6. Сільське господарство

Хоча на частку сільського господарства країни припадає лише 4 % ВВП і 5 % економічно активного населення, воно дає 25 % продукції ЄС. Основою сільськогосподарського виробництва стали сприятливі природні умови і великі площі придатних для використання земель.

Провідною галуззю є тваринництво (2/3 вартості аграрної продукції). За виробництвом м'яса й молока Франція входить у трійку основних виробників світу. Основну роль відіграють молочне скотарство, свинарство та птахівництво.

Вирощують зернові, картоплю, цукрові буряки, олійні (рапс, соняшник). Щорічні збори зерна сягають 70 млн т, половина йде на експорт. Пшениці збирають до 38 млн т, решту нарівно становлять ячмінь і кукурудза. Франція є найбільшим виробником і експортером цукру серед країн ЄС. Вирощують різноманітні овочі, фрукти і квіти, в тому числі для виготовлення парфумів. Важливу роль відіграє виноградарство. За збором винограду, виробництвом і експортом вина, споживанням його на душу населення Франція посідає друге місце у світі, лише трохи поступаючись Італії. Французькі вина вважаються найкращими у світі.

7. Транспорт та зовнішньоекономічні зв'язки Франції

Транспортна мережа країни має чітко виражений радіальний тип: майже всі основні магістралі йдуть від Парижа. У внутрішніх перевезеннях людей і вантажів перше місце посідає автомобільний транспорт. Франція посідає одне з перших місць у світі за забезпеченістю населення автомобілями (на 1000 жителів — 425 особистих автомобілів), густотою і якістю автомобільних доріг. Значну частину внутрішніх перевезень вантажів забезпечує залізничний і трубопровідний транспорт. Основним стрижнем водних шляхів є Сена, пов'язана мережею каналів з іншими річками країни.

Більша частина зовнішньоторговельних перевезень здійснюється морським транспортом. Морські перевезення становлять близько 300 млн т на рік, 3/4 морських перевезень іде через порти Марсель, Гавр, Дюнкерк і Руан.

Авіаційний транспорт має переважне значення для зовнішніх пассажироперевезень. Найбільшим центром є Париж, де діють аеропорти «Орлі», «Бурже» і «Шарль де Ґолль».

Найбільшими торговими партнерами є країни ЄС, США, Японія. Держава експортує машини та обладнання, пластмаси, парфуми, сталь, прокат, алюміній, зерно, цукор, виноград, вина, сири, м'ясо. До Франції імпортується мінеральна сировина, ліс, деяка сільськогосподарська продукція (бавовник, кава, чай).

У середньому щорічно країну відвідують понад 80 млн туристів, що дає близько 2,8 % ВВП.

• Італія. Особливості ЕГП країни, вплив його на розвиток господарства. Населення, міста. Галузева структура господарства країни, її територіальні відмінності.

1. «Візитна картка»

Офіційна назва — Італійська республіка.

Площа — 301,2 тис. км².

Населення — 60,2 млн осіб (2009 р.).

Столиця — Рим.

Тип країни — економічно високорозвинена держава, країна «Великої сімки».

Державний устрій — парламентська республіка, унітарна держава.

2. Економіко-географічна характеристика країни

Територія Італії складається з трьох частин: материкової, півострівної (Апеннінський півострів) й острівної (острова Сіцілія, Сардінія й низка дрібних островів). Близько 80 % її кордонів — морські. Найвіддаленіші райони країни розташовані від узбережжя не більше ніж на 200-300 км. У межах Італії існують дві анклавні держави — Ватикан і Сан-Маріно.

Економіко-географічне положення Італії в центрі Середземноморського басейну здавна сприяло розвитку зв'язків із країнами Близького Сходу й Північної Африки.

Природні умови Італії різноманітні. 80 % площі складають молоді сейсмічно активні гори — Альпи та Апенніни. Найбільша рівнина — Паданська низовина знаходиться на півночі Італії. Тут клімат помірний континентальний, а на півострові й островах — субтропічний середземноморський. Італійські річки короткі й стрімкі, найбільші з них — По, Тібр, Арно. Ліси вкривають 1/5 площі, однак це в основному гірські низькорослі дерева й чагарники. Хвойні ліси поширені в Альпах.

Італія небагата на корисні копалини. Виняток складають будівельні матеріали — мармур, граніт, травертин.

Італія — густонаселена країна, але розміщено населення дуже нерівномірно. Найбільшою мірою заселена Паданська рівнина та західне узбережжя. Для Італії характерний перший тип відтворення, від'ємний природний приріст, «старіння нації», активні внутрішні і зовнішні міграції населення.

Італія — однонаціональна країна, близько 94 % населення складають італійці, на півночі є невеликі групи французів, німців і словенців. Понад 60 % італійців проживає в містах, причому 12 % усього населення країни проживає в чотирьох найбільших містах — Римі, Мілані, Неаполі й Туріні.

На відміну від інших розвинених країн Західної Європи, у територіальній структурі її господарства існують контрасти між розвиненою північчю й відсталим півднем.

Головною галуззю промисловості є машинобудування. В Італії виробляються офісне обладнання, сільськогосподарські машини, ткацькі верстати, швейні машини, електронагрівальне обладнання.

Важливе значення має автомобілебудування, що випускає легкові автомобілі, вантажівки й моторолери. Провідну роль у галузі відіграє концерн ФІАТ (фабрика італійських автомобілів у Туріні). У структурі обробної промисловості Італії друге місце (після машинобудування) посідає текстильна й швейна промисловість. Широко розвинене виробництво взуття.

Хімічна промисловість, включаючи нафтохімію й виробництво синтетичних волокон, дає близько 1/7 загального обсягу продукції обробної промисловості.

Енергетика країни базується на імпортних нафті, коксі й вугіллі, власному природному газі й гідроресурсах. Понад 3/4 електроенергії виробляється на ТЕС, що працюють здебільшого на мазуті. Відносно великою є частка ГЕС, що побудовані на альпійських річках. У Центральній Італії працюють геотермічні електростанції. АЕС виведені з експлуатації.

Через нестачу запасів вугілля й залізної руди Італія почала розвивати металургійну промисловість тільки після створення в 1952 р. Європейського об'єднання вугілля й сталі. І чорна, і кольорова металургія працюють на імпортній сировині, тому підприємства розміщені поблизу портів.

Підприємства харчової промисловості, що спеціалізуються на виробництві макаронів (спагеті), продукції з томатів і виробництві напоїв (особливо вин), розосереджені по всій території країни.

У сільському господарстві Італії зайнято близько 10 % економічно активного населення. У той же час сільське господарство залишається «слабкою ланкою» італійської економіки. Головною його галуззю є рослинництво.

За врожайністю сільськогосподарських культур й особливо за продуктивністю худоби Італія значно поступається багатьом країнам Європи. Сільське господарство Італії забезпечує населення продовольством на 75-80 %. У ЄС Італія спеціалізується на вирощуванні та експорті овочів, фруктів, вина.

За збором винограду Італія постійно змагається з Францією за перше місце у світі. Тваринництво відіграє другорядну роль.

Основним видом транспорту Італії є морський (90 % вантажообігу). У внутрішніх перевезеннях вантажів і пасажирів головну роль відіграє автомобільний транспорт, на другому місці — залізничний.

У міжнародному географічному поділі праці «обличчя» Італії визначається продукцією машинобудування, текстильної, швейної промисловості, субтропічного землеробства (фрукти, вина, цитрусові). Важливою галуззю господарства Італії є туризм.

За кількістю туристів, що відвідують країну щорічно, Італія займає одне з провідних місць у світі.

Домашнє завдання

• Підручник, опрацювати § .

• Опорний конспект.

• Скласти схему зовнішньоекономічних зв'язків Франції. та Італії.

• Підготуватися до практичної роботи.