Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
DEK.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
401.77 Кб
Скачать
  1. Історичні типи демократії, їх особливості.

Історичні типи демокр, їх особливості. Й. Шумпетер. Виникла разом із появою держави. Вперше це поняття згадується в працях мислителів Давньої Греції (Демокріта). У класифікації держав, запропонованій Аристотелем, означало «правління всіх», на відміну від аристократії («правління обраних»), і монархії («правління одного»).Кожному історичному типові держ, кожній сусп-економічній формації відповідала своя форма демократії. У рабовласницькій дем. раби були вилучені з системи гром. відносин. Тільки вільні громадяни користувалися правом обирати держ. чиновників, брати участь у народних зборах, володіти майном. За феодалізму елементи демократії почали зароджуватися у формі представницьких установ, що обмежували абсолютну владу монархів (парламент в Англії, Генеральні штати у Франції, кортеси в Іспанії, Державна Дума в Росії, Військова Рада в Запорозькій Січі). Великий прогрес у розвитку демократії започаткували утвердження капіталізму й перемога буржуазних революцій в Англії, Франції. Ліквідація кріпацтва і скасування феодальних привілеїв зумовили появу комплексу дем. інститутів і процедур, більшість із яких використовується й нині.За Шумпетером, демократія - "це всього лише|усього лише| метод, так би мовити, певний тип інституційного пристрою|устрою| для досягнення законодавчих і адміністративних пол. рішень|вирішень|". Демократія зовсім не означає, що народ безпосередньо управляє; вона "означає|значить| лише те, що у народу є можливість|спроможність| прийняти або не прийняти тих людей, які повинні їм управляти". Важливим|поважним| критерієм демократії як методу є|з'являється| вільна конкуренція за голоси виборців між претендентами на роль лідерів.Шумпетер упевнений, що його власна теорія демократії - він назвав|накликав| її теорією конкурентного лідерства - сповна|цілком| задовільно пояснює|тлумачить| демокр. процес і дозволяє розгадати таємницю співвідношення демократії і соціалістичного порядку|ладу|. Між ними, наполягає учений, немає жорсткого зв'язку. Вони можуть існувати один без одного. В той же час між ними немає і несумісності.

  1. Політичні рішення: сутність, етапи та способи прийняття.

Політичні рішення: суть, типи та способи прийняття. Типологія пол. рішень. ПР — акт, здійснюваний суб'єктами пол., спрямований на втілення в життя пол. цілей і завдань, здійснення для цього відповідних заходів на основі аналізу інформації, вибору варіантності дій, урахування пол. часу і реальних пол. сил. Класифікують: За спрямованістю на конкретну проблему: правильне (проблема вирішується відповідно до мети); нейтральне (проблема залишається на попередньому рівні); неправильне (проблема стає ще гострішою, загальна ситуація погіршується). За ступенем значущості. значні, або кардинальні;чергові (радикально ситуації не міняють); нейтральні (прийняті з незначних суспільно-політичних питань). За термінами дії, виконання, реалізації: довготривалі (різноманітні мораторії); безперервної дії (дія багатьох статей конституції країни), короткотривалі (рішення про заборону мітингу, пікету, страйку). Етапи прийняття: підготовчий (відбір і аналіз інформації); розробки проекту рішення (проекту програми); затвердження і прийняття до виконання рішення; реалізації прийнятого рішення; автономне існування результатів реалізованого рішення, поширення його наслідків. Характеристики: публічність; масштабність наслідків і ціна помилок; ресурсний дефіцит; спрямованість на проблему в ієрархії проблем, першочерговість. Типологія пол. рішень: інтуїтивні (на основі відчуття правильності вибору); ті, що базуються на судженнях (в основі практичний досвід та логіка президента, приймаються в дискусії); раціональні (аналітичний процес з методиками та процедурами). Схема прийняття: Лассуел: розвідка (збір інфи); просування, рекламування; визначення передумов; доведення; втілення; завершення; оцінювання. Брувер і де Леон: ініціювання (виявлення проблеми та її актуальності); прогнозування (визначення ресурсів, наслідків, вигод та витрат пов’язаних із способом вирішення проблеми); легітимація; оцінювання; завершення.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]