74. Політичне прогнозування: суть, основні теорії.

Політичне прогнозування: суть, основні теорії. Пол. прог. — наукове дослідження (передбачення) перспектив конкретного пол. суб'єкта, пол. ситуації та пол. процесу загалом. ПП як наукове дослідження конкретних перспектив пол. ситуації і як практику вироблення прогнозів. Прогноз є науково обґрунтованим судженням про можливі стани об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його забезпечення. Форми прогнозу: знання про невідомі на момент прогнозування властивості об'єктів реальної дійсності; знання про властивості не існуючих на момент прогнозування об'єктів. Аспекти: 1) пророкує, описує можливі, бажані або небажані перспективи, стани, рішення; 2) передбачає певне рішення завдяки усвідомленню стану проблеми, використанню інформації про можливі результати цілеспрямованої діяльності.На цій підставі у проблемі прогнозування виділяють два аспекти: теоретико-пізнавальний і управлінський (пов'язаний з можливістю прийняття на основі прогностичного знання певного рішення). Прогноз необхідний для уникнення небажаних результатів розвитку подій, забезпечення перебігу їх у бажаному напрямі. Типи: пошукові(засобом екстраполяції, котрий дає змогу спостерігати тенденції за умовного абстрагування від рішень; Мета його полягає у виявленні й уточненні перспективних проблем, що підлягають вирішенню засобами пол. управління); нормативні(передбачити способи і час, необхідні для досягнення заздалегідь заданих норм, ідеалів, стимулів, мети). Типи: оперативні (поточні); короткострокові; середньострокові; довгострокові; стратегічні прогнози. Прогностична валідність — якісна характеристика точності передбачення подій. Прогностика - це теорія прогнозування, наука про закономірності, принципи і способи прогнозування. Зміст методологічні основи, гносеологія і логіка прогностичних досліджень, вивчення особливостей прогнозування у різних сферах, вивчення принципів оптимального підбору методів прогнозування, розробка способів оцінки достовірності прогнозів, вивчення принципів використання для розробки прогнозів висновків теорії ймовірності, теорії ігор, дослідження операцій, теорії прийняття рішень. Дослідження цих проблем із врахуванням специфіки пол. сфери сусп. життя є предметом пол. прогностики. Пол. прогностика - це наука про закономірності, принципи і способи політичного прогнозування, це теорія прогнозування політичних процесів і політичного розвитку. Суб'єктами: спеціалізовані органи держ. упр., пол. партії та громадсько-пол. об'єднання громадян, наукові установи, окремі особи, які здійснюють розробку прогнозів. Об'єктами: пол. система та всі її компоненти. Базовою змінною в ПП є політична подія.

75. Політичні вчення епохи Відродження та Реформації.

Політичні вчення епохи Відродження та Реформації. Макіавеллі: протиставив теологічному розумінню державної влади юридичний світогляд. Сила - основою права. Держава - загальний пол. стан сусп. Людина втілює в собі злобність, агресивність, властолюбство, жадобу, брехливість. Необхідність приборкання цих її рис і покликала до життя державу. Відстоюючи пріоритет світської влади, гостро критикував духовенство, а дворянство закликав знищити зовсім. Ідеал держ. устрою — сильна, жорстко централізована республіка, де владарюють представники народу, молодої буржуазії та виборний глава держ., який, враховуючи негативні якості людини, повинен бути «лисом, щоб бачити гадів, і левом, щоб нищити вовків». Для об'єднання сусп. правитель може використовувати будь-які засоби («мета виправдовує засоби»), навіть аморальність, нечесність, жорстокість, демагогію. Лише тоді республіка буде могутньою, виправдає своє призначення, коли правитель, відкинувши закони й принципи моралі, встановить правову авторитарну диктатуру «великого перетворювача». Держава— вищий вияв людського духу, а служіння державі — зміст, мета і щастя людини.Сповідуючи і деякі гуманістичні ідеї, вказував на полярність інтересів бідних і багатих, демократичне міське самоврядування. Сильна республіка, яка гарантує своїм громадянам. Свобода і рівність здатні розвивати здібності особистості, втілювати у ній любов до загального блага і гром. чесноти. Мюнцер, Лютер: вимоги свободи мислення, переконання, совісті, рівності мирян і духовенства. Заперечував тезу про свободу волі, протиставляючи її власному гаслу про рабство волі. Роттердамський: освічена і гуманна монархічна влада, свобода духу, самоврядні міські громади, здоровий глузд, стриманість, миролюбність, простота. Мор, Кампанелла, Кальвін Нова форма церковної організації, а проголошену його попередником свободу совісті звів до рівня свободи від католицизму. Виходячи з ідеї народного суверенітету і договірного походження влади, обґрунтували право на опір народів тиранам, право міських магістратів на відсіч монарху-тирану.Доктрину суверенітету використовували і для захисту королівського абсолютизму. Боден: сусп. формується під впливом природного середовища, а держава — кровногосподарських союзів, тобто сімей. Вчення про суверенітет, який не може бути «змішаним», належить або королю, або аристократії, або народу. Це вільна від підпорядкування законам влада над громадянами і підданими. Суверен-монарх не підлягає законам, які видає сам. Зобов'язаний поважати божественні, природні закони, дотримуватись недоторканності приватної власності. Демократія - ненависна, але й тиранію він не приймав, визнаючи право народу на опір тиранові аж до його вбивства. Майнова нерівність людей таїть у собі загрозу держ. переворотів, яким монарх-суверен повинен запобігати.