39. Теорія груп інтересів. Групи інтересів та групи тиску: ознаки, типи, функції у політичному процесі.

Теорія груп інтересів. Групи інтересів та групи тиску: ознаки, типи, функції у пол. процесі. Бентлі. «Процес здійснення державної влади: вивчення громадських тисків» доводив, що діяльність людей завжди визначається їхніми інтересами і спрямована на забезпечення цих інтересів і звичайно має груповий характер. Групи не існують без об'єднуючих їх інтересів. Інтереси групи проявляються не стільки на основі її усної риторики, програмних заяв про свої цілі, скільки на основі практичної діяльності й поведінки членів групи. У впливі на держ. владу домінує найсильніша група чи сукупність груп. Ці групи підпорядковують своєму впливові і примушують підкоритися більш слабкі групи. а сама держ. влада стає засобом урегулювання конфліктів між групами та груповими інтересами й досягнення певної рівноваги між конкуруючими групами. ГІ - добровільні об’єднання людей з формальною основною структурою, в яких особисті вимоги поєднуються з матеріальною, духовною, сусп. користю і котрі виражають себе всередині своєї організації або за допомогою співробітництва і впливу висловлюються стосовно інших груп і пол. інститутів. Для відображення спеціальних інтересів створюються відповідні зацікавлені групи — тиску. Це професійні спілки, асоціації підприємців, пацифістські та патріотичні організації, релігійні. Діє у власних інтересах, а не керується загальною метою. Не слід акцентувати увагу на відмінностях між ГІ і ГТ, адже, Шварценберг: 1) існування спадковості між ними. 2) процес вивчення груп тиску – це аналіз зовнішньої динаміки групи інтересів у пол. просторі. 3) група тиску є групою інтересів, яка спричиняє тиск. За типами соц. капіталу, що є в сусп. Групи інтересів і групи тиску інституційно та процесуально пов'язані з соціокультурним простором і визначаються культурною традицією, що вказує на важливі або неважливі, позитивні чи негативні позиції пол. опонентів. Поєднують типологію груп інтересів за ступенем організованості та спеціалізації з класичною типологією пол. культур та побудувавши систему залежності між типами пол.-культ. середовища й типами груп інтересів/тисків, що в них переважають. Активістська культура ініціює появу інституційних та асоціаційних груп, культура підданства – неасоціаційних ГІ абоГТ.

40. Політичні режими: суть, типи.

Політичні режими: суть та типи. Пол. режим - це спосіб функціонування та взаємозв'язку основних елементів пол сист. сусп. Критерії: характер та міру здійснення влади; механізм формування влади; взаємовідносини сусп. та влади; роль та значення недержавних і пепол орг. та структур; характер існуючих в сусп заборон; роль ідеології у житті сусп.; характер пол лідерства; співвідношення прав та свобод громадян; становище ЗМІ; роль пол партій; типи пол поведінки; співвідношення між законодавчою та виконавчою владами; роль і значення органів примусу. Типи: Демократичний: ознаки: 1)населення бере участь у формуванні і здійсненні держ. влади за допомогою прямої (референдум) і показної демократії (через вибирані їм показні органи); 2)рішення приймаються більшістю з врахуванням інтересів меншості; 3)існування цивільного сусп. з його розвиненою структурою; 4)реальне здійснення правової держ; 5)виборність і змінюваність центральних і місцевих органів держ. влади, їх підзвітність виборцям; 6)легітимність держ. влади; 7)“силові” структури знаходяться під дем контролем суспільства; 8)домінують методи переконання, узгодження, компромісу, звужені методи насильства, примусу; 9)у всіх сферах сусп. життя панує закон; 10)проголошуються і реально забезпечуються права і свободи людини і гром.; 11) діє принцип “дозволено все, що не заборонене законом”; 12)пол плюралізм (багатопартійність, змагання пол партій, існування на законних підставах пол. опозиції; 13)гласність, ЗМІ вільні від цензури; 14)реальне здійснення принципу розділення властей на законодавчу, виконавчу і судову. Авторитарний: 1) у діяльності органів пол влади переважають методи командування, відвертого диктату; 2) з процесу прийняття та реалізації пол рішень повністю або в основному вилучено метод знаходження компромісу, взаємного погодження різних позицій; 3) органи пол влади мають дискреційні повноваження (право діяти на свій розсуд, у т ч з порушенням норм закону); 4) виконавчі органи наділені широкими законодавчими повноваженнями; 5) обмежена або відсутня сфера застосування принципу гласності у діяльності органів пол влади; 6) обмежені гром, пол та особисті права і свободи, а також юр гарантії їх забезпечення. Тоталітарний: 1) жорсткий контроль пол влади над усіма сферами життя сусп в цілому і кожної особи зокрема; 2) відсутність легальної опозиції; 3) наявність обов'язкової для всіх офіційної ідеології; 4) нетерпимість до пол інакомислення; 5) примітивізація пол культури, всієї сфери гуманітарних знань.