20. Типологія коаліційних урядів. Основні моделі коаліційної поведінки.

Типологія коаліційних урядів. Основні моделі коаліційної поведінки. Однопартійні уряди більшості. Уряд СК. Уряд формує партія, яка виграла вибори. Членів Кабінету міністрів призначає монарх за поданням прем’єр-міністра. Уряд несе пол. відповідальність перед палатою громад. Члени уряду мають бути депутатами з двох палат. Члени уряду не мають право критикувати рішення діяльність міністерств. Прем’єр-міністр може відправити парламент у відставку = дострокові вибори; часто це буває коли рівень підтримки великий, щоб подовжити термін повноважень на + 5 років. Коаліційні уряди більшості. Скл. з кількох партій; коли одна партія не має більшості в парламенті -коаліційний уряд з домінуючою партією; -коаліційний уряд врівноважений (Швейцарія). Уряди меншості. Данія (87%), Норвегія (63%), Франція (30%), Іспанія (75%). Уряд меншості = політична партія самостійно або в коаліції з іншими формує уряд. Не є нормальним явищем. Уряд меншості в Норвегії, 1970 - складався з 3 партій, 25,5 % голосів. В Норвегії партії отримують в середньому 7-8 % голосів.Чинники: пол спрямована на реалізацію групових інтересів, складність формування коаліції, комісії можуть приймати закони, різноманітність ідеології партій, в Італії – через те, що не хотіли пускати комуністів. Урядів меншості не було в Греції, СК (крім 1974), Швейцарії. ОУБ – 15 % (Греція, Іспанія, Португалія, Сполучене Королівство), ОУМ – 19,5 % , КУБ – 53,8%, КУМ – 11,8 %. Дві групи моделей: 1) "прагматичні", коли при формуванні коаліцій передусім враховують показники кількості місць, які мають партії-потенційні учасники коаліції; Базовою є"мінімально-переможна коаліція", яка передбачає, що уряд може бути сформований на основі мінімальної кількості учасників. 2) "ідеологічні", коли враховують ступінь ідеологічної близькості (сумісності) можливих партнерів по коаліції. Критерієм під час прийняття рішення про входження до коаліції повинна слугувати ідеологічна близькість майбутніх партнерів по коаліції - "коаліціїмінімального радіусу дії". Під "радіусом дії" розуміється ідеологічна близькість пол. партій у межах "ліво-правого" парт. спектра.

21. Плюралізм політико-правових ідей у Європі хіх ст.

Плюралізм політико-правових ідей у Європі ХІХ ст. Лібералізм (вільна, тобто неконтрольована діяльність осіб, головним чином економічна й політична, є справжнім джерелом поступу в суспільному житті. Спрямований на утвердження парламентського ладу, вільного підприємництва, демократичних свобод; обстоює абсолютну цінність людської особистості ("особа важливіша за державу") та рівність всіх людей щодо прав особистості. Метою лібералізму є максимальне послаблення ("пом'якшення") різних форм державного і суспільного примусу щодо особи (контролю особи тощо), відстоює шлях мирного, реформаторського здійснення соціальних перетворень.), консерватизм (прихильність до існуючих та усталених соціальних систем і норм, "скептичне" сприйняття ідей рівності людей, неприйняття революцій та радикальних реформ, обстоювання еволюційного органічного, максимально повільного розвитку.), соціалізм (ідеалом є здійснення принципів соціальної справедливості і рівності. Економічна основа соціалізму - «соціально справедливий» розподіл продуктів суспільної праці та система «соціального захисту»), фашизм (обґрунтування за расовою ознакою переваги і обраності однієї, обраної в силу цього панівної нації; нетерпимість і дискримінація стосовно інших «чужорідних», «ворожих» націй і національних меншин; заперечення демократії і прав людини; насадження режиму, заснованого на принципах тоталітарно-корпоративної державності, однопартійності і вождизму; утвердження насилля і терору з метою придушення політичного противника і будь-яких форм інакодумства; мілітаризація суспільства, створення воєнізованих формувань і виправдання війни як засобу вирішення міждержавних проблем), націоналізм, націонал-соціалізм, комунізм (ідея про безкласове суспільство, в якому скасована приватна власність на засоби виробництва; світогляд, який наголошує на вирішальному значенні, суспільства і спільноти (комуни, громади) у житті кожної людини, на абсолютній домінанті інтересів спільноти над окремою персоною), ленінізм, расизм, анархізм (прагне до максимально можливого визволення особистості, виступає за негайне знищення всякої державної влади шляхом стихійного бунту мас і створення федерації дрібних автономних асоціацій виробників і споживачів (союзи громад)), більш пізні ─ популізм, пацифізм (проти війни та армії), фемінізм, екологізм(зелені), політико-релігійні концепції.