- •Основні етапи розвитку політичної науки. Структура політології як навчальної дисципліни.
- •Суть та принципи порівняльного аналізу.
- •Політичний менеджмент: поняття і функції.
- •Предмет, закони та категорії політичної науки. Основні підходи до визначення предмету політології.
- •Процеси демократизації в Україні: перспективи розвитку.
- •Політична соціалізація особи.
- •Суть та природа політики, її специфіка.
- •Політична стабільність: критерії та чинники. Механізми стабілізації українського суспільства.
- •Проблеми держави в консерватизмі та лібералізмі.
- •Прикладна політологія: предмет, методи та сфери застосування.
- •Політична поведінка. Позаінституційні форми політичної поведінки.
- •Порівняльна характеристика парламентів країн Західної Європи.
- •Конституювання та розвиток політичної науки в Україні на сучасному етапі.
- •Політична участь: суть, види, форми реалізації.
- •Порівняльний аналіз основних теорії міжнародних відносин (реалізм, ідеалізм, неореалізм, неомарксизм, неоідеалізм).
- •Політична антропологія.
- •Форми державного правління.
- •Сучасні теорії демократії.
- •Співвідношення політики і моралі: основні підходи до вирішення проблеми.
- •Типологія коаліційних урядів. Основні моделі коаліційної поведінки.
- •Плюралізм політико-правових ідей у Європі хіх ст.
- •Політична гносеологія.
- •Правова держава. Розвиток теорії правової держави.
- •Порівняльна характеристика урядів країн Західної Європи.
- •Політична онтологія.
- •Форми державного устрою. Організація державної влади в Україні.
- •Політико-правові та етичні ідеї у Німеччині кінця хvііі - поч. Хіх ст.
- •Політична праксеологія.
- •Місцеве самоврядування: суть, принципи, основні теорії.
- •Політична доктрина анархізму.
- •Предмет та принципи етнополітики.
- •Історичні типи демократії, їх особливості.
- •Політичні рішення: сутність, етапи та способи прийняття.
- •Теорія груп інтересів. Групи інтересів та групи тиску: ознаки, типи, функції у політичному процесі.
- •Політичні режими: суть, типи.
- •Політичні доктрини фемінізму і неофемінізму.
- •Політична влада. Суть, форми, принципи реалізації. Ресурси політичної влади.
- •Український консерватизм.
- •Взаємозв’язок та співвідношення внутрішньої, зовнішньої та міжнародної політики.
- •Суть, зміст, структурні елементи соціального управління.
- •Теорії раціонального вибору та ігор.
- •Політична думка України хvііі ст..
- •Політична система: суть, структура та механізми функціонування.
- •Класичні та сучасні теорії еліт. Принципи та канали рекрутування політичних еліт.
- •Український націоналізм (м. Міхновський, д. Донцов, м. Сціборський).
- •Легітимність політичної влади, її основні ознаки.
- •Політична культура: суть, структура, функції, типи. Політичні субкультури.
- •Політична думка України доби визвольних змагань 1917-1921 рр.
- •Основні принципи та методи політології.
- •Політичні партії: причини виникнення, етапи розвитку. Виникнення політичних партій в Україні.
- •Логіка розвитку політичних доктрин у хх ст.
- •Зміст основних концепцій політичної влади.
- •Політична свідомість: суть, структура, рівні.
- •Політична доктрина соціал-демократії.
- •Розвиток теорії політичної системи (т. Парсонс, г. Алмонд, д. Істон, к. Дойч).
- •Зовнішня політика: функції, типи, особливості аналізу.
- •Політичні вчення Середньовіччя.
- •Політична модернізація: суть та основні моделі.
- •Поняття політичної еліти, її структура та функції. Типи політичних еліт.
- •Проблеми раціоналізму у політичних теоріях Нового часу.
- •Політичний процес: суть та закономірності розвитку.
- •Політичні вчення європейського просвітництва.
- •Партійні коаліції: основні теорії, механізми та принципи формування.
- •Типологія політичних систем. Політична система сучасної України.
- •Політичні вчення античності та їх вплив на політичний розвиток європейської політичної думки.
- •Політичні технології та їх функції у політичному процесі. Лобізм як політична технологія.
- •Зміст поняття «демократія». Принципи демократії, їх взаємозв’язок. Парадокси демократії.
- •Політичне прогнозування: суть, основні теорії.
- •Політичні вчення епохи Відродження та Реформації.
- •Основні моделі переходу до демократії.
- •Партійні системи: суть, типологія. Особливості формування партійної системи в Україні, її ознаки.
- •Проблема людини і держави в політичних теоріях Нового часу.
- •Демократичні цінності: їх характеристика.
- •Ознаки та функції політичних партій.
- •Геополітика: предмет та принципи аналізу. Геополітичні доктрини. Україна в сучасному геополітичному просторі.
- •Типи виборчих систем: порівняльна характеристика.
- •Політична психологія.
- •Політична опозиція: особливості функціонування у різних політичних режимах.
- •Біхевіоризм та пост біхевіоризм у розвитку політичної науки.
- •Політичні вчення Стародавнього Сходу.
- •Держава як політична організація суспільства: ознаки та функції. Основні теорії походження держави.
- •Політичний імідж: суть, типи, технологічні аспекти реалізації в політичному процесі України.
- •Виборча система України на сучасному етапі.
- •Політична діяльність: суть, структура, детермінанти. Типологія політичної діяльності.
- •Теорія природних прав та суспільної угоди, її значення для сучасних політичних доктрин.
- •Типологія політичних партій.
- •7.1. Влада як явище суспільного життя
- •Національний інтерес: природа, структура, місце в зовнішній та міжнародній політиці.
- •Політична доктрина фашизму.
- •Громадянське суспільство: суть, структура, ознаки та перспективи розвитку в Україні.
- •Особливості формального та традиційного етапів розвитку політичних доктрин.
- •Характеристика політичного режиму в Україні на сучасному етапі.
- •Соціальні групи як суб’єкти політики.
- •Процес демократичного переходу, його основні фази. Консолідовані, перехідні, псевдодемократії.
- •Політична доктрина консерватизму та неоконсерватизму.
- •Політичні конфлікти: ознаки, типи, технології врегулювання.
- •Багатозначність поняття «бюрократія». Концепція формально-раціональної бюрократії Макса Вебера.
- •Електронний уряд: суть, основні компоненти.
- •Політичні доктрини комунізму: сутність та еволюція.
- •Політичний маркетинг.
- •Глобалізація: головні тенденції розвитку на межі хх-ххі ст.
- •Актори, суб’єкти та об’єкти політики.
- •Соціальна держава
- •Еволюція політичної доктрини популізму. Ознаки популізму у виборчих кампаніях України.
- •Політична людина. Основні форми політичної участі.
- •Соціальні групи і політика.
- •Синкретизм раціоналізму та ірраціоналізму в політичній доктрині н. Макіавеллі.
- •Соціо-політичні поділи та їх вплив на формування політичних систем.
- •Нація як суб’єкт політики. Основні підходи до з’ясування суті нації.
- •Політичні антитехнології. Політичне маніпулювання.
- •Політична доктрина лібералізму. Особливість неолібералізму.
- •Еволюція неомарксизму у хх ст.
- •Політичні доктрини націоналізму.
- •Сутність, основні типи та алгоритми політичного аналізу.
- •Експертні методики в політичному аналізі.
Геополітика: предмет та принципи аналізу. Геополітичні доктрини. Україна в сучасному геополітичному просторі.
Геопол.: предмет та принципи аналізу. Геопол. доктрини. Геостратегія. Г - наука, яка розглядає вплив географ. чинників на внутрішню й особливо зовн. пол. держ. і націй, система знань про контроль над простором; розглядає простір з точки зору пол. (держави). Вивчає законморінсті в розвитку , нардів, культру, цивілізацій, релігій. Напрями: приписуюча (доктринально-нормативна), оціночно-концептуальна. 1. німецька школа Хаусхофера, 2. англо-американську школу (Макиндер, Спайкмен, Коен). Категорії: нац. інтерес, сила, народ. Премет: событий на глобальном, региональном, субрегиональном и внутригосударственном уровнях, отражающих интересы государств. Челлен: доктрина, що розглядає держ. як геогр. організм або просторовий феномен. Сист. знань про контроль над простором. Трансформуватися у напрямку від великих утворень (континентів, держав) до людини французька школа (ла Блаш) критикував Ратцеля за його географічний детермінізм і пропонував натомість важливий для сучасної геополітики принцип “посибілізму” - “простір” лише надає людині можливості для побудови тієї чи іншої геопол. конфігурації. Реалізація геопол. можливостей залежить від волі людей. Фуше: кордон є “штучним”, він відображає співвідношення конкретних сил на даний момент. Кордони не є тільки міждержавним явищем; всередині самої держави пролягає величезна кількість кордонів між регіонами, соц. і культ. групами. Відкидає проблематику “геопол. потуги”, сприймаючи її як тоталітарну. Розглядають проблему геопол. конфліктів, які можна розглядати як зіткнення саме соц. інтересів. Націлена на: 1) відкриття в багатоманітності геогр. даних певних пол. можливостей; 2) з’ясування таких комбінацій цих даних, які дозволили б своєрідно „заземлити” деякі сусп. запити і проблеми у спосіб надання їм чітких тер. контурів; 3) пропозицію вирішення таких проблем у формах просторового дизайну, які або пронизані відносинами. Перетворення будь-якого фактора на геопол., який може забезпечити перетворення геогр. об’єкта на певну привабливу пол. програму, надавши простору якості „ставки” (Р. Арон). Геостратегія - сукупність методів цілеспрямованого впливу на ввесь світ, військові аспекти геопол аналізу. Укр. самостійно, на основі нац. інтересу, визначає стратегію свого зовнішньополітичного курсу, відносини з близькими і далекими державами, з міжнародними структурами, забезпечуючи собі належне місце у світовому співтоваристві. У січні 1993 p. визнали 132 держави світу. Бжезінський: створила можливість для самої Росії — як держави і нації — стати нарешті демократичною. Формує свій військовий потенціал у межах мінімуму, необхідного лише для оборонних цілей.
Типи виборчих систем: порівняльна характеристика.
Типи виборчих систем: порівняльна характеристика. Мажоритарна: переможцем на виборах вважається той кандидат, який набрав більшість голосів. Більшість: Абсолютна переможць 50% + 1. У 2 турі переможцем є той, хто набрав відносну більшість голосів, більше, ніж його суперник. Відносної перемагає той, який отримав більше голосів, ніж решта кандидатів, кожен окремо. При одномандатних округах територія країни поділяється на таку кількість виборчих округів, що збігається з числом членів парламенту, яких обирають. Округу = депутат. При багатомандатних кількість виборчих округів = адмін.-тер. одиниць країни. В кожному окрузі обирають кількох депутатів, а виборці в різних країнах мають або один голос, або декілька. Різновидом є преференційна сист: виборець виводить рейтинг усіх кандидатів. (США, Канаді, ВБ, Франції). Пропорційна: місця в парламенті отримуються партіями або виборчими блоками пропорційно кількості поданих за них голосів. Виборці голосують за пол. партії чи виборчі блоки і меншою мірою орієнтуються на конкретну особистість. Одного разу виборець обирає партію чи виборчий блок, які попередньо визначають список своїх кандидатів, іншого - зазначає, кого саме із запропонованих ними кандидатів він обирає (преференційний принцип). Вибори проводяться або в одному загальнодержавному окрузі, або в багатомандатних округах. Найчастіше це багатомандатні = адмін. поділ. Кількість мандатів від кожного округу визначається залежно від співвідношення кількості населення округу до загальної кількості населення або виборців країни. Виборча квота - найменше число голосів, яке необхідне для обрання одного депутата, діленням загальної кількості поданих у даному окрузі голосів на кількість мандатів, які розподіляються. Розподіл мандатів між партіями проводиться діленням отриманих ними голосів на квоту. Скільки разів квота вкладається в кількість отриманих партією голосів, стільки мандатів. Сприяє багатопартійності (Австрії, Бельгії, Данії, Італії, Норвегії, Швеції). Змішана: одна частина парламенту обирається за мажор. сист., інша - за пропорційною. Виборець отримує 2 бюлетені, одним голосує за особу, а іншим - за партію. Характерним прикладом змішаної виборчої системи є виборча система ФРН, де одна половина депутатів Бундестагу (нижньої палати парламенту) обирається за МС, а друга - за ПС згідно зі списками кандидатів, які пропонуються партіями.