рослин і тварин. Основні функції - структурна й регуляторна.

Протеноїди. Білки опорних тканин (кісток, хрящів, сухожиль, волосся і т.д.). Наприклад, фіброїн - білок шовку; кератини - білки волосся, рогів, копит; колаген - білок сполучної тканини.

Складні білки містять у своєму складі компоненти білкової і небілкової природи (небілковий компонент називають простетичною групою).

Ліпопротеїни. Небілковий компонент - ліпіди. Містяться в мембранах клітин, плазмі крові, мозковій тканині, молоці, яйцях і т.п.

Фосфопротеїни містять залишок фосфатної кислоти. До них відносяться білок молока - казеїноген, яєчного жовтку - вітелін, ікри риб - іхтулін.

Глікопротеїни. Небілковий компонент - вуглеводи і їх похідні. Містяться у всіх організмах, виконують транспортну, захисну й іншу функції.

Хромопротеїни. Небілковий компонент – забарвленні сполуки. Розрізняють гемопротеїни (містять залізо), порфірини (магній), флавопротеїни (похідні ізоалоксазину).

Нуклеопротеїни. Небілковий компонент - нуклеїнові кислоти ДНК і РНК. Беруть участь у процесах зберігання та передачі спадкоємної інформації.

Класифікація білків

за формою молекули

Глобулярні білки

мають круглу або овальну форму. До них відносяться більшість розчинних білків сироватки крові, майже всі відомі ферменти, білки молока, деякі гормони, антитіла.

Фібрилярні білки

утворюють витягнуту нитковидну молекулу. До них відносяться білки волосся - кератин, шовку -фіброїн, м'язів - міозин та ін. Вони мають значну міцність, можуть стискуватись й розпрямлятись, нерозчинні у воді та у розведених сольових розчинах.

Вміст білків у деяких продуктах харчування (в % на суху масу).

М'ясо яловиче пісне – 21,5	Хліб житній – 7,8
Баранина пісна – 19,8	Макарони – 9-13
Свинина жирна – 16,5	Крупа гречана – 11
М'ясо кролика – 20,7	Рис – 8
Курятина – 18,2	Пшоно – 10
М'ясо індички – 19,5	Картопля – 2 – 5
Риба – 19 – 20	Соя – 34
Ікра осетрових зерниста – 30,0	Горох – 26
М'ясо мідії - 8	Квасоля – 19,6
Філе кальмара – 18.0	Фундук - 12
Яйце куряче – 13	Кедрові горіхи - 4
Молоко коров'яче – 3,5	Овочі – 1,1-1,6
Масло коров'яче – 0,5	Фрукти – 0,3 – 1,1
Сири – 23,3	Дріжджі кормові – 16

Н У К Л Е Ї Н О В І К И С Л О Т И

Нуклеїнові кислоти – це макромолекули кислотного характеру, які містяться в основному в ядрах клітин, а також в цитоплазмі.

В живих організмах присутні два типи нуклеїнових кислот: рибонуклеїнова кислота (РНК) і дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК). За своєю хімічною структурою нуклеїнові кислоти складаються з ланцюгів нуклеотидів, при повному ферментативному гідролізі яких утворюються нітрогеновмісні гетероциклічні основи – похідні піримідину (цитозин, тимін, урацил) і пурину (аденін і гуанін); вуглеводи – рибоза (РНК) або дезоксирибоза (ДНК); один, два або три залишки фосфатної кислоти Н₃РО₄.

Біологічна роль нуклеїнових кислот полягає в забезпеченні зберігання і передачі спадкоємної інформації, вони також приймають безпосередню участь в механізмах реалізації цієї інформації шляхом програмування синтезу білків.

До організму людини нуклеїнові кислоти потрапляють з їжею, головним чином, у складі складних білків нуклеопротеїнів, загальну схему перетворення яких можна представити наступною схемою:

нуклеопротеїни

білковий компонент нуклеїнові

(гістон або протамін) кислоти

нуклеотиди

пуринові або піримідинові

поліпептиди основи

амінокислоти дезоксирибоза або рибоза

фосфатна кислота