51. Легітимність політичної влади, її основні ознаки.

Легітимність пол. влади. Основні ознаки легітимності. "Легітимний"="законний". Поняття легітимності й легітимізму виникли на початку XIX ст. у Франції, де вони виражали прагнення відновити владу короля як єдино законну, на відміну від влади узурпатора Наполеона. Легальність є формально-юридичною, а легітимність - соціокультурною характеристикою влади. Ознаки: 1) ліберально-демо позиція: легітимна влада - сформована в результаті дем. процедур; влада, встановлена насильницьким шляхом, не визнається легітимною. 2) пол реалізму: легітимна = здатна оволодіти складною ситуацією в країні, підтримувати в сусп. стабільність. А це означає, що встановлена незаконним шляхом, наприклад у результаті революції чи воєнного перевороту, влада внаслідок її ефективності з часом може бути визнана громадянами та світовим співтовариством правомірною, тобто стати легітимною. Ознаки падіння: Зростання міри примусу; Обмеження прав і свобод; Заборона пол. партій і незалежної преси; Зростання корумпованості всіх інститутів влади, зрощення з кримінальними структурами; Низька ек ефективність влади. Типи Вебером: 1. Традиційний (влади грунтується на авторитеті традицій і звичаїв). 2. Харизматичний (грунтується на вірі підвладних у незвичайні якості і здібності, винятковість правителя (харизматичного лідера); притаманний сусп. з невисоким рівнем розвитку демократії і пол культури його членів. 3. Раціонально-легальний (базується на переконанні підвладних у законності (легальності) й доцільності (раціональності) встановлених порядків та існуючої влади). Легітимність - визнання народом і пол силами правомірності, законності пол влади, її інструментів, механізмів діяльності, а також способів її обрання. Істон: ідеологічний тип - утвердженні й виправданні влади за допомогою ідеології, що вноситься в масову свідомість. Ідеологічна легітимність влади може бути класовою або етнічною. Структурна пов'язана з раціонально-легальною. Вона притаманна стабільним сусп., де заведений порядок формування владних структур став звичним. Персоналізована грунтується на довірі до конкретної керівної особи. Близька до харизматичної. Про міру легітимності можна судити по рівню примусу (насильства), необхідного для проведення тієї або іншої пол. в сусп., по кількісному і якісному аналізу спроб скидання правителів; по соц. напруженості; за результатами виборів; по масових демонстраціях, раптовим проявам підтримки або, навпаки, опозиції існуючому режиму.

52. Політична культура: суть, структура, функції, типи. Політичні субкультури.

Політична культура: суть, структура, функції, типи. Політичні субкультури. У XVIII ст. Гердера. Теорія ПК (на відміну від інституціонального аналізу) пояснила, чому однакові за формою органи держ. влади в різних країнах функціонують по-різному. Поєднує в собі об'єктивні соц.-нормативні компоненти свідомості та поведінки й суб’єктивні стани, що відбивають відчуття відповідності цих нормативів реальному життю. Структура: 1. рівень розвитку та співвідношення усталених правових, соц., моральних і псих. норм - регуляторів сусп. відносин; 2. когнітивні (інформаційні), емоційно-комунікативні та практичні (поведінкові) компоненти формування сусп. свідомості й засвоєння їх окремою особистістю та соц. групами. ПК - якісний параметр пол. життя сусп., що характеризує ступінь розвитку і співвідношення між правовими, соц. та псих. регуляторами функціонування пол. сфери сусп. Алмонд, Верба «Громадянська культура»: ПК - iнтернаціоналізацію пол. сист. через пізнання, почуття і судження її членів. Вона виступає як сукупність псих. орієнтацій людей по відношенню до пол. об'єктів. функції: гуманістична (людинотворча); пізнавальна (гносеологічна); інформаційна (трансляції соц. досвіду, яка забезпечує зв’язок пол. досягнень поколінь всіх часів); комунікативна; нормативно-регулююча (управлінська), яка засіб соц. контролю за поведінкою; прогностичну (вплив на динаміку пол. життя, спрямування процесу). Класифікація: Патріархальний: сусп. з несформованою пол. сист., де відсутні спеціалізовані пол. ролі та інтерес громадян до пол., а їх орієнтації невіддільні від релігійних і соц. (відсталі племена). Підданський: пасивне ставлення до пол. сист: особа в дусі підданської культури шанує авторитет уряду, пасивна в пол. житті (феодальне сусп.). Активістський: чітка орієнтацією індивідів на активну роль у пол. сист., незалежно від позитивного чи негативного ставлення до її елементів або сист. загалом. За тер.-нац. ознакою – нац. тип. Навіть у культурі відносно чистого й нац. типу внутрішні пол. цінності, настанови — неоднорідні, пол. субкультура - сукупність особливостей ПК певної соц. групи, які відрізняють цю ПК від культури іншої групи людей. Породжують фрагментарну ПК, яка спричиняє нестабільність у сусп., неповагу до загальнолюдських, загальнонац. цінностей, інтересів та ідеалів. Через соц. різнорідність сусп. можуть стати джерелом дестабілізації пол. стабільності. Для формування ПС підставами є соц.-етнічні відмінності.