Бушков Олександр, Варіант 3, 23.03.2015

Наталія ЧЕРНИШ , Олексій РАКОВ

(Херсон)

1. З історії українських біобібліографічних словників

У сучасних умовах розвитку національної книговидавничої справи особливої уваги дослідників заслуговують видання, покликані задовольнити інформаційні потреби широких кіл читачів. Це різноманітні довідники, насамперед ті, що скеровують подальшу самостійну роботу, адже подають цінні бібліографічні матеріали . Саме до таких видань належать біобібліографічні словники особливий різновид словників, у яких відомості про певних осіб (діячів науки, літератури, мистецтва) поєднуються з переліками їх робіт та списками джерел про них . Біобібліографічні словники несуть у собі подвійний шар інформації біографічні та бібліографічні відомості , співвідношення між якими може бути різним і визначається насамперед читацькими потребами та цільовим призначенням конкретного видання .

Створення біобібліографічних словників в Україні розпочалося наприкінці XIX ст. , коли у 1884р. у Києві було надруковано працю В. С. Іконникова "Биографический словарь профессоров и преподавателей императорского Университета Св. Владимира" , у якій автор подає не лише біографічні довідки, а й знайомить з доробком учених. Викликають зацікавлення також "Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии" (1912), укладений І. П. Павловським, та особливо біобібліографічний словник І. О. Левицького "Прикарпатська Русь в XIX-м віці в біографіях і портретах єї деятелей", видання якого розпочалося у 1898р. Брак коштів та тяжка хвороба не дали вченому змоги завершити свій грандіозний задум, однак унікальна інформація про громадських, політичних , церковних , культурних діячів Галичини у поєднанні з бібліографічними довідками не втратила свого значення і нині.

На початку XX ст. з'являються також біобібліографічні дослідження М. Ф. Сумцова "Діячі українського фольклору" (1910), де об'єднано відомості про найвидатніших збирачів української усної народної творчості, М. Ф. Комарова "Українська драматургія" (1906), перший том критико-бібліографічної роботи Ф. Ф . Арістова "Карпато-русские писатели" (1916). Остання праця (видана, до речі, Галицько-Російським товариством у Петербурзі) подавала не лише біобібліографічні відомості, а й автобіографії, портрети письменників , уривки з творів та їх критичну оцінку. Видання не було позбавлене хиб , зокрема , автор часто-густо захоплювався незначними біографічними подробицями, не завжди всебічно висвітлював творчість митців та їхній доробок, а головне - з певних політичних міркувань обмежив коло імен.

Двотомний біобібліографічний довідник "Десять років української літератури" (1928) за ред. С. Пилипенка вирізняється з-поміж інших видань тієї доби об'єктивністю, адже інформує читачів про діячів української літератури незалежно від того, до складу якого літературно-мистецького угруповання вони входять, а також вміщує довідки про митців діаспори,відображаючи таким чином цілісність національної культури.

Видані у 50-80рр."Словник української літератури" (2т. , 1948 , ред. Л. Хінкулов), біобібліографічний довідник "Українські письменники" (5т., 1960) та "Письменники Радянської України" (1976, 1981, 1987) не є вичерпними, досконалими. Наявність "білих плям" та заборонених імен, замовчування певних літературних фактів,своєрідна "селекція" джерел , необ'єктивність оцінок - усе це вплинуло на науковий рівень зазначених видань , які втілювали ідеї своєї епохи.

Сучасні біобібліографічні довідники , зокрема "Біографічний словник Прикарпаття" В. Т. Полєка (видання розпочато у 1993р. в Івано-Франківську), а також "Українські лікарі" П. Пундія (1994, спільний проект істориків і медиків Львова та Чикаго) мають різне співвідношення біографічних та бібліографічних відомостей, однак об'єктивно, на принципово нових науково-редакційних засадах інформують читачів про життєвий шлях видатних особистостей та їх опублікований доробок.

Досвід видання українських біобібліографічних словників повинен стати надбанням книгознавців, істориків, видавців , сприяти створенню довідників , які б задовольнили інформаційні вимоги читачів, на сучасному науковому рівні подавали б біобібліографічні відомості.