Класи неорганічних сполук

Теоретичні зауваження

Усі неорганічні речовини поділяють на дві групи:

прості	складні
Сірка (S); залізо (Fe)	Вуглекислий газ (CО2), крейда (СаСО3)

Прості речовини – речовини, молекули яких містять атоми одного хімічного елемента, наприклад – кисень (О₂), водень (Н₂), золото (Аu), мідь (Cu).

Складні речовини – це речовини, молекули яких містять атоми різних хімічних елементів, наприклад, вода (Н₂О), оксид кальцію (СаО), сірчана (сульфатна) кислота (Н₂SО₄).

Прості речовини поділяють на метали та неметали.

Складні речовини поділяють на 4 класи:

Оксиди	основи (гідроксиди)	кислоти	солі
CuО, СО, СаО, MgО	NaOH, Fe(OH)2, Cu(OH)2, Al(OH)3	HCl, HNO3, Н2SО4	Na2SО4, NaCl, СаСО3

Оксиди

Оксиди – це сполуки, молекули яких складаються з двох елементів, один із яких кисень (оксиген).

Класифікація оксидів:

несолетвірні	основні	кислотні	амфотерні
N2O, NO, CO	Na2O, CaO, MgO	SO3, CO2, P2O5, Mn2O7	ZnO, Al2O3, ТіO2

Основні оксиди – це оксиди усіх металів у ступенях окиснення +1, +2, рідше +3.

Основні оксиди прямо чи непрямо утворюють відповідні основи:

CaO + H₂O → Ca(OH)₂; Na₂O + H₂O → 2NaOH;

MgO + 2HCl → MgCl₂ + H₂O; MgCl₂ + 2NaOH → Mg(OH)₂ + 2NaCl.

Основні оксиди лужних і лужноземельних металів взаємодіють з водою:

BaO + H₂O → Ba(OH)₂; Li₂O + H₂O → 2LiOH

Основні оксиди інших металів з водою не реагують: MgO + H₂O ≠

Основні оксиди реагують з кислотами та кислотними оксидами:

MgO + H₂SO₄ → MgSO₄ + H₂O; BaO + CO₂ → BaCO₃;

Кислотні оксиди – це оксиди неметалів (SO₃, SiO₂, P₂O₅), а також металів в вищих ступенях окиснення (Mn₂O₇, CrO₃). Кислотні оксиди прямо чи непрямо утворюють відповідні кислоти: SO₃ + H₂O → H₂SO₄; Mn₂O₇ + H₂O → 2HMnO₄

SiO₂ + 2NaOH → Na₂SiO₃ + H₂O; Na₂SiO₃ + 2HCl → H₂SiO₃ + 2NaCl.

Деякі кислотні оксиди взаємодіють із водою з утворенням кислот:

CrO₃ + H₂O → H₂CrO₄; Cl₂O₇ + H₂O → 2HClO₄;

Деякі кислотні оксиди не взаємодіють із водою: SiO₂ + H₂O ≠ ; MoO₃ + H₂O ≠ .

Амфотерні оксиди мають подвійну природу та взаємодіють як із кислотами та кислотними оксидами так і з луґами та основними оксидами:

ZnO + H₂SO₄ → ZnSO₄ + H₂O; ZnO + P₂O₅ → Zn(PO₃)₂;

ZnO + 2NaOH → Na₂ZnO₂ + H₂O; ZnO + BaO → BaZnO₂.

Гідроксиди металів

Гідроксиди металів – це складні речовини, у молекулах яких атом металу пов’язаний із гідроксильними групами (Ме(ОН)_n). Наприклад, NaOH – гідроксид натрію або натрій гідроксид, Cа(OH)₂ – гідроксид кальцію або кальцій гідроксид Fe(OH)₃ – гідроксид заліза (ІІІ) або ферум (ІІІ) гідроксид.

У процесі електролітичної дисоціації гідроксид металу розпадається з утворенням аніонів ОН^– та катіонів металу Меⁿ⁺:

NaOH ↔ Na⁺ + ОН^–

Класифікація основ (гідроксидів):

Стосовно до води основи поділяють на добре розчинні (або луги: LiОН, NaОН, KОН, Ba(OH)₂) та малорозчинні: Mg(OH)₂, Fe(OH)₃, Al(OH)₃ тощо.

Хімічні властивості основ:

1. Всі основи взаємодіють з кислотами та кислотними оксидами утворюючи сіль та воду (реакція нейтралізації).

Гідроксиди лужних металів (луґи) взаємодіють із солями з утворенням інших гідроксидів та інших солей.

При нагріванні нерозчинні гідроксиди розпадаються на оксид і воду.

Амфотерні гідроксиди взаємодіють з кислотами й з іншими гідроксидами.