67. Політичний процес: суть та закономірності розвитку.

Пол. процес: суть та закономірності розвитку. Поняття з’явилося разом із словом «політика» в історії пол думки. Підходи до розуміння ПП: –функціональна характеристика пол. сист охоплює всю сукупність дій, що відбуваються в пол сист і спрямоване на її зміну. –сукупність діяльності пол акторів, не береться до уваги вся сит, а окремі особи, що діють. –процес прийняття пол рішень. Найбільш популярний,бо рішення – це кінцева мета політики і вся пол зводиться до прийняття рішень. Дискурсивно-комунікативний підхід (Хабермас, Апель): пол сист є підсистема соц. процесу і є одним із видів. ПП – взаємодія спрямована на досягнення пол інтересів і цінностей, люди домовляються, формується життєва картина світу – накладання цих картин. Хабермас: демокр має бути обмежена, домовленості про правила гри. Структурний (Істон, Парсонс): це перетворення вимог та підтримки в рішення. Зміна одного елемента веде до зміни сист. Голдмен: сист скл не з інститутів, а акторів їх взаємодія є суттю ПП. Синергетика: Прігожин: ПП-це сукупність випадковостей зміни пол сист. Точка біфуркації – перед сит відкривається альтернативи розвитку, вибір залежить віл випадковості. Феноменологія (Хелд): пошук домовленостей про засоби досягнення цілей (форми держ, режим). П подія — конкретна, відносно обмежена взаємодія груп людей з пол. владою з метою впливу на неї задля задоволення власних вимог і побажань. П обставини — умови пол. функціонування і розвитку сусп., які виражаються у співвідношеннях пол. сил щодо оволодіння, утримання й використання пол. влади.Структура: формування цілей і завдань пол. інститутів; конституювання та утворення пол. інститутів і орг; ухвалення та виконання пол. рішень;• підтримка функціонування пол. інститутів і орг; контроль за функціонуванням і спрямуванням розвитку пол інститутів.

68. Політичні вчення європейського просвітництва.

Політичні вчення європейського просвітництва. Гоббс, Локк: Людина — не сусп.-пол. істота, а егоїстична тварина. Рівна від природи, вона отримує «право на все», яке в умовах суцільного егоїзму, честолюбства перетворюється на «право ні на що», на війну всіх проти всіх. Для формування стану «людина людині бог» виникає штучна інституція —держава, яка відбирає в індивідів природні права, окрім права на фізичне життя. Влада суверена-монарха не підлягає контролю — над законом. Держава — це і є сусп., а сусп. — і є держава, які підносяться над людиною. Держава (Локк), виникла не внаслідок «війни всіх проти всіх», а з первісного миру і злагоди серед рівних і вільних людей для забезпечення цих природних, невідчужуваних прав і захисту приватної власності. Формою держав ─ конституційна монархія. Поділ влад на закон, вик (судову) та союзну (займається зовн пол.) Монтеск'є завдання держави — забезпечити людині пол. свободи і гром. свободи. Гілки влади — закон, виконавчої та судової. Двопалатний парламент.Найбільший вплив на правову систему конкретної країни («дух її законів») справляє клімат. три справедливі (правильні) форми — демократію, аристократію і монархію та одну несправедливу (неправильну) — деспотію. Руссо спочатку всі люди жили в природному стані, й гром. сусп не існувало. Основою соц. нерівності стала приватна власність, а це призвело до загибелі початкової рівності й появи гром. нерівності. Кант мета людства — розвиток і здійснення свободи, громадянської рівності й справедливості, створення гром. сусп. Мета держави — торжество ідеї права. Держава має бути правовою, де влада належить суверенному народу, але пол прав у ній позбавлені «пасивні» громадяни (жінки» слуги, наймані робітники, підмайстри, матроси). Гегель розмежування понять “громадянське суспільство (сукупність економічних відносин) і держава”, що є основою гром. сусп. й розв’язує суперечності між його членами. Народ, який не створив власної держави, є позаісторичною людністю. Необхідна передумова її виникнення — зародження «народного духу». Д. не може бути засобом служіння гром і сусп, бо вона є засобом панування, найвищою з усіх цілей. Її авторитет має безумовний божественний характер. Сутність держ — суверенітет, поділений між монархом і народом.