- •Основні етапи розвитку політичної науки. Структура політології як навчальної дисципліни.
- •Суть та принципи порівняльного аналізу.
- •Політичний менеджмент: поняття і функції.
- •Предмет, закони та категорії політичної науки. Основні підходи до визначення предмету політології.
- •Процеси демократизації в Україні: перспективи розвитку.
- •Політична соціалізація особи.
- •Суть та природа політики, її специфіка.
- •Політична стабільність: критерії та чинники. Механізми стабілізації українського суспільства.
- •Проблеми держави в консерватизмі та лібералізмі.
- •Прикладна політологія: предмет, методи та сфери застосування.
- •Політична поведінка. Позаінституційні форми політичної поведінки.
- •Порівняльна характеристика парламентів країн Західної Європи.
- •Конституювання та розвиток політичної науки в Україні на сучасному етапі.
- •Політична участь: суть, види, форми реалізації.
- •Порівняльний аналіз основних теорії міжнародних відносин (реалізм, ідеалізм, неореалізм, неомарксизм, неоідеалізм).
- •Політична антропологія.
- •Форми державного правління.
- •Сучасні теорії демократії.
- •Співвідношення політики і моралі: основні підходи до вирішення проблеми.
- •Типологія коаліційних урядів. Основні моделі коаліційної поведінки.
- •Плюралізм політико-правових ідей у Європі хіх ст.
- •Політична гносеологія.
- •Правова держава. Розвиток теорії правової держави.
- •Порівняльна характеристика урядів країн Західної Європи.
- •Політична онтологія.
- •Форми державного устрою. Організація державної влади в Україні.
- •Політико-правові та етичні ідеї у Німеччині кінця хvііі - поч. Хіх ст.
- •Політична праксеологія.
- •Місцеве самоврядування: суть, принципи, основні теорії.
- •Політична доктрина анархізму.
- •Предмет та принципи етнополітики.
- •Історичні типи демократії, їх особливості.
- •Політичні рішення: сутність, етапи та способи прийняття.
- •Теорія груп інтересів. Групи інтересів та групи тиску: ознаки, типи, функції у політичному процесі.
- •Політичні режими: суть, типи.
- •Політичні доктрини фемінізму і неофемінізму.
- •Політична влада. Суть, форми, принципи реалізації. Ресурси політичної влади.
- •Український консерватизм.
- •Взаємозв’язок та співвідношення внутрішньої, зовнішньої та міжнародної політики.
- •Суть, зміст, структурні елементи соціального управління.
- •Теорії раціонального вибору та ігор.
- •Політична думка України хvііі ст..
- •Політична система: суть, структура та механізми функціонування.
- •Класичні та сучасні теорії еліт. Принципи та канали рекрутування політичних еліт.
- •Український націоналізм (м. Міхновський, д. Донцов, м. Сціборський).
- •Легітимність політичної влади, її основні ознаки.
- •Політична культура: суть, структура, функції, типи. Політичні субкультури.
- •Політична думка України доби визвольних змагань 1917-1921 рр.
- •Основні принципи та методи політології.
- •Політичні партії: причини виникнення, етапи розвитку. Виникнення політичних партій в Україні.
- •Логіка розвитку політичних доктрин у хх ст.
- •Зміст основних концепцій політичної влади.
- •Політична свідомість: суть, структура, рівні.
- •Політична доктрина соціал-демократії.
- •Розвиток теорії політичної системи (т. Парсонс, г. Алмонд, д. Істон, к. Дойч).
- •Зовнішня політика: функції, типи, особливості аналізу.
- •Політичні вчення Середньовіччя.
- •Політична модернізація: суть та основні моделі.
- •Поняття політичної еліти, її структура та функції. Типи політичних еліт.
- •Проблеми раціоналізму у політичних теоріях Нового часу.
- •Політичний процес: суть та закономірності розвитку.
- •Політичні вчення європейського просвітництва.
- •Партійні коаліції: основні теорії, механізми та принципи формування.
- •Типологія політичних систем. Політична система сучасної України.
- •Політичні вчення античності та їх вплив на політичний розвиток європейської політичної думки.
- •Політичні технології та їх функції у політичному процесі. Лобізм як політична технологія.
- •Зміст поняття «демократія». Принципи демократії, їх взаємозв’язок. Парадокси демократії.
- •Політичне прогнозування: суть, основні теорії.
- •Політичні вчення епохи Відродження та Реформації.
- •Основні моделі переходу до демократії.
- •Партійні системи: суть, типологія. Особливості формування партійної системи в Україні, її ознаки.
- •Проблема людини і держави в політичних теоріях Нового часу.
- •Демократичні цінності: їх характеристика.
- •Ознаки та функції політичних партій.
- •Геополітика: предмет та принципи аналізу. Геополітичні доктрини. Україна в сучасному геополітичному просторі.
- •Типи виборчих систем: порівняльна характеристика.
- •Політична психологія.
- •Політична опозиція: особливості функціонування у різних політичних режимах.
- •Біхевіоризм та пост біхевіоризм у розвитку політичної науки.
- •Політичні вчення Стародавнього Сходу.
- •Держава як політична організація суспільства: ознаки та функції. Основні теорії походження держави.
- •Політичний імідж: суть, типи, технологічні аспекти реалізації в політичному процесі України.
- •Виборча система України на сучасному етапі.
- •Політична діяльність: суть, структура, детермінанти. Типологія політичної діяльності.
- •Теорія природних прав та суспільної угоди, її значення для сучасних політичних доктрин.
- •Типологія політичних партій.
- •7.1. Влада як явище суспільного життя
- •Національний інтерес: природа, структура, місце в зовнішній та міжнародній політиці.
- •Політична доктрина фашизму.
- •Громадянське суспільство: суть, структура, ознаки та перспективи розвитку в Україні.
- •Особливості формального та традиційного етапів розвитку політичних доктрин.
- •Характеристика політичного режиму в Україні на сучасному етапі.
- •Соціальні групи як суб’єкти політики.
- •Процес демократичного переходу, його основні фази. Консолідовані, перехідні, псевдодемократії.
- •Політична доктрина консерватизму та неоконсерватизму.
- •Політичні конфлікти: ознаки, типи, технології врегулювання.
- •Багатозначність поняття «бюрократія». Концепція формально-раціональної бюрократії Макса Вебера.
- •Електронний уряд: суть, основні компоненти.
- •Політичні доктрини комунізму: сутність та еволюція.
- •Політичний маркетинг.
- •Глобалізація: головні тенденції розвитку на межі хх-ххі ст.
- •Актори, суб’єкти та об’єкти політики.
- •Соціальна держава
- •Еволюція політичної доктрини популізму. Ознаки популізму у виборчих кампаніях України.
- •Політична людина. Основні форми політичної участі.
- •Соціальні групи і політика.
- •Синкретизм раціоналізму та ірраціоналізму в політичній доктрині н. Макіавеллі.
- •Соціо-політичні поділи та їх вплив на формування політичних систем.
- •Нація як суб’єкт політики. Основні підходи до з’ясування суті нації.
- •Політичні антитехнології. Політичне маніпулювання.
- •Політична доктрина лібералізму. Особливість неолібералізму.
- •Еволюція неомарксизму у хх ст.
- •Політичні доктрини націоналізму.
- •Сутність, основні типи та алгоритми політичного аналізу.
- •Експертні методики в політичному аналізі.
Суть, зміст, структурні елементи соціального управління.
Суть, зміст, структурні елементи соціального управління. СУ: (широке) – це сфера діяльності людей, (вузьке) – це процес впливу на соц. процеси для досягнення поставлених цілей. СУ є особливим видом діяльності, що спрямований на упорядкування, погодження колективних дій людей щодо досягнення мети, яка стоїть перед ними. СУ є об'єктивно необхідним різновидом праці, яке забезпечує погодженість та упорядкованість сумісної праці людей для досягнення сусп. значущих цілей і вирішення завдань, які при цьому виникають. Базується на аналізі змісту соц діяльності, об’єктивних законів функціонування сусп. Іноді питання про сутність явища ототожнюють з його змістом. Це неправильно, оскільки йдеться про два цілком самостійних поняття. Зміст обумовлюється комплексом взаємопов'язаних функцій та методів їх реалізації, які використовуються при цьому. Цілі СУ випливають із сусп. потреб. Цілі управління досягаються в результаті здійснення таких його загальних функцій, як: аналіз, прогнозування, планування, організація, регулювання, контроль. Які здійснюються за допомогою різних методів та технологічних операцій, які виконуються послідовно; їх сукупність утворює процес управління, який має циклічний характер. Кожен одиничний управлінський цикл включає в себе розробку й прийняття рішення, а також організацію його виконання. Якщо цілі, принципи, функції і методи управління розкривають його зміст, то процес вказаної діяльності характеризує її просторово-часову форму. Цілі, принципи, функції і методи управління у сукупності складають механізм управління, котрий може діяти в рамках спеціально організованої системи. В соціальному управлінні і управляючу підсистему (суб'єкт управління) і керовану підсистему (об'єкт управління) представляють люди – окремі або з'єднані в різні спільності особи, які є носіями певних сусп. відносин. Людина виступає й суб'єктом й об'єктом СУ. Об'єктивно необхідний різновид діяльності, що складається із свідомого та цілеспрямованого впливу суб'єктів упр. на різні соц. сист. з метою підвищення ефективності їх функціонування, приведення його у відповідність до об'єктивних закономірностей розвитку. Компоненти СУ: механізм, структура, функції, кадри, процес упр.
Теорії раціонального вибору та ігор.
Теорія раціонального вибору — загальний термін для різних підходів теорії дії в економічних та соціальних науках. Ці підходи описують раціональну поведінку діючих суб'єктів (акторів).
Основні припущення класичної теорії раціонального вибору вбачаються вже в працях Фукідіда[1]:
Держави — головні актори міжнародної політики;
Дії держав раціональні;
Зовнішні дії з боку природи, як правило, безладні, але існують винятки;
Основні цілі держав: могутність і безпека.
Поряд з цим теорія раціонального вибору орієнтується на класичну політичну економію Адама Сміта, посилається на «розуміючу соціологію» Макса Вебера та ідеї Ганса Моргентау. Робиться спроба пояснити складні соціальні дії на абстрактних моделях. Раніше представники теорії раціонального вибору бачили перспективи її застосування в можливості встановлення універсальних соціальних законів за аналогією з ньютонівської механікою, проте сучасні дослідники, визнаючи гідності математичних моделей для теоретичних побудов, також вказують на пріоритет причинних пояснень.[2]
Моделі раціонального вибору варіюються від класичної концепції Homo œconomicus (економічна людина) до моделі RREEMM (людина винахідлива, обмежена, оцінююча, очікуюча, максимізуюча) у сучасній соціології. Щодо розуміння переваг раціонального індивіда в наш час[Коли?] відсутня єдність.
Теорія ігор, яка залишається частиною математичного методу активно використовується у дослідженнях політичної взаємодії. Такий «дрейф» теорії ігор у бік соціально-політичних досліджень, який розпочався у середині минулого століття, обумовлений необхідністю дослідження стратегій вибору політичних акторів в умовах нестабільної політичної системи та визначенням оптимальної лінії поведінки у взаємодії двох та більше політичних акторів.
Актуальним завданням сучасного політичного розвитку виступає процес демократизації суспільства, який характеризується нелінійністю перетворень, нестабільністю політичних інститутів та умов політичної діяльності, невизначеністю основних принципів та правил політичної гри.
При цьому, теорія ігор пропонує пояснення політичного вибору з позицій раціональності, уникаючи психологізму у політиці та дозволяє проводити аналіз як індивідуальних так і колективних (інституційних) акторів у внутрішній та міжнародних відносинах.
У межах теорії ігор політична гра інтерпретується як процес у якому беруть участь дві та більше зацікавлених сторін, що змагаються у політичному просторі з метою реалізації власних інтересів. Відповідно, кожний політичний актор конструює власну політичну стратегію, яка корегується під впливом дій інших акторів. Теорія політичної гри формулює пропозиції та моделі щодо оптимізації політичного вибору акторів з урахуванням багатьох факторів – від діяльності інших акторів та їх ресурсів (економічних, інформаційних, символічних та ін.) до можливих змін у політичній ситуації.