- •1. Загальна характеристика регіону, його склад. Населення, міста.
- •2. Характеристика господарства країн та значення інтеграційних процесів у його формуванні
- •1. Фрн. Географічне положення. Населення і міста. Особливості сучасного розвитку господарства країни. Промисловість. Сільське господарство. Інфраструктура.
- •2. Велика Британія. Особливості егп, його вплив на розвиток країни. Населення, міста. Характерні риси розвитку економіки індустрiальної держави. Значення зовнішніх економічних зв’язків.
- •1. «Візитна картка»
- •Опорний конспект.
- •1. «Візитна картка»
- •3. Природні умови і природні ресурси
- •4. Населення
- •5. Промисловість
- •6. Сільське господарство
- •7. Транспорт та зовнішньоекономічні зв'язки Франції
- •1. «Візитна картка»
- •2. Економіко-географічна характеристика країни
Опорний конспект.
Тема. Країни Європи.
План.
Загальна характеристика регіону, його склад. Населення, міста.
2. Характеристика господарства країн та значення інтеграційних процесів у його формуванні.
1. Загальна характеристика регіону, його склад. Населення, міста.
Виписати у зошит.
Площу території регіону.
Користуючись картами атласа, наведіть приклади європейських монархій та республік, унітарних та федеративних держав.
Міжнародні організації та субрегіони Європи.
Визначте головні особливості природних умов Європи.
Кількість, густота населення, міські агломерації, національний та релігійний склад.
Економіко-географічне положення регіону
Європа займає західну частину Євразії, її площа — 10,8 млн км2. Це порівняно невеликий регіон нашої планети, але на її території повністю або частково розмістилися близько 50 країн. Найбільша країна за площею (без урахування Росії) — Україна (603,7 тис. км2), найменша — Ватикан (0,44 км2). Близько чверті європейської площі припадає на півострови — Кольський, Скандинавський, Піренейський, Апеннінський та ін.
Особливості ЕГП країн Європи визначаються двома головними ознаками:
за порівняно невеликих розмірів території цих країн безпосередньо межують між собою або розподілені невеликими відстанями. До того ж їх кордони проходять переважно такими природними межами, які не створюють перешкод для транспортних зв'язків;
приморським положенням більшості країн. Економічний розвиток багатьох країн з давніх часів пов'язаний із морем.
Політична карта регіону
Політична карта Європи формувалася впродовж тривалого часу. Лише протягом XX ст. суттєві зміни відбувалися тричі: після Першої та Другої світових війн та за останнє десятиріччя (об'єднання Німеччини, розпад СРСР, Югославії, Чехословаччини, зміна суспільного ладу в країнах Центральної та Східної Європи). Форми правління і державний устрій країн поступово змінювалися.
Нині країни Європи за формою державного правління — це монархії і республіки. Найдавнішою республікою є Сан-Маріно (з 301 р.). Андорра перебуває під протекторатом Іспанії та Франції. Ґібралтар є заморською територією Великої Британії та єдиним колоніальним володінням в Європі.
Історичні та географічні чинники сприяли формуванню в Європі потужних інтеграційних об'єднань, політичного, економічного, фінансового характеру, серед яких найбільш впливовими є:
Рада Європи (РЄ) — перша європейська міжурядова організація, створена після Другої світової війни (1949 р.);
Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ); Північноатлантичний альянс (НАТО); Європейський Союз (ЄС);
Європейський банк реконструкції та розвитку (Євробанк, ЄБРР) — міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв'язки.
За географічним розташуванням та з історичного погляду Європу поділяють на субрегіони: Західну Європу, Центральну і Східну Європу.
Природні умови і ресурси
Країни Європи мають досить сприятливі умови для господарського розвитку: вдале поєднання рівнинного та гірського рельєфу, кліматичних умов, переважно родючих ґрунтів та ресурсів прісної води.
У рельєфі Європи переважають низовини й височини, гори займають менше ніж п'яту частину території. Основна частина Європи перебуває в межах помірних широт. Тільки крайні північні й південні її області розташовані в субарктичному й субтропічному поясах. Найбільш сприятливі умови для розвитку сільського господарства — у західній частині Європи. Найкраще забезпечені земельними ресурсами країни Східної Європи. Лісистість Європи трохи вища за середньосвітову, що оцінюється в 30 %. Більшість лісових багатств Європи зосереджені в Росії й Північній Європі, а максимальний показник — у Фінляндії, де ліси займають 77 % території.
У Європі простежується закономірне зменшення річкового стоку із заходу на схід і з півночі на південь. До країн, добре забезпечених водними ресурсами, можна віднести Швецію, Фінляндію, Велику Британію, Росію. Найбільші річки Європи судноплавні, деякі з'єднані каналами. Загалом забезпеченість водними ресурсами в Європі є високою, хоча проблема чистої прісної води в деяких країнах постає досить гостро.
Мінеральні ресурси Європи різноманітні, однак значною мірою виснажені, особливо в західній частині, для економіки регіону власних запасів недостатньо. Із паливних корисних копалин найістотніші запаси вугілля. Найбільші запаси нафти в Росії, Великій Британії й Норвегії, природного газу — у Росії, Норвегії й Нідерландах. Велике значення мають родовища залізних руд: Курська магнітна аномалія, Криворізький і Лотаринзький басейни, а також Нікопольський басейн марганцевих руд.
Населення
Європу населяє 729 млн мешканців (11 % світового населення — 01.07.2008 р.). Для більшості країн Європи характерним є перший тип відтворення населення. Природний приріст у ряді країн від'ємний. Загалом для Європи характерна депопуляція на рівні 0,04 % та «старіння нації». У віковій структурі населення близько 20 % від усього населення складають діти віком 15 та менше років, працездатне населення — 65 %, віком 65 років та більше — 15 %.
Європа є густонаселеним та найбільш урбанізованим регіоном світу. Густота населення (без Росії) — 97 осіб/км2 (майже у 2 рази перевищує середньосвітову), найбільша (200-370 осіб/км2) — у Нідерландах, Бельгії, Великій Британії та Німеччині, найменша (3-15 осіб/км2) — в Ісландії, Норвегії та Фінляндії.
У містах мешкає близько 75 % населення; найбільші міські аґломерації: Лондон, Москва, Париж, Рурштадт (Німеччина), Санкт- Петербурґ, Стамбул. Найбільші міста (з населенням більш 1,5 млн): Афіни, Барселона, Берлін, Бірмінґем, Бухарест, Будапешт, Відень, Варшава, Гамбурґ, Київ, Лісабон, Лондон, Мадрід, Манчестер, Мілан, Москва, Париж, Рим, Санкт-Петербурґ, Стамбул.
Етнічна карта регіону формувалася протягом тисячоліть. Поряд з однонаціональними країнами (Польща, Італія) в Європі чимало багатонаціональних держав (Велика Британія, Швейцарія, Україна, Росія тощо). Більшість народів відносять до індоєвропейської мовної сім'ї. Панівною релігією є християнство.
Останніми десятиріччями Європа перетворилася у світовий центр трудової імміграції. Тут нараховується близько 15-17 млн іноземних працівників та членів їх родин. У країнах, що приймають значну кількість трудових мігрантів, виникає низка проблем, пов'язаних із етнічними та соціальними розбіжностями.
