55. Політичні партії: причини виникнення, етапи розвитку. Виникнення політичних партій в Україні.

Пол партії: причина винекнення та етапи розвитку. Винекнення пол. партій в Україні. Щодо тлумачення поняття “пол. партія” серед політологів немає одностайності, що зумовлено складністю та багатоманітністю партій як об'єкта дослідження, різними підходами до вирішення цієї проблеми та різними традиціями нац.. пол. шкіл.. П п — організована група однодумців, яка виражає інтереси частини народу, класу, класів, соц. верстви, верств, намагається реалізувати їх завдяки здобуттю держ. влади або участі в ній. Кожна партія повинна мати: – ідеологію; – пол. платформу; – орг. структуру; – певні методи й засоби діяльності; – соц. базу; – електорат (виборців, які голосують за неї). Мета діяльності п п — здобути пол. владу в державі та реалізовувати свої програмні цілі — ек, пол, ідейно-теоретичні, моральні за допомогою законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Свої програмні цілі пол. партії проводять у життя через ідейно-пол, організаційну, пропагандистську, держ. (коли оволодівають держ. владою) діяльність, виробляючи стратегію й тактику своєї поведінки на різних історичних етапах розвитку і за різних пол. умов. Ознаки п п: – добровільність об’єднання; – певна тривалість існування в часі; – прагнення влади; – пошук народної підтримки. Причинами виникнення партій є необхідність захисту соц.-класових, нац., а нерідко й племінних, релігійних, регіональних інтересів, а також цілі, пов'язані з виборчою боротьбою. Різноманітними є способи виникнення партій. Свого часу Вебер в історії становлення партії вирізняв три етапи: аристократичне угруповання, пол. клуб, масова партія. Партії виростали з депутатських клубів і фракцій у парламенті, орієнтованих на інтереси різних кіл нової пол. та економічної еліти. Утворення партій, як і громадсько-пол. рухів, відбувається на установчих з'їздах або конференціях. Усні заяви про появу нової гром.-пол. організації не вважаються достовірною інформацією. Нею є факт реєстрації партії державним органом — в Україні, наприклад, Міністерством юстиції.

56. Логіка розвитку політичних доктрин у хх ст.

Логіка розвитку пол. доктрин ХХст. Зростання ролі пол, її вплив на ек., ідеол., культ. Об’єктивно це пояснюється розвитком індустріального сусп., демократизацією гром. життя, ускладненням сусп. структур, посиленням пол. активності народу. На поч. ХХ ст. у світі виникла нова пол. реальність, пов’язана з оформленням масових пол. партій, які борються за владу і вплив на виборців; розвитком нових ЗМІ, здатних значною мірою впливати на гром. свідомість мас; потребою перебудови традиційної конфігурації відносин панування /підпорядкування у сусп. Кін. ХIХ ст. існуючі класичні пол. теорії стають неефективними. Усупереч критичному осмисленню реалії індустріально-ринкової цивілізації Марксом, більш виправданою в історичній перспективі виявилася парадигма лібералізму Токвіля. Соц. консенсус, а не конфлікт став основою капіталістичного розвитку. А мислителі, які по-новому подивилися на пол. й перейшли від аналізу формальної структури влади до досліджень її реальної організації, значною мірою визначили загальний напрямок пол. досліджень у ХХ ст. Теорія еліт. Моска, Парето: владного класу, диференціацію владних функцій, згідно з якою влада перебувала й повинна перебувати в руках меншості – еліти. Функціонування демократії є неможливим без організації та координації її розвитку з боку еліти. Вебера: Панування як влада, що дає право керувати одним і вимагає послуху від інших. Структура: 1. панівна меншість (еліта); 2. апарат управління (функціонери); 3. підпорядковані пануванню маси. Плебісцитарна демократії на чолі з вождем, який стоїть над усіма іншими центрами і силами влади. Демократична система, легітимізована через комбінацію кількох систем відносин панування/підкорення: проф. апарат керівництва (формально-раціональний засіб реалізації влади); плебісцитарний вождь (який визначає політичний курс, що здатний захопити маси); парламент (критично-контрольна інстанція традиційного типу). Теорія “зацікавлених груп” А.Бентлі. реальна роль пол. партій, пол. лідерства у пол. процесі, їхній вплив на діяльність держ. інститутів. Відбувається тиск громадських сил (інтересів) на уряд (владу) з метою змусити його підкоритися їхній волі. Доктрина технократії. Веблена: посиленням впливу на пол. науки і техніки. Влада в управляючих (менеджерів), радників, експертів. Влада технократів виходить не з інтересів сусп., а з досягнень науки в інтересах сусп. Світ кін. ХХ ст. дуже політизований.