Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Я у світі, 4 клас.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
18.79 Mб
Скачать

Як діти раділи, а Ялинка плакала

В.О. Сухомлинський

Наближався Новий рік. Поїхали люди до лісу, зрубали струнку Ялинку. Принсіли її у велику світлу кімнату. Поставили посередині, прикрасами та іграшками прибрали. Бігають діти навколо Ялинки, милуються, пісні співають. Радісно дітям. А Ялинці страшно й сумно. Бо немає ні лісу темного, ні зайчика сірого, ні неба синього, ні місяця ясного. Бо в ногах у неї не снігова земля, а папірці барвисті всякі.

Заплакала з туги Ялинка, та ніхто й не помітив гіркої сльози, що впала на підлогу. Одна тільки дівчинка синьоока помітила, зітхнула й тихо прошепотіла: «Ялинка плаче...»

Закінчилося новорічне свято. Поїли діти цукерки, познімали прикраси. Ялинку викинули на подвір'я... Біля неї стояла синьоока дівчинка.

Обговорення

  • Про що думала синьоока дівчинка?

  • Чому дівчинці стало жаль Ялинку?

  • Якою була дівчинка? (Уважною, жалісливою, милосердною, доброю, співчутливою).

  • Чи відгукується ваше серце на чужий біль і страждання?

А серце тобі нічого не сказало?

В.О. Сухомлинський

Андрійко прийшов зі школи й побачив заплакану матір. Він поклав книжки на стіл. Чекає обіду.

  • А тата відвезли до лікарні, – каже мати.

Занедужав батько.

Вона чекала, що син занепокоїться, стривожиться. Та син був незворушний і спокійний.

Мати великими очима дивилася на Андрійка.

– А нам завтра до лісу йти. Завтра ж неділя. Учителька казала, щоб усі прийшли до школи о сьомій ранку.

– То й куди ж ти підеш завтра?

– До лісу…Як казала вчителька.

  • А серце тобі нічого не сказало? – спитала мати й заплакала.

Робота з текстом твору

  1. Чи можна сказати про Андрійка, що він добрий, милосердний? Поясніть свою думку.

  2. Як повинен був учинити Андрійко, щоб не образити вчительку і виявити синівську доброту?

  3. Що йому мало наказати серце?

  4. Що б ви порадили Андрію змінити в собі?

Красиві слова і красиве діло

В.О. Сухомлинський

Серед поля стоїть маленька хатка. Її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.

Одного разу серед літнього дня захмарило і пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони сховалися в хатинці і дивилися, як з неба ллє, мов з відра.

Коли це бачать, до хатинки біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села.

Одежа на ньому мокра, як хлющ. Він тремтів від холоду.

І ось перший з тих хлопців, що сиділи в сухому одязі, сказав:

– Як же ти змок на дощі! Мені жаль тебе...

Другий теж промовив красиві слова:

– Як страшно опинитися в зливу серед поля. Я співчуваю тобі...

А третій не промовив жодного слова. Він мовчки зняв із себе сорочку і дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мокру сорочку й одягнув суху.

Гарні не красиві слова. Гарні красиві діла.

Запитання

  • Чи погоджуєтесь ви з висновком В.Сухомлинського: «Гарні не красиві слова. Гарні красиві діла»?

  • Чи були у вас у житті такі випадки, коли хтось допоміг вам не просто співчутливим словом, а ділом? Хто хоче розповісти про це?