1. Економічні вищі навчальні заклади в Україні:їх освітня концепція та шляхи реалізації.

У сучасних умовах вища освіта України зазнає значних змін, особливо із розгортанням інтеграційних процесів, приєднанням до Болонської системи освіти.

Загальноприйнятим є теоретичне положення про пріоритетну роль держави не тільки у фінансовому забезпеченні розвитку освіти, а й в активному регулюванні нею механізму надання освітніх послуг з метою досягнення оптимізації різних джерел фінансування.

Державній системі освіти завжди належала пріоритетна роль. Пріоритетність освіти зазначена і в сучасному законодавстві. Перш за все статтею 53 Конституції України зазначено, що право на освіту – одне із основних і невід’ємних конституційних прав громадян України: “Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі”.

Докорінні зміни в сфері соціально економічних відносин, які відбуваються в Україні охоплюють і вищу освіту, головними завданнями якої є забезпечення фундаментальної наукової, професійної та практичної підготовки, надання громадянам освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно з їх покликанням, інтересами та здібностям, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовка і підвищення кваліфікації.

Визначальним документом обліково-аналітичного середовища фінансування вищих учбових закладів, втім як і всіх бюджетних установ, є Бюджетний кодекс України.

Відповідно до п. 12 ст. 2 Бюджетного Кодексу бюджетна установа – органи  державної  влади,  органи місцевого самоврядування,  а також організації, створені  ними  у встановленому   порядку,   що   повністю  утримуються  за  рахунок відповідно  державного  бюджету  чи  місцевого  бюджету.Бюджетніустанови є неприбутковими.

Закон України «Про вищу освіту» визначає вищий навчальний заклад державної форми власності, як заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади; вищий навчальний заклад комунальної форми власності – вищий навчальний заклад, заснований місцевими органами влади, що фінансується з місцевого бюджету і підпорядкований місцевим органам влади.

Відповідно до вищезазначеного Закону бюджетні установи – вищі навчальні заклади - можуть самостійно розпоряджатися доходами та іншими власними надходженнями, що одержані від надання платних послуг визначених чинним законодавством. За рахунок видатків Державного бюджету України здійснюється фінансування підготовки фахівців з вищої освіти у бюджетних установах – вищих закладах освіти в обсягах, що необхідні для забезпечення на кожні десять тисяч населення навчання не менше як ста студентів у вищих навчальних закладах першого і другого рівнів акредитації та ста вісімдесяти студентів у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації.

В Україні функціонують наступні види вищих навчальних закладів: університет (класичний університет),  академія, інститут, консерваторія (музична академія), коледж, технікум (училище).

Зокрема, в Україні функціонує 854 вищих навчальних заклади, в яких здобувають освіту 2 млн. 491 тисяча студентів. Відповідно до наведених даних, в країні функціонує 505 вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації та 349 ІІІ-IV рівня акредитації. Згідно вітчизняної класифікації навчальні заклади І-ІІ рівня, це технікуми, училища та коледжі, що здійснюють підготовку фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та бакалавра. Вузи ІІІ-IV рівня це інститути, консерваторії, академії та університети, що проводять підготовку бакалаврів, спеціалістів і магістрів. Динаміка кількості навчальних закладів за роки незалежності вказує на досить цікаві з позиції логіки дані: за 20 років кількість закладів І-ІІ рівня зменшилася з 742 до 505, а закладів ІІІ-IV рівня акредитації навпаки зросла з 149 до 349.

 

Вищий навчальний заклад відповідно до Закону України «Про освіту» забезпечує громадянам України та громадянам інших країн, особам без громадянства можливість отримати вищу освіту на рівні державних стандартів за освітньо-кваліфікаційними рівнями та здобути наукові ступені.

Незважаючи на таке розмежування, спільною рисою вказаних навчальних закладів є порядок ведення бухгалтерського обліку та використання Плану рахунків бюджетних установ.

Ключовою ознакою державних вищих навчальних закладів як бюджетних установ є відмінність мети та результатів діяльності від аналогічних показників сфери матеріального виробництва. У найбільш короткому викладі мета полягає у наданні освітніх послуг та забезпеченні відповідних соціальних гарантій. А результат  - це обсяг наданих послуг нематеріального характеру. Також згідно з регламентувальними нормативно-правовими актами щодо державних освітніх закладів важливим результативним показником є виконання кошторису.

Глобалізаційні процеси та розвиток ринкових відносин у суспільстві активно поширюється і на галузь освіти. Це викликає відповідні зміни пріоритетів: першочерговим виявляється економічний інтерес, незважаючи на те, що метою (результатом) діяльності бюджетних установ не є отримання прибутку. Специфічність даного важеля у галузі освіти проявляється в забезпеченні досягнення економічної зацікавленості стимулювання прогресу по відношенню як до раціональності використання фінансового й матеріального ресурсного забезпечення, так і підвищення якісного рівня надання послуг державними вищими навчальними закладами. У кінцевому результаті все це дозволить забезпечити прогрес всієї національної економіки в цілому.