35. Політична доктрина анархізму.

Політична доктрина анархізму. Критиками пол. доктрин лібералізму (окрім соціалістів і комуністів) були й представники пол. концепцій анархізму. Штірнер виступав з крайніх ідеалістичних та егоїстичних позицій "смертельнй ворог держ.", в якої є лише альтернатива: "вона або я". Власність - те, що в його владі. Кредо: "Для мене немає нічого вищого за Мене". Прудон: Заперечував будь-яку державність як основне сусп. зло, не схвалював ідею класової боротьби, а найважливішою умовою свободи особи є дрібна власність. Ідеал — сусп. асоціація дрібних власників, які б мали рівну за розмірами власність. Заперечував комуністичне і капіталістичне сусп., обстоював "третю форму сусп." як синтез спільності й власності. Ідеальний стан - анархія. Треба повалити буржуазну держ., ліквідувати центризм і загальнонац. владу, замінивши їх федерацією самостійних територіальних одиниць на основі угод між ними. Можуть утворювати: раси, національності, міста. Організація сусп. на принципах комунального устрою повинна мати "аполітичний" характер і не передбачати поділу на володарів і підлеглих. А замість пол. має з'явитися наукова організація сусп., де законодавча влада повинна належати розуму, а виконавча — народу як охоронцеві закону. "Науковий соціалізм" має перемогти ненасильницьким шляхом за умови становлення робітничого класу як рушійної сили прогресу. Бакунін: повне знищення держ., церкви та приватної власності, встановлення "колективної й невидимої диктатури", створення комітетів гром. порятунку. "Державність і анархія". Сорель: пол. доктрину синдикалізму. Заперечував демократію, парламентаризм, соціалізм — усе, що мало відбиток державності, вважав, що після смерті К. Маркса і Ф. Енгельса та утвердження ліберальної демократії марксизм перебуває в кризовому стані, а наступники спотворили вчення. Головним методом революційної боротьби вважав насильство, засобом перманентної мобілізації мас — загальний страйк, чинником об'єднання їх — революційні міфи, ентузіазм, нову революційну мораль. Однак результати Жовтневої революції в Росії зробили його песимістом. Засновник доктрини анархо-синдикалізму. Недоліки анархізму: розмитість уявлень майбутнього сусп, до якого за-кликають анархісти; невміння організовувати свої дії та управляти ними відповідно до умов, що динамічно змінюються; наявність гострих суперечностей усередині анархічних течій, що знекровлює їх і робить нереальним досягнення їхніх пол. цілей. Проте соціальна й пол. нерівність, бюрократизм, обмеження соц. поведінки постійно створюють ґрунт для бажання перерозподілу майна та туги за індивідуальною свободою.

36. Предмет та принципи етнополітики.

Етнополітологія – це наука, що вивчає роль і місце етнічного фактору в пол процесах, шляхи і способи участі в пол житті сусп. різних етнічних груп. Важливим об’єктом вивчення є етнополітика - досліджує пол. держави, різних пол.-гром. організацій, що діють в галузі етнічних та міжетнічних норм. Це система тактико-стратегічних дій, заходів та програм певного пол об'єкта (насамперед держ, пол партій, гром-пол рухів) Етнопол. як феномен сусп життя спрямована в бік пошуку моделі найбільш гармонійних нац відносин в багатонаціональній державі. Така модель мусить враховувати як соціальну приналежність людей і їхні відповідні інтереси, так і ті їх інтереси, що випливають з етнічної ідентичності. Суб'єктом етнополітики є держава (+ етносоц. спільності). Однією з головних категорій етнонац пол. є етнічний інтерес - об'єктивно зумовлені мотиви діяльності етнічної спільноти, які складаються з усвідомлення ними власних потреб та з'ясування и пошуку засобів та умов їх задоволення. Виникає навколо різноманітних проблем сусп-полі життя: матеріальних (економічна діяльність, проблеми демографічного розвитку), пол. (участь у здійсненні владних рішень, правові гарантії від утисків), духовних (збереження ідентичності, розвиток мови та культури). Тісно пов'язана із соц, демогр., ек, екологічною пол. Зміст етнополітики (мета) — застосування системи держ. засобів для ств оптимальної, з точки зору нац. інтересів, системи етнонаціональних відносин. Вся сфера взаємин народів є основний предмет етнопол.. Принципи: безумовне визнання права кожного етносу, етнічної групи на самовизначення на основі демокр. вибору й плюралізму; пріоритет загальнолюдських вартостей над нац. і класовими, а інтересів особистості - над етнічними; визнання за кожним громадянином незалежно від нац. права вільно користуватися всіма свободами, проголошеними Заг. Деклар. прав людини. Ефективність: наскільки адекватно її принципи відображають соц-ек та пол процеси, відповідають інтересам і потребам суверенізації етносів, гармонізації відносин між ними. Завдання: 1. запобігання дестабілізації міжетнічних відносин; 2. захист етнічних груп (нац. меншин).