11. Політична поведінка. Позаінституційні форми політичної поведінки.

Пол. поведінка. Поза інституційні форми ПП. Психологічні характеристики поведінки людини в натовпі. ПП – це форма будь-якої реакції людини на імпульси, що йдуть від пол. сист., вияв того що відбувається в пол. і як це відбувається. Типи: 1. Організована (партії, організації); 2. У стихійних формах (мітинги, бунти, непокора). М. Вебер від ступеня участі людей у здійсненні влади: пол. за випадком, пол. за сумісництвом і пол. за професією. Поляки: відкритий (пол. дія) особа виконувати такі пол. ролі: 1) звичайний член сусп., громадянин із незначним пол. впливом, незначною активністю та інтересом до пол.; 2) член гром. орг., сусп. руху (гром.); 3) член суто пол. організації цілеспрямовано бере участь у пол. житті; 4) гром., пол. діяч; 5) професійний політик; 6) пол. лідер – загальновизнаний пол. діяч, керівник руху. Закрита: 1) виключеність з пол. відносин, зумовлена низьким рівнем розвитку особи або сусп. розвитку взагалі; 2) пол. виключеність як результат заорганізованості пол. сист., розчарування в пол. інститутах; 3) пол. апатія - неприйняття пол. сист; 4) пол. бойкот - вияв активної ворожості до пол. сист. та її інститутів. Відчуженість, полягає в зосередженні зусиль індивіда на розв'язанні проблем особистого життя та їх відриві і протиставленні життю сусп. й пол. Основні групи: лідери – очолюють організації і рухи; послідовники – підтримують висунуті лідерами цілі як такі, що відповідають їхнім інтересам; активісти – є посередниками, організують учасників пол. руху, постачають лідерам інформацію про його розвиток; лідери думки –інтелектуальний вплив. Натовп виникає на основі фізичної взаємодії, коли люди затримуються на одному місці через якісь зовнішні обставини. Риси: скупчення на обмеженому просторі; відносна тривалість спільного перебування на одному місці; відсутність контролю над взаємодіями. Зараження – це швидка передача почуттів між індивідами які формують натовп. Властивостей: статистичністъ — не є цілісним творенням, який відрізнявся б від елементів, з якої вона складається; стохастичність, випадковість, невпорядкованість відносин поміж людьми, її межі розмиті, а склад непостійний, змінюваний; ситуативність — характер дій визначається місцем, часом, приводом утворення, видом її діяльності чи спілкування; різноманітність складу, міжгрупова природа; аморфність — відсутність внутрішньої організації, структури; анонімність — членам маси не цікаві індивідуальні властивості, особистісні якості один одного.

12. Порівняльна характеристика парламентів країн Західної Європи.

Порівняльна характеристика парламентів країн Західної Європи. Парламент (Шаповал)– це виборні та колегіальні вищі органи держ. влади, які функціонують в умовах дем. упр. і мають свої головні повноваження у сфері законотворчості. Австрія – національна рада; Бельгія – фолькетінг; Нідерланди – генеральні штати; Іспанія – генеральні кортеси; Норвегія – сторкінг (трактують як двопалатний); Німеччнна – бундестаг (складається з урядів земель); Португалія – асамблея республіки; Фінляндія – едускунта; Швейцарія – національна асамблея; Швеція – рікстах. Однопалатні (унікамеральні): Данія, Греція, Норвегія, Португалія, Фінляндія, Швеція. Двопалатні (бікамеральні): всі решта країн. В Норвегії номер парламенту визначається кожного року. Цього року має № 153. Депутатів нижніх палат обирають на загальних, вільних, прямих виборах. В Греції (200-300), Іспанії (300-400), Португалії (230-250) існує система визначення максимальної кількості депутатів. Здійснюється за допомогою перепису населення (який здійснюється кожні 10, 20 р). В Ірландії на одного депутата має припадати від 20 до 30 тис. виборців. Вимоги щодо депутатів:гром. країни, віковий ценз, в Данії не може бути депутатом той хто отримує соц. допомогу, в Норвегії кандидат має проживати не менше 10 років, заборона для держ. службовців, заборона імперативного мандату, депутатська недоторканість, правило ідемнітету (дії пов’язані з виконанням депутатських повноважень), привілеї депутатам, зарплата, відтермінування від військової служби, вільний проїзд (крім таксі), безплатний закордонний паспорт, гарантія держ щодо повернення тої роботи, яку він займав до депутатства. Бельгія – голова парламенту на кожну сесію. Швейцарія – голова парламенту на один рік. Австрія – президент національної ради. СК – спікер. Правила спікера. Швеція – тальман (має багато повноважень президента). Верхні палати відрізняються від нижніх палат за багатьма параметрами: вибори до палат, депутати верхніх палат мають більший віковий ценз, термін повноважень більший, менш чисельні, нижні палати мають менші повноваження, верхні палати уповільнюють (гальмують) законодавчий процес; = стримання радикалізму; сприяє компромісу. Трьохпалатний парламент був в ПАР (політика апартеїду).Шестипалатний парламент був у Югославії.