41. Політичні доктрини фемінізму і неофемінізму.

Політичні доктрини фемінізму та неофемінізму. Фур'є (XVIII): «соц. стан жінок є мірилом сусп. прогресу». Ф. - теорія рівності двох статей. Виник у кін. 18 ст. у Пн. Америці. І етап (19 - 1 пол. 20 ст.) Питання рівноправності жінок і чол. З серед. 20 ст. починається ІІ етап: досягнення фактичної рівноправності двох статей.Обґрунтовували рівноправність: Вольтер, Дідро, Монтеск'є, обстоювали право жін. брати участь у сусп. житті, стверджували, що їх природа не менш складна, ніж чоловіча. Першим документом Ф: «Декларацію прав жін. та громадянки», написану Олімпією де Гуж: такі ж права на свободу, володіння власністю, як і чол. На заваді цьому є «тиранія сильної статі». Фраза: «Якщо жінка має право зійти на ешафот, то вона повинна мати право зійти і на трибуну». 1827 р. у м. Сенека-Фоллзе (США) відбувся І з'їзд амер. феміністок-суфражисток, було висловлено протест проти дискримінації жін., прийнято Декларацію прав жінок. У сер. XIX ст. боротьба за надання жінкам виборчого права - провідна ідея фемінізму. Напрями: суфражизм — рух за надання жін. права обирати; гуманістичний - звільнення жін. у розвитку її інтелекту, підвищенні грамотності; марксистський - становище жін.-робітниці зумовлене класовими причинами, тому боротьба за її звільнення збігається із загальним завданням звільнення пролетаріату. Поштовхом до відродження С. де Бовуар «Друга стать» - повний історико-філософське дослідженням становища жінки від створення світу. Теза: в жінках закладені такі ж потенції, як і в чоловіках. Головна вимога: визнати рівноправність жін., яка не є другою статтю. Поява неофемінізму: боротьба не за отримання рівних прав, а за рівні можливості; виклик патріархальній культурі з метою ревізувати всі можливості соц. реальності, всі сфери буття; щоб у збалансованій культурі жін. соц. ролі, духовні потенції набули цінності та значущості для сусп. Зх. культура є патріархальною, маскулінною, організованою не тільки за чол. зразком, а й пронизаною забобонами стосовно жін., що виявляється в усіх сферах: науці, сім'ї, владі, релігії, мистецтві, рекламі. Напрями: 1. Ліберальний: ліквідація дискримінації жінок, законів, що обмежують їх права. Фріден «Містичне жіноче» увага на жінці як на особистості, а вже потім як на дружині та матері. 2. Радикальний: головним злом, яке породжує нерівність жінок, є чоловічий шовінізм. Необхідно зруйнувати все створене чол., передусім державу. Мері Дейлі закликала до «священної боротьби проти чоловіків». Доступність протизаплідніх засобів, право на аборти, ліквідація дискримінації лесбіянок, рівні можливості щодо освіти жінок, подолання загрози насилля. 3. Марксистський (соціаліст.): пригніченість - продукт капіталістичних і патріархальних сусп. відносин, вважаючи можливим їх звільнення із завершенням капіталістичної фази та подоланням чол. контролю. Дискримінація вигідна капіталізму.

42. Політична влада. Суть, форми, принципи реалізації. Ресурси політичної влади.

Пол. влада: суть, форми, принципи реалізації. Ресурси пол. влади. Пол влада - це реальна здатність одних людей проводити свою волю стосовно інших за допомогою правових і пол норм. Здійснюється: держ.; пол партіями і гром. пол орг.; органами місцевого самоврядування. Специфіка держ. влади: здійснюється спец. апаратом; поширюється на всю територію країни; наділена монополією на прийняття законів та застосування примусу. В. пол партій і гром.орг: здійснюється лише в межах цих партій та організацій; ґрунтується як на пр. нормах, установлених держ, так і на пол нормах, які діють лише в межах пол партій і гром.орг. В. органів місцевого самовряд: поширюється лише на певну частину території держ і значною мірою здійснюється на гром засадах. Основні особливості ПВ: верховенство (обов'язковість її рішень для інших видів влади), публічність (сусп., безособовий і відкритий характер), моноцентричність (єдиний центр прийняття рішень, які стосуються всього сусп.), легальність, різноманіття ресурсів (використовує не тільки примус, а й ек, соц, духовно-інформаційні засоби). Функції: керівництво та упр. сусп. у цілому та його складовими; інтеграція сусп.; оптимізація пол сист. відповідно до цілей і завдань правлячих сил; забезпечення пол стабільності в країні. Ресурси - це потенційні можливості, засоби влади, які вона використовує в процесі здійснення своїх повноважень, функцій. Вони мінливі, рухливі. На ранніх етапах сусп розвитку - сила. На стадії капіталістичного розвитку - багатство і гроші. У постіндустріальних країнах - знання і інформація. Сукупність усіх можливих і фактично використовуваних ресурсів владарювання є потенціалом влади. Класифікуються: За характером: утилітарні (матеріальні й соц. блага, пов'язані із задоволенням повсякденних інтересів і потреб людини), примусові (заходи адміністративного і кримінального впливу; включають у себе силові, але не зводяться до них), нормативні (різноманітні соц норми, що регулюють багатоманітні сусп відносини). Відповідно до основних сфер життєдіяльності сусп. виокремлюються ек., соц. й духовно-інформаційні. Специфічним є демографічний — сама людина.